Любомир Буняк: “У липні більшість районів Львова матимуть розширене водопостачання” - „Ратуша“, 24 червня

18 червня у редакції газети “Ратуша” відбувся прямий телефонний зв’язок мешканців Львова із міським головою Любомиром Буняком. Упродовж години на “пряму лінії” змогли потрапити близько двадцять львів’ян. Міському голові Львова Любомирові Буняку довелось під час телефонного спілкування розповідати не лише про основні плани та конкретні справи мерії, а й відповідати на запитання, що, радше, стосувались компетенції сантехніків та начальників жеків. Однак кожне із запитань мешканців нашого міста знайшло прямолінійну відповідь мера Львова.

Пропонуємо читачам стенографічне відтворення телефонного спілкування львів’ян із міським головою Львова Любомиром БУНЯКОМ.

— Алло, доброго дня! Пане голово, я телефоную з вулиці Похилої. Моє прізвище — Гавришко, звати — Петро Степанович. У нас впродовж кількох днів стоять переповнені сміттям контейнери.

— Ця проблема мені відома, й її незабаром буде вирiшeно. А виникла ця проблема через те, що фірма, з якою укладено угоду про вивезення сміття, не виконує своїх зобов’язань. Звичайно, вас це не цікавить, оскільки це — наше питання. Однак хочу повідомити, що минулого місяця для того, щоб поліпшити стан вивезення сміття, ми закупили два сміттєвози. Отож запевняю, що ситуацію буде виправлено.

— Алло, пане Любомире, вас турбує директор підприємства “Незалежність”. Як у Львові реалізується житлова програма?

— Зараз ми розробляємо житлову програму. На жаль, ми не маємо достатньо коштів, які необхідно освоїти, як це роблять у цивілізованих державах — там спочатку освоюють земельну ділянку. Проводять туди всі комунікації, в тому числі — і транспортні, і вже після того ділянки виставляють на продаж. Ми не маємо можливості цього зробити. Тому залучатимемо на конкурсних засадах інвесторів. Вони за свій кошт проведуть усі комунікації, і ми надаватимемо їм цю земельну ділянку для освоєння під будівництво житла. Певна річ, що деякі забудови будуть реалізовуватись за фіксованими цінами. Торік ми зробили так у Сихові, а тепер плануємо так робити і в інших масивах: у Підголоско, частково — в Сихові і в Лисиничах. Фактично, відбуватиметься обмін: ми виділяємо земельні ділянки, а інвестори будують нам комунікації. Минулого року управління капітального будівництва віддало в користування земельні ділянки інвесторам, які, в свою чергу, зобов’язалися для черговиків міської ради продавати квартири за фіксованою ціною — приблизно за 1 квадратний метр 1400 гривень, ця ціна є визначеною Держбудом, і, крім цього, вони зобов’язуються віддати для міста п’ять відсотків житлової площі. Думаю, що це було досить вдале рішення, і сьогодні наша житлова програма непогано освоюється.

— Пане голово, завжди доводилось чути, що існує проблема із бюджетними коштами.

— За два роки ми значно поліпшили бюджет. Лише по освіті наш бюджет зріс із

77 мільйонів гривень до 115 мільйонів цього року. Аналогічно є і з медициною. Ми закуповуємо техніку, ремонтуємо школи. Зрештою, цього року вже відремонтовано й чимало доріг. Значно поліпшилася ситуація і з водою. У липні у деяких районах міста буде розширено водопостачання (приблизно, для 30 тисяч львів’ян). Цього року ми повинні освоїти 25 мільйонів гривень.

— Доброго дня, вас турбує мешканка вулиці Тургенєва. Нещодавно бачила по телевізору програму щодо поліпшення водопостачання. Цікаво, за які кошти це робиться?

