Казахська дівчинка знайшла у Львові родину - „Львівська газета“, 13 липня

|

Упродовж двох тижнів у Львові гостювали діти з української діаспори Казахстану. Всі вони навчаються в українській школі “Комплекс” у Астані, тому дуже зраділи можливості побувати в Україні.

Після приїзду до Львова казахські школярі відвідали собор святого Юра, об’їздили всі замки області, встигли побувати навіть у Карпатах. А в Крехові ігумен монастиря отець Тома пригостив усіх хлібом із медом – цей момент запам’ятався гостям найбільше. Учора вони зустрілися з Почесним консулом Казахстану в Україні Володимиром Кожаном і поділилися своїми враженнями про перебування в нашому місті.

Проте для однієї із гостей – учениці 11 класу Насті Качули – ця поїздка стала особливою… Їй вдалося знайти своїх родичів.

За словами Насті, її дідуся та бабусю виселили зі Львова у 40-х роках, як і багатьох інших людей. Родина оселилась у Казахстані, саме там народився та виріс її батько, а згодом і вона.

“Коли я дізналася, що зможу відвідати Україну, то дуже зраділа, – розповідає дівчинка. – Оскільки, як виявилось, на Львівщині у нас є родичі”. Перед від’їздом Настина бабуся Надія Качула дала дівчинці їхню адресу – а раптом удасться зустрітися.

Коли делегація з Казахстану прибула у Львів, про неї зняли сюжет, який показали в новинах того ж дня. “Мої родичі побачили нас по телевізору й подумали, що, може, хтось із їхньої рідні приїхав, – говорить Настя. – А коли мені вдалося їх відвідати, ми просто не могли наговоритися”.

З’ясувалося, у Львові по вул. С. Петлюри, 37 мешкає сестра Настиної бабусі Ірина Гнатяк разом із сином і його сім’єю. Від свого дядька дівчинка дізналася, що пані Ірина на літо переїжджає в село Чемеринці Перемишлянського району, де має свою господарку та город. Настя вирішила зустрітися із родичкою та поїхала в село.

Пані Ірина надзвичайно втішилася зустрічі. Вони розмовляли про сім’ю, плакали.

“Львів – дуже красиве старовинне місто з чудовою архітектурою. Я такої краси ще в житті не бачила, – із захопленням розповідає Настя, – оскільки Астана – місто, в якому я живу, – ще дуже молода, вона побудована в зовсім іншому стилі”.

Учора о 22.00 казахська делегація вирушила додому. Більшість дітей сумували – не хотілося прощатись із містом, яке, за їхніми словами, стало для них казкою.

Марічка Ільїна

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.


Загрузка...