„Опришки“ XXI віку - „Молода Галичина“, 1 липня

Прокуратура Львівської області завершила розслідування резонансної кримінальної справи № 1670124 проти тепер уже колишнього першого заступника Сколівського райвідділу внутрішніх справ. Слідчі звинувачують високопосадового міліцейського керівника у зловживанні службовим становищем. У кількох томах зібраних доказів вини обвинуваченого демонструється класичний зразок спроби укриття правоохоронцями райвідділу тяжкого злочину – розбійного нападу.

Над Верхнім Синьовидним нависла тепла липнева ніч. Сім’я Андрусевичів (прізвище з етичних міркувань змінено. – Авт.) мирно відпочивала після денних клопотів. Голова сімейства – вуйко Теодозій, якого місцеві за характерність і господарність шанобливо прозвали „Бойком“, недавно розкрутив свою продуктову фірму. Але нова справа вимагала великих зусиль і коштів. Добре, що днями із заробітків з Італії повернулася донька, яка також додала у сімейний бізнес певну суму.

…Дружина Теодозія прокинулася від незрозумілого шуму в сусідній кімнаті. Таке враження, що хтось переставляв меблі. Обережно визирнувши у двері й побачивши кілька темних постатей, котрі нервово шукали щось по шухлядах, жінка зчинила галас. На її крик прибіг Теодозій, який зіштовхнувся з чотирма дужими молодиками, озброєними ножем. Але власник фірми виявився не з лякливих і довів, що вміє постояти за сім’ю і майно. Він вчинив такий шалений опір – руками, ногами, зубами, стільцями, – що зловмисники просто розгубилися. До батька приєднався і син, котрий також вибіг на шум. Під час бійки Теодозію вдалося зірвати з трьох нападників шапочки-маски і шарф, а також вибити з їхніх рук ніж. Не сподіваючись на таку захисну реакцію, нічні візитери знеславлено втекли через городи і паркани.

Андрусевичі відразу ж викликали оперативну групу зі Сколівського райвідділу міліції. Правоохоронці ретельно оглянули помешкання, місцевість, запротоколювали пояснення потерпілих. Теодозій передав їм знаряддя злочину – шарф, чорну й зелену маски, ніж. І описав одного із нападників доволі специфічної зовнішності, якого добре встиг роздивитися. Спортсмени таких називають „качками“ – гора м’язів, а плечі відразу починаються від вух.

Підприємець, живучи в гірському селищі, звичайно, сподівався на захист міліції. Але минув місяць-другий, а правоохоронці, схоже, й не збиралися шукати злодіїв. Як довідався Теодозій, вони навіть не порушили кримінальної справи, хоч ішлося про тяжкий злочин. Поінформовані особи натякали: мовляв, даремно він зв’язується із бандитами – живим залишили, ну й добре. І додавали: невже не знає, що злочинці виступають „у зв’язці“ з деякими міліціонерами – щомісяця відраховують їм певну пайку із здобичі. А за заробітчанами, котрі приїжджають із-за кордону, взагалі полювання йде. Як тільки хтось повертається, то бандюки відразу про це довідуються і тут же навідуються за даниною. А слідів нападників зазвичай правоохоронці не знаходять. Так це чи ні, але Теодозій у райвідділі зіштовхнувся із повним ігноруванням його справи. Переконавшись, що ніхто з оперативників і не думає розслідувати злочин, він звернувся до сколівських адвокатів. Ті ж пояснили, що з місцевими пінкертонами зв’язуватися теж не ризикують. І тоді він поїхав до львівського захисника Владислава Осадчого.

Чотири рази, попередньо домовившись, приїжджав адвокат у Сколе на зустріч із керівництвом райвідділу. Але щоразу, як-то кажуть, цілував клямку зачинених дверей. Чергові ввічливо пояснювали, що керівництво й оперативники постійно пропадають у горах, бо, мовляв, робота така тяжка. І навіть коли керівництво, одягнене у цивільне, пройшло повз Осадчого, міліціонер на вході, не кліпнувши оком, збрехав, що це йому привиділось.