— Проблема водопостачання для Львова є не новою. Це — одна із основних проблем нашого міста. Як міський голова, я взявся її вирішити. За два роки роботи в міській раді напрацював два шляхи вирішення питання водозабезпечення Львова. Впродовж першого року ми намагались вирішувати цю проблему за рахунок бюджетних коштів, а вже згодом — за рахунок кредиту Світового банку. 2002 року на програму водопостачання ми могли викроїти лише 2 мільйони гривень, які були закладено у бюджет ще попередньою міською владою. На 2003-й (це була вже моя каденція) ми освоїли 13 мільйонів гривень, а на 2004-й рік міською владою заплановано освоїти

25 мільйонів гривень бюджетних коштів. Зрештою, ви відчуваєте у своїй квартирі поліпшення водопостачання?

— Так, звичайно, але мені цікаво дізнатись, з яких коштів надалі здійснюватимуть ці роботи?

— Друге джерело — кошти Світового банку. Роботи з кредиту Світового банку, щоправда, ще не розпочались, оскільки існують певні організаційні моменти (відбувається узгодження певних цін і таке інше). Думаю, що кредит Світового банку, який становить 25,4 мільйона доларів або майже

130 мільйонів гривень, повинен бути освоєним за два наступні роки. В основному, під час реалізації програми “Вода” розраховую на кошти міста. Як на мене, при правильному вирішенні цього питання, місто може розв’язати цю проблему власними силами.

— Дякую. До побачення, пане голово.

— Вдячний за запитання. Нехай щастить вам і вашій родині.

— Доброго дня, Любомире Костянтиновичу, до вас телефонують мешканці 37-го будинку, з 9-го під’їзду, що на вулиці Володимира Великого. Ми неодноразово звертались у жек № 207, і нема жодних результатів. У нас виникла така ситуація, що ми скоро провалимось із верхніх поверхів на нижні. Допоможіть, будь ласка.

— Розкажіть докладніше, яка у вас проблема?

— У нашому під’їзді каналізаційна труба зігнила, протікає, в результаті — мокра стіна.

— Обіцяю, що в період підготовки до зими жек виправить цю ситуацію.

— Доброго дня, пане Любомире! Дуже приємно вас чути! Я телефоную із вулиці Івана Франка, 77. У нас катастрофічне становище із покрівлею — у дощову погоду протікає дах, і ніхто цим не переймається. Торік я вам писала, після цього прийшли працівники жеку, трішки поліпили смолою, але ж це допомогло не надовго. І знову тече.

— Будинок є комунальною власністю?

— Квартири всі приватизовані, але це — комунальна власність.

— Скільки у будинку квартир і чи не хо-тіли б ви зробити собі товариство співвласників цього будинку?

— Квартир — шість, хоча будинок є великим. Якби у ньому було більше квартир, ми б це зробили. Ще одне хочу сказати: у нашому будинку дві комерційні структури — магазин “Ласун” і перукарня. Вони перекрили сходами підвальні отвори і тому там щораз стає більш сиро. Підвал пос-тійно заливають дощі — він не висихає. Наш будинок можна вважати па-м’яткою архітектури. Тому нам прикро, що він руйнується. Ми пропонуємо, аби ці комерційні структури зробили у будинку вентиляційні отвори.

— Намагатимусь вам допомогти. Насамперед, я скерую у ваш будинок комісію, щоб вона вивчила ситуацію. Думаю, нам вдасться звернути увагу цих комерційних структур, аби вони подбали про будинок. Дякую за дзвінок!

— Доброго дня! Вас турбують із вулиці Лисенка, 23-а. Скажіть, будь ласка, яка доля чекає мешканців цього будинку після створення в ньому Музею визвольних змагань: їх будуть виселяти?

— Обов’язково — ми виселятимемо мешканців. Ви ж були у мене на прийомі, так?

— Так.

— Я обіцяв вам, що буде власник цього будинку. Власник вже є — міська рада. Отож, у цьому будинку буде створюватись Музей визвольних змагань українського народу. Думаю, що найближчим часом ми зробимо там лад. А мешканцям запропонуємо інші квартири.

