„Зайві“ віночки хлопці міняли на поцілунки дівчат - „Високий замок“, 8 липня

|

Студентське братство Львівщини знову зібрало молодь на купальські забави. Цього року місцем ігрищ стало село Нижнє Синьовидне, що на Сколівщині. В ніч з 6 на 7 липня падав дощ, який час від часу перетворювався у зливу. На великій галявині, біля річки, студенти розклали близько п’ятдесяти наметів, в яких, незважаючи на їх двомісність чи тримісність, одразу розміщалися десять, а то й більше людей.

Забавлятися молодь почала з настанням темноти. Дівчата заходилися розпалювати багаття і плести вінки, хлопці – співати під гітару. Кажуть, коли купальське вогнище швидко розгоряється, людей обминатимуть хвороби. Своє багаття ми розпалили швидко…

Театральне дійство почалося з ударів литаври, яка скликала всіх до вогненної брами. Господарювали тут Лісовий цар, Ярило, Лада, мавки, відьма Хвеська і купа всілякої нечисті.

Лісовий цар оголосив, що вони святкують перемогу могутнього бога Ярила над темрявою, а його донька, богиня любові Лада, має передати владу Купайлові, богові жнив. Та його ще потрібно було обрати, і лише най-відважніші сміливці змогли претендувати на руку Лади і стати Купайлом.

Обравши серед найвправніших та найсильніших Купайла, його разом з Ладою гойдали на весільній гойдалці… А далі взялися стрибати через купаль-ську ватру. Кажуть, хто тричі через багаття перестрибне, той буде щасливим і здоровим увесь рік. Кому вдалося, кому – ні, та щасливими були усі…

А потім настала черга віночків. За традицією, той хлопець, який впіймав віночок, і є судженим дівчини. Деякі юнаки виловили аж чотири вінки і „зайві“ обмінювали у дівчат на поцілунки…

Цвіту папороті ми не знайшли. Та й не шукали, наслухавшись моторошних історій про відьом і упирів…

Віра ГОЙ, Марія СКИРА

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.


Загрузка...