Адвокат написав скаргу на ім’я начальника райвідділу і попросив чергового зареєструвати її. Скарга пізніше зникла. Зіткнувшись із таким свавіллям, захисник звернувся до прокурора Сколівського району (тепер уже колишнього). Той також зустрів адвоката не вельми привітно і довго переконував, що такого неподобства в райвідділі, нагляд за яким здійснює особисто, бути не може. Осадчий залишив скаргу, яку при ньому зареєстрували. І ця заява через деякий час теж щезла.

Прочекавши півмісяця і переконавшись, що жодної реакції на письмові звернення немає, адвокат написав скарги в обласні прокуратуру й управління міліції. Цього разу реакція була оперативною. У Сколе відразу виїхала слідчо-оперативна група в складі слідчих облпрокуратури і працівників карного розшуку. За наслідками перевірки було порушено дві кримінальні справи – за фактом розбійного нападу на сім’ю Андрусевичів і за зловживання службовим становищем посадовими особами Сколівського райвідділу міліції. Слідчо-оперативна група зустрілася із доволі поширеною практикою укриття злочинів задля „причісування“ невтішної статистики. Зокрема, довідавшись про приїзд комісії, у райвідділі переписали заяву потерпілого, сфальсифікували його підпис на ній і зареєстрували заднім числом.

З’ясувалося також, що Андрусевичі самі знайшли одного із нападників – того самого „качка“. Теодозій якось випадково побачив хлопця із незабутньою зовнішністю, а син довідався, що мешкає він в одному із сусідніх сіл. Підприємець поінформував про це працівників райвідділу. Підозрюваного затримали на деякий час. Як з’ясували, „качок“ Л. – студент-випускник юридичного коледжу (за деякими відомостями, правоохоронці ж і давали йому скерування у навчальний заклад), позаштатний працівник міліції. Теодозій підтвердив своє опізнання під час ставки віч-на-віч. Проте „качка“… відпустили.

„Знайшлися“ і знаряддя злочину – маски, шарф, ніж, які Теодозій передав оперативникам відразу і котрі потім кілька місяців у райвідділі ніяк не могли відшукати. Звичайно, судмедексперти через такий тривалий час зберігання невідомо де речових доказів на них не виявили відбитків пальців. Не змогли вони й підтвердити належність „качку“ однієї із масок. Як написали експерти у своєму висновку, волосяні цибулинки за той час відмерли, тому з’ясувати, чи належить волосся нападникам, – неможливо. А провести аналіз за ДНК, як відомо, дуже дорого.

Під час розслідування кримінальних справ працівники міліції відверто зізнавалися, що керівництво райвідділу вчило їх, що і кому говорити, змушувало змінювати свідчення. Наразі слідство у справі проти першого заступника начальника РВ завершено. Хоча самі слідчі визнають: укривання тяжкого злочину – колективна „творчість“, де керівництво райвідділу виконувало роль режисера. Обвинувачений же пояснює, що теж виконував роль „пішака“. Нібито одна посадова особа зі Сколівської райдержадміністрації надто „клопотала“ за затриманого „качка“. А він буцімто за добротою душевною не міг „не поступитися“ чиновнику.

Що цікаво, обвинувачений звернувся за юридичною допомогою до захисника… В. Осадчого. Але адвокат пояснив, що захищати одночасно потерпілого і обвинуваченого – це конфлікт інтересів. Тому запропонував міліціонеру звернутися до когось іншого.

А що ж із кримінальною справою, порушеною за фактом розбійного нападу на сім’ю Андрусевичів? Наразі вона припадає пилом в одному зі службових сейфів. Правоохоронці запевняють, що слідчі дії виконали в повному обсязі, але „слідчим шляхом установити злочинців неможливо“: надто „ретельно“ попрацювали працівники Сколівського райвідділу міліції (особливо на першому етапі розслідування), аби сліди зловмисників „розчинилися“ у часі.

Валерій САГАЙДАК