— Коли?

— До зимового періоду, мабуть, цього зробити ще не вдасться, оскільки є проблеми із фінансуванням. Якщо би з’явилися спонсори, то це питання можна було б вирішити найближчим часом. До речі, скільки в будинку сімей?

— П’ять.

— Ось бачите, в будинку — дві квартири, а проживає п’ять сімей. Отож, потрібно п’ять нових помешкань. Ну, що ж, будемо питання вирішувати.

— До побачення, Любомире Костянтиновичу! Дякуємо вам!

— Алло, доброго дня! Слухаю вас уважно.

— Ми, пенсіонери з Левандівського округу, дуже обурені тим, що проти міського голови окремі особи збирають підписи, аби зняти його з посади. До вас із своїми проблемами ми звертались неодноразово. Дякуємо вам, пане Буняк, що ви нас розуміли й допомагали. А вони заважають працювати.

— Дякую, що телефонуєте. А щодо підписів, то їх збирали люди, які захотіли побавитись у певні ігри.

— Ми б хотіли, аби наші слова обурення було надруковано у газеті.

— Не переживайте. Я ще раз подякую організаторам цього референдуму. Адже він зміг би ще раз засвідчити, якої влади хоче львівська громада — сильної, яка здатна працювати, чи корумпованої та злодійської? Львів’яни — розумна громада, яка вже зробила свій вибір. Переконаний, що під час цього референдуму мешканці Львова лише підтвердили б свою позицію.

— Дякую вам, пане Буняк! Всього вам найкращого!

— Дуже дякую вам!

— Алло, вас турбує приватний підприємець Мирон. Любомире Костянтиновичу, “єдине вікно”, створене у міській раді, можливо, добра справа, але мої документи і документи мого товариша, який теж є приватним підприємцем, дуже довго вже там перебувають.

— Прошу вказати номер вашого листа — я проконтролюю це питання.

— Любомире Костянтиновичу, на мою думку, тут проблема в іншому — ваш заступник, пан Лозинський, дивиться на нас так, як би не повинен дивитись на приватних підприємців.

— (Сміється). Пане Мироне, запевняю вас, що Лозинський добре дивиться на всіх. Він не є поганим чиновником, поганим управлінцем. Назвіть номер листа, і я все з’ясую. Запевняю вас, якщо й справді є особи, які гальмуть процес його розгляду, вони будуть покарані. Адже ви повинні були отримати відповідь, незважаючи на те, негативна вона чи позитивна — реакція мала б бути.

— Вони дали не відповідь, а відписку.

— Шановний пане Мироне, є питання, які можна вирішити позитивно, а є й такі, які, згідно з чинним законодавством, не можуть бути задоволеними. Тому я повинен знати, в чому полягало ваше запитання. І я зможу або відповісти вам зараз, або вже після того, як з’ясую.

— А якщо б це можна було зробити ще раз, але не через вікно?

— Добре, дайте тоді своє запитання не через вікно, тобто адресуйте мені листа безпосередньо. Адже ви зараз не вказуєте, яка у вас проблема, а я хочу дізнатись. Не обі-цяю, що зможу вирішити питання, суть якого не знаю, але обіцяю, що з’ясую це і гарантую, що надам вам відповідь.

— Доброго дня, мене звати Аня. Я — мешканка Львова і мене цікавить, коли у нашому місті буде комп’ютерний томограф.

— Уже розроблено тендерну документацію. І всі організації, які бажають викупити її, можуть це зробити. Думаю, що в серпні ми купимо томограф. Я намагався, щоб цей тендер відбувся абсолютно чесно, згідно з чинним законодавством. Існували певні речі, що могли сприяти тому, аби цей комп’ютер закуповувався за дещо завищеною ціною. Отож мені довелось під час організації цього питання внести певні зміни. Зараз по телефону я не розповідатиму вам про ці моменти.

