Катерина ПАЛЕХА: „Збірна України - це своя сім’я“ - „Молода Галичина“, 9 липня

Вихованка СДЮШОР „Електрон“, львівська майстриня зі стрільби з лука Катерина Палеха була реальним кандидатом на участь у минулій Олімпіаді. Але в останній момент тренери збірної України придумали перестрілку і наша Катя програла одеситці Наталці Бурдейній. Та ця невдача тільки додала спортивної злості львів’янці. Чотирирічний олімпійський цикл до Афін Палеха пройшла дуже впевнено, не змусивши сумніватися головного тренера збірної України Віктора Сидорука. Відтак у серпні всі жителі Львівщини вболіватимуть за нашу лучницю Катерину Палеху, бажаючи вдалого дебюту в головному старті сезону – Олімпіаді.

„Хочеться ще постріляти“

– Катю, не секрет, що у справжню силу Палехи-спортсменки повірили у Львівському училищі фізичної культури, звідки ти вийшла майстром спорту міжнародного класу?

– В училищі я вчилася 5 років, після чого з відзнакою закінчила Львівський державний інститут фізичної культури. З радістю згадую роки навчання та тренування саме в училищі фізичної культури, де розпочалася моя спортивна кар’єра. Тут вдало можна поєднувати навчання з дворазовими тренуваннями, чого не скажеш про інститут. Як ви пам’ятаєте („МГ“ першою з усіх газет писала про талант Палехи-лучниці. – Р. Ц.), у ЛУФК вступила першорозрядницею, а за час навчання в училищі виконала нормативи кандидата в майстри спорту, згодом стала майстром спорту України, а ще пізніше – майстром спорту міжнародного класу. Зважаючи на пройдений шлях, досягнуті результати, хотіла б через пресу подякувати директорові Львівського училища фізичної культури Степану Родаку, своїм тренерам – Богдану Кокоту (на жаль, уже покійному) та Тетяні Образцовій за те, що вірили в мене і доклали чималих зусиль заради моїх успіхів на спортивному олімпі.

– Заслуженим майстром спорту стала вже в інституті?

– Це правда, хоча якоїсь особливої заслуги педколективу інституту в цьому не вбачаю, бо тут основний акцент був скерований на навчання, а тренування – за залишковим принципом. В училищі, навпаки, спочатку тренування, потім – навчання. Тому основна база майбутніх перемог закладається саме в училищі.

– Катю, після училища та інституту ти у свої 23 роки сама могла б тренувати?

– Звичайно. Спортивного досвіду вистачає, але хочеться ще постріляти.

„Конкуренція у лучників дуже відчутна“

– На останньому чемпіонаті Європи збірна України виборола перше місце. Ти також була у складі тієї „золотої“ команди. Пригадай, як розгорталися події?

– Так склалися обставини, що останнім шансом привезти медалі була саме командна боротьба, бо до цього програли все… Для нашої збірної було дуже важливо виступити вдало саме в командній першості, аби вчергове нагадати суперникам про силу української стрільби з лука й підтвердити репутацію міцного колективу напередодні Олімпійських ігор в Афінах. Не секрет, що після бронзових медалей чемпіонату світу жіноча команда України нічим особливим не запам’яталася. Тому перемога на чемпіонаті Європи – це, насамперед, психологічний успіх для нас самих. Ми знову відчули, що можемо перемагати й нині найсильніші на континенті. Досягти „золотої“ вершини було дуже складно. Можна згадати, що за вихід у фінал ми виграли у польок лише очко. Хоча, треба визнати, результати стрільби нам слід підтягнути, бо на Олімпіаді доведеться змагатися з лідером світового рівня – Кореєю. Навчилися добре стріляти в Малайзії, Індії та інших країнах. Так що конкуренція у лучників дуже відчутна.

– Нинішній, високосний 2004 рік як для тебе складається?

– Звичайно, хотілося б більшого. На тому ж чемпіонаті Європи прагнула показати себе в особистому турнірі – не вдалося. В 1/8 фіналу програла англійці Вільямс, котра потім виборола срібну медаль. Тому не можу сказати, що фортуна зовсім відвернулася від мене. Загалом, нормальний, робочий і дуже виснажливий рік, тому що він – олімпійський, а не високосний.

„Умію швидко зосередитися“

– Практично, усю свою спортивну кар’єру ти провела в товаристві „Україна“, а останнього року даєш паралельний залік ще й товариству „Динамо“. Що змінилося, відколи стала „динамівкою“?

– Насамперед, мабуть, остаточно вирішилося моє дуже болюче квартирне питання, у чому заслуга керівництва товариства „Динамо“. Як тільки завершать і здадуть житловий будинок на вул. Академіка Лазаренка, заселюся там у свою двокімнатну квартиру. Приємно, що після завоювання золотих медалей чемпіонату Європи, мене привітали керівники обох товариств – „України“ та „Динамо“. Підтримка з обох сторін ніколи не була зайвою, а навпаки, стимулює мене до підкорювання подальших вершин.

