Викрадення правоохоронців - „Молода Галичина“, 13 липня

|

Непересічні злочини зафіксовано на теренах Львівщини – протягом півмісяця група невідомих осіб двічі викрадала колишніх працівників міліції (!?), утримувала їх по два-три дні, за деякими відомостями, застосовувала фізичну силу, вимагаючи розповісти про загадкове зникнення 2002 року оперуповноваженого відділу державної служби боротьби з економічними злочинами Пустомитівського райвідділу міліції Юрія Гелети.

„МГ“ у номері від 20.11.2003 р. детально розповіла про результати власного журналістського розслідування цієї таємничої історії. Рідко коли зникають правоохоронці, і органи внутрішніх справ, замість активних розшукових заходів, намагаються замовчати обставини тієї надзвичайної події. Чомусь про неповернення Юрія додому в ніч із 9-го на 10 листопада 2002 р. журналісти довідалися із запізненням – і не від правоохоронних структур. Це загадкове зникнення тодішнє керівництво УМВСУ у Львівській області намагалося усіляко приховати. Навіть, коли автор цих рядків намагався щось з’ясувати, доводилось робити це без жодного сприяння з боку колишніх колег молодого оперативника. Можливо, тому, що останніми, хто бачив Юрія, були саме працівники міліції…

Коротко нагадаю те, що вдалося з’ясувати спільно із батьками Юрія. Увечері 9 листопада слідчий відділу УМВСУ у Львівській області старший лейтенант Руслан Сеймовський вирішив накрити колегам „поляну“ в одному з барів с. Давидів із приводу свого майбутнього дня народження (10 листопада) і нової посади.

Серед запрошених були тодішній начальник слідчого відділу обласного апарату внутрішніх справ Найда, його заступник Калмиков, в. о. начальника ВДСБЕЗ Пустомитівського РВ міліції Юзва та його підлеглі – оперуповноважені Назаркевич та Іленьків. На вечірку запросили й Юрія.

У Давидів Юрій поїхав без машини, хоча до цього постійно їздив на ній на такі заходи й часто опісля розвозив колег додому. Починаючи з 23.30 і до ранку батьки через кожні 10-15 хв. набирали номер мобільного телефону сина, але він не відповідав. Наступного ранку стривожений батько поспішив до Назаркевича. За словами батька, той поводився нервово, на розмову не був налаштований, під правим оком мав синець, а чоло – розсічене.

Юзва розповів, що близько опівночі висадив Юрія наприкінці вул. Зеленої у Львові. Мовляв, у барі між Гелетою та Іленьківим виникла суперечка і, щоб вона не переросла в бійку, в. о. начальника вирішив відвезти Юрія додому. Але не довіз, оскільки той, за його словами, поводив себе агресивно.

Про конфлікт написала у своєму поясненні й одна із працівниць бару. Вона ж розповіла, що Іленьків першим поїхав із закладу близько 22.30. Одна із барменок також у своєму поясненні стверджує, що до від’їзду правоохоронців на майданчику залишалося два автомобілі – „ВАЗ- 2108“ Сеймовського і „ВАЗ-2107“ Іленьківа. І, за її словами, саме у „ВАЗ-2107“ сів за кермо Юзва, а Назаркевич збоку. На чому ж тоді поїхав Іленьків – залишилось загадкою.

Колеги Юрія пізніше неодноразово змінювали свідчення. То вони не пам’ятали, чи прощався з ними Юрій, то раптом згадують, як це було, то додають, що він просив Сеймовського, аби той замовив слівце Юзві і той підвіз його.

Оскільки слідство тупцювало на місці, то багато хто тоді казав, що саме в Давидові криється таємниця зникнення молодого оперативника.

А 27 травня група невідомих серед білого дня в с. Семенівка захопила одного з учасників цієї вечірки. Як стало відомо, два дні його возили в транспортних засобах, вимагаючи розповісти, що насправді сталося тієї ночі в Давидові і куди зник Юрій. Наступного дня колишнього правоохоронця відпустили.

А 11 червня у тому ж селі близько 19.30 захопили іншого учасника того святкування. Його вже утримували в машині, постійно переміщуючись по області, аж до вечора 13 червня. Невідомих так само цікавили подробиці зникнення оперативника 9-10 листопада 2002 р.

Наразі правоохоронці створили слідчо-оперативну групу. Але розшуки „невідомих“ нічого не дали. Цими днями в. о. прокурора області Б. Татарин виніс постанову про зміну складу слідчо-оперативної групи. Як стало відомо з конфіденційних джерел, є підозра, що в групі нападників були працівники міліції, котрі хотіли з’ясувати долю свого зниклого колеги, і нібито інформація про розшукові заходи правоохоронців могла мати витік. Утім, про перспективу затримання групи нападників у міліцейських колах говорять дещо скептично.

Валерій САГАЙДАК

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.


Загрузка...