— Доброго дня, пане Любомире. Цього року у Львові в одній сім’ї народилося троє дітей. На жаль, міська влада не звернула на цю сім’ю уваги, і не виділила жодної ко-пійки багатодітній матері. Як ви це прокоментуєте?

— У нас допомога надається безпосередньо від держави.

— Пане Любомире, я вас зрозумів. Але хочу сказати, що в моєї сестри, яка живе в Івано-Франківську, народилась трійня. І мер Івано-Франківська виділив на трійню

30 тисяч гривень. Як ви це прокоментуєте?

— Днями я вручив сім’ї, яка має трьох дітей, ключі від квартири, площа якої — 104 квадратні метри. У серпні вони отримають помешкання у новозбудованому будинку. У цьому ж будинку отримають квартири ще три сім’ї, в яких цьогоріч народилось по троє дітей.

— Дуже дякую, пане Любомире, я задоволений вашою відповіддю.

— Алло, слухаю вас!

— Доброго дня, у мене до вас таке запитання. Чому у нас припинили подачу гарячої води? Це будинок на вулиці Стрийській, поблизу автовокзалу.

— Скажу вам таке. За цих два роки, що я працюю на посаді мера, значно відновлено теплопостачання. До моєї каденції впродовж понад 6 років гарячої води не було. Я відновив не подачу гарячої води, а продаж гарячої води. Тепло ми не подаємо, а продаємо. Мабуть, у вашому будинку є велика заборгованість за теплоносії. Мені добре відома ця ситуація. І я знаю, що сьогодні львів’яни мають гарячу воду. Але теплопостачання є в тих будинках, де проплата за тепло в цілому не менше 80-ти відсотків. Назвіть мені номер свого будинку.

— Вулиця Стрийська, 87-б.

— Це один із відомчих будинків військових?

— Так.

— Знаю, що у цих будинках є велика заборгованість. Тому поцікавтеся у начальника жеку, яка проплата і яка сума заборгованості. З’ясуйте це, будь ласка. Ми маємо технічну можливість подати гарячу воду до будинку і хочемо це робити, але не безкоштовно.

— Чому із-за мешканців, які не розраховуються за комунальні послуги, повинна потерпати я? Відключайте їм воду!

— Ваше питання цілком слушне. Але ми не маємо технічної можливості регулювати водопостачання в цілому будинку, тобто в одну квартиру дати гарячу воду, а в іншу — ні. Ми даємо і гарячу, і холодну воду до будинку, а не до квартир. Тому ті, хто вчасно сплачує за комунальні послуги, потерпають через сусідів. Звичайно, це дуже неправильно, і мені боляче за цих людей. Тому це питання повинен вирішувати жек, який є власником вашого будинку.

— Доброго дня. Я живу на вулиці Пасічній. У нашому будинку до сьомого поверху гаряча вода доходить, а вище — ні.

— Назвіть номер вашого будинку

— Дев’яносто восьмий, другий під’їзд.

— Обіцяю з’ясувати це питання. Дякую за запитання. До побачення.

— Алло, я вас слухаю.

— Любомире Костянтиновичу, доброго дня! Скажіть, будь ласка, яка вартість підігрітої води? Хто і яким розпорядженням підняв ціну на теплу воду? Адже цього року, порівняно з аналогічним періодом минулого, доводиться платити на 60 копійок більше. Намагався це з’ясувати у жеку, але так і не зміг отримати відповіді на це питання. Чи можливо, аби інформація щодо вартості теплої води була опублікована у пресі?

— Не можу зараз назвати точної цифри вартості гарячої води, але скажу, що вона розраховується за методикою, яка встановлена і затверджена Держжитлокомунгоспом та інститутськими програмами. Отож ми, як місцева влада, не можемо в цьому питанні якось вплинути. Зараз оплату за тепло ми ведемо не за квадратними метрами, тобто не за площею, а за кубатурою.