– Зрозумів, що питання про переїзд із міста Лева уже не актуальне?

– Зважаючи на тривале вирішення мого квартирного питання, коли керівники спорту в місті „пробили“ для мене квартиру, але цей будинок і досі не зданий, я уже на 90% була готова прийняти пропозицію з інших міст і покинути Львів. Однак любов до рідного міста й мого чоловіка, у квартирі якого наразі живемо, стримували мене.

– Захищаючи честь товариства „Динамо“, маєш військове звання?

– Хіба це важливо (сміється). Якщо треба, скажу – старший лейтенант.

– Кожен цьогорічний старт розглядався як підготовка до Олімпіади. Зі спорядженням (лук, стріли) проблеми виникали?

– Якщо порівнювати з минулими роками, то нині ситуація поліпшилася і якихось проблем у спорядженні не відчуваю.

– Якої фірми твій лук?

– У мене, як і в усіх членів збірної України, лук американського виробництва.

– Якими рисами характеру повинна бути наділена людина, аби вона влучно стріляла з лука?

– Знаю різних за складом характеру людей, котрі водночас влучно стріляють. Одні – дуже спокійні в житті та на лучному полі. Виходячи на стрільбу, вони вміють повністю „відключитися“ від середовища, яке їх оточує. На фоні них я зовсім інша – не можу всидіти на одному місці, багато розмовляю, за що часто отримую „на горіхи“ від тренера. Але в той же час умію швидко зосередитися і також швидко і влучно відстрілятися.

„Медалі обливаю шампанським“

– Як готуєшся до старту?

– Інколи сиджу з книгою в руках, хоча не завжди. У мене є маленький секрет, який не хотіла б розголошувати, бо він уже не буде секретом і не приноситиме мені користі. Розкрию його після завершення спортивної кар’єри.

– Сон в останню ніч перед стартом для тебе звичайний, міцний?

– Жодних проблем зі сном. Хвилювання виникає, коли виходиш на розминку.

– Медалі чи п’єдестал не сняться?

– Інколи може приснитися, що спізнилася на потяг чи тренування, забула свій лук.

– У прикмети віриш?

– Не акцентую на цьому особливої уваги, але порожнє відро перед собою не пропущу.

– Раніше на змагання брала іграшку, котра була твоїм талісманом. А зараз?

– Ситуація змінилася, я подорослішала і тепер іграшок із собою не беру.

– Як святкуєш перемогу?

– Обливаю медаль шампанським.

– А невдачі як переживаєш?

– Аналізую, що завадило досягти успіху. Думаю, яких помилок припустилалася.

– У Львові є вірна подруга?

– Не забувайте, що в мене є чоловік, якого дуже люблю. Подругою ще з училища зосталася Сапунова. Збірна України – це своя сім’я: Бурдейній і Бережній довіряю найбільше.

– У компанії любиш бути в центрі уваги чи ні?

– Якщо компанія близьких мені людей, яких (через свою зайнятість) бачу рідко, то опиняюся у центрі уваги. У колі незнайомих – сиджу тихенько, слухаю інших.

– Знаю, що вправно водиш машину. Любиш швидку їзду?

– Дійсно, це так.

– Іншими видами спорту цікавишся?

– Так. Люблю слухати новини по телебаченню по кілька разів на вечір, хоча вони майже одні й ті ж. Тішуся перемогам інших наших спортсменів.

– Кажуть, у вільний час граєш у більярд?

– Здебільшого – під час відпочинку. Удома не встигаю зайти в більярдний клуб. Інколи на зборах із Бурдейною стаємо в пару і граємо проти хлопців.

– За 10 років занять стрільбою з лука об’їздили чи не увесь світ. Що запам’яталося?

– З дитинства мріяла побувати в Парижі й зійти на Ейфелеву вежу – двічі була в Парижі й один раз – на Ейфелевій вежі. Загалом, кожна країна – особлива.

– У тебе, як жінки, бувають сльози на очах?

– Під час невдач – ні. Хіба що коли фільм погано закінчується…

– Чого бракує до повного щастя?

– Грошей.

– Бажаю тобі в Афінах піднятися на п’єдестал та разом із тим збільшити свій бюджет. Адже за золоту олімпійську медаль президент НОК Віктор Янукович пообіцяв $100 тис., срібну – $70 тис., бронзову – $50 тис.

– Дякую, докладу максимум зусиль, аби завоювати одну з олімпійських нагород.

Довідка „МГ“

Катерина ПАЛЕХА народилася 20 вересня 1980 року у Львові. Заслужений майстер спорту зі стрільби з лука, яким займається із 14 років. Перший тренер – Богдан Кокот. Нині тренується під керівництвом Тетяни Образцової та Сергія Антонова. Багаторазова чемпіонка Європи у складі збірної України; бронзовий призер чемпіонату світу в особистій і командній першості; багаторазова чемпіонка та призерка України. А в Афінах дебютуватиме на Олімпійських іграх.

Роман ЦЮНЯК