“Тарас Бульба” в пошуках рок-зірок - „Ратуша“, 15 липня

|

Завтра в містечку Дубно розпочинається триденний рок-фестиваль “Тарас Бульба”. Історія фестивалю розпочалася 1991 року. 1995-го фестиваль через брак коштів зник з обріїв української музики. Відновлено україномовного “Тараса Бульбу” 2002 року.

Під час відбіркового туру, що відбувся минулого тижня в кінотеатрі “Київ”, журі визначило чотири колективи, які поїдуть на цьогорічний фестиваль: “Оратанія” зі Львова, “Globalized Abstruse” з Бурштина, “Нетрі” з Рудного та “Kord On” з Виноградового Закарпатської області. Переможець “Тараса Бульби” отримає право записати сольний компакт-диск, а пісні лауреатів і дипломантів увійдуть до окремого збірника.

Розповідає голова фестивалю — музикант, композитор та музикознавець Юрій Шаріфов.

— Львівський регіональний відбірковий тур — єдиний на весь фестиваль?

— Так. Він існує, власне, завдяки тому, що я беруся за нього. Бо в Києві відбирають музикантів за демозаписами. При цьому нерідко буває так, що колектив, який на живо грає погано, “вилизує” демозапис до шикарного звучання. Трапляються ще трагічніші речі: є музиканти, які класно грають, але не мають практики в студії, і вони безпомічні під час запису. Нема сцени, нема публіки, і вони грають нецікаво, нема заряду від глядачів.

— Колективи, які перемогли, були вам відомі?

— Я знав “Kord On”, вони брали участь у фестивалі торік, а також львівську “Оратанію”. “Globalized Abstruse” та “Нетрі” побачив уперше. Загалом на фестивалі є цікава тенденція: великі міста вкотре пробуксовують. Хоча більшість учасників була зі Львова, але серед переможців — одна львівська група. Торік було аналогічно: більшість груп зі Львова чи інших великих міст, а перші місця займає провінція.

— Яка географія цьогорічних конкурсантів відбіркового туру?

— Цього року, попри те, що присилали заявки з Харкова, Миколаєва, Одеси, приїхали тільки із Західної України. Навіть львівські гурти не всі змогли з тих чи інших причин виступити.

— Якщо порівняти рівень конкурсантів торік і тепер?

— Я боюся помилитися, але мені видається, що середній рівень трошечки став вищим. Але доброго ніколи не буває багато, а ще менше буває дуже доброго. Фестиваль “Тарас Бульба” дає шанс кожному. До виступу у Львові міг прийти будь-хто. Я не знав, хто буде, чи люди загалом уміють грати. Навіть якщо хтось ще не досягнув того рівня, щоб виступати перед публікою, то ми, журі й публіка, витримаємо, врешт-решт. А музиканти мають шанс показати себе, чогось навчитися. Можливо, вони перед публікою ніколи не виступали, тільки на репетиціях. А це справді шанс, бо багато фестивалів запрошують тільки зірок.

Є фестивалі, які беруть із учасників гроші. У цьому є певний сенс, бо групи, які знають, що їхній рівень низький, не подають заявок і не завантажують журі та публіку (хоча я вже звик до великої кількості виступів різного рівня). З іншого боку, якщо не маєш грошей, то тобі не світить нікуди поїхати. Можливо, від того й біда фестивалю, що ми хочемо бути такими красивими, моральними.

— Хто цього року оцінював конкурсантів?

— Якщо торік до складу журі входили здебільшого музиканти, то цього року я вирішив запросити тих, хто безпосередньо з тим стикається, але не музикантів, які мають свої вподобання кланові чи стильові. Крім того, враховував такі речі, як потенційне розкручування талановитих музикантів, записи дисків тощо. Я запросив директора “Львівської хвилі” Івана Задорожного, який, до речі, у минулому — бас-гітарист (недавно він зробив заяву, що бажав би бути співучасником великого рокового фестивалю у Львові) та директора “Музичної колекції Львова” Юрія Лазаренка (“Музична колекція Львова” випустила понад 20 однойменних дисків львівських колективів (рок, поп, джаз, класика), планують записувати виконавців, а також їх продюсувати).

— Які особливості цьогорічного “Тараса Бульби”?

— Цього року трохи змінено структуру фестивалю. Торік і позаторік було багато учасників, і всі хотіли виступати другого дня, бо боялися, щоб їх, якщо виступлять першого, не забули (хоча результати засвідчують, що це не так). Щоб не було таких нарікань, цього року ми вирішили зробити інакше: всі музиканти (їх буде близько 50) грають першого дня по одній пісні, половину з них ми відберемо для другого дня. Третій день — концерт переможців та гостей фестивалю.

Розмовляла Наталя ДУДКО

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.


Загрузка...