— Дуже добра порада, щоб цю інформацію було оприлюднено. Думаю, ми це зробимо.

— Любомире Костянтиновичу, доброго дня. Це — пан Сильвестор. Можливо, пам’ятаєте, два роки тому я звертався до вас із приводу майданчика Коперника — Стефаника. Ви написали резолюцію панові

Олійнику. Після цього мене знайшли, видали нове місце. Через два місяці, згідно з рішенням сесії міської ради, цю земельну ділянку віддали Львівській пивоварні. Я розумію, що, можливо, їм потрібно, але якби ж вона працювала! Отож, згодом на це місце нам поставили намет і зараз там працює такий же підприємець, як і я. Мені 67 років, пенсії я не отримую. 1996 року мене пограбували. Вкрали всі документи. 43 роки я пропрацював і вже 7 років не можу відновити документи.

— Повторіть, будь ласка, ще раз, чому вам заборонили утримувати майданчик на вулиці Коперника?

— Не знаю. Я подав усі документи. Архітектор повідомив, що це питання я повинен подати на розгляд сесії і оформити оренду землі. Торік 4 квітня я це зробив. А сесія віддала землю Львівській пивоварні.

— Що ви пропонуєте мені зробити для того, аби, як ви кажете, поновити справедливість?

— Відмінити рішення сесії і щоб мені повернули цю землю.

— А ваші документи є в міській раді?

— Так.

— Добре, якщо ці документи є, я їх перегляну. Але, про всяк випадок, залишіть свою адресу.

— Алло, доброго дня! Вас турбує пані Тетяна з вулиці Стрийської. Скажіть, будь ласка, куди йдуть гроші з продажу земельних ділянок?

— Пані Тетяно, ви поставили дуже гарне запитання. Гроші з продажу земельних ділянок скеровуюються у Фонд розвитку міста, тобто у міський бюджет, і за допомогою цих грошей ми робимо капітальні речі — реалізовуємо програми з води, тепла та будівництва житлових будинків. Одне слово, ці кошти скеровуються за цільовим призначенням. Можете не переживати — кожна копійка з продажу земельних ділянок є на обліку. Нещодавно ми провели земельний аукціон, із продажу 12-ти соток землі у міський бюджет надійшло

363 тисячі гривень. А всього з цього аукціону, разом із ПДВ, отримано майже 420 тисяч гривень. Отож ці гроші йдуть на розвиток міста.

— Доброго дня. Це телефонує Надя із Рясного. Я маю таке запитання: чи допомагають народні депутати від Львова, яких ми обирали, міській владі? Якщо так, то хто саме і яким чином?

— Від нашого міста є чотири народні депутати — Тарас Стецьків, Тарас Чорновіл, Олекса Гудима і Павло Качур. У принципі, вони допомагають. Звичайно, не все можна зробити, не все можна вирішити, але все ж таки вони хочуть робити справу. Одночасно хочу зазначити, що є інші депутати, які не обрані від міста, але допомагають Львову не менше, можливо, навіть і більше.

— А хто саме?

— Петро Писарчук, Андрій Шкіль, дуже багато допомагає Петро Олійник…

— Дякую, Любомире Костянтиновичу, до побачення.

— Зачекайте хвильку, не кладіть слухавки. Будьте добрі, скажіть, чи роблять освітлення у Рясному-2?

— Я живу в Рясному, тому не орієнтуюся, яка ситуація в в Рясному-2.

— Зрозуміло, вибачте. Хотів з’ясувати це питанння у мешканців Рясного-2, ос-кільки мене запевняли, що там встановлюють освітлення. Гаразд. Дякую вам за дзвінок. Щастя вам і вашій родині!

Пряму лінію провели

Оксана КОЛОДРУБЕЦЬ і Тарас КУХАР