Олег Лужний: “В Англії до футболістів ставляться, як до рідних синів” - „Ратуша“, 24 червня

|

Представляти Олега Лужного особливо не треба. Львівські вболівальники добре пам’ятають його ще з часу виступів за СКА “Карпати”. Згодом, граючи у київському “Динамо” й лондонському “Арсеналі” та виводячи з капітанською пов’язкою збірну України, Олег став відомим уболівальникам цілої планети. Днями футболіст перебував у нашому місті, й “Ратуша” виявилася єдиною львівською газетою, якій він погодився дати інтерв’ю.

— Як вам Львів, які враження після річної розлуки?

— На жаль, місто що не рік змінюється в гірший бік. Особливо дратують дороги. Ще коли я був малим, будинки були гарні, збережені, а тепер штукатурка пооблітала, жах! Тільки й того, що центр відреставрували.

— А ви бували на околицях?

— Ні, не довелося. Хіба біля дому мами, на Сихові.

— Відомо, що ви відвідали свій рідний спортінтернат — що там змінилося?

— Під час розмови з директором той заявив, що зробив суперремонт у спальному корпусі. Не знаю. А школа — якою була, такою залишилася. Умови катастрофічні. Тренувальні поля жахливі. Діти реально не мають де займатися.

— А взагалі, де ви плануєте жити після закінчення кар’єри?

— Ще остаточно не вирішив.

— А мама що з цього приводу думає? (розмова велася в присутності матері Олега, пані Ольги).

— Ще син не вирішив. Поживемо-побачимо.

— А як ваші справи в Англії?

— Однозначно, що контракт “Вулверхемптоном” не продовжуватиму. Він був укладений за такої умови, що в разі вильоту клубу з прем’єр-ліги документ втрачає силу. Хочу продовжити грати в чемпіонаті Англії, але лишень у команді вищого дивізіону. Остаточно з клубом визначуся через тиждень.

— Не вважаєте своєю помилкою перехід до складу “вовків”?

— Це, швидше, не моя помилка, а їх тренера. Перед укладанням договору він пообіцяв мені, що команда буде грати в сучасний футбол. Підкупила мене присутність у складі “Вулверхемптона” таких визнаних майстрів, як Джуліус Ірвінг та Пол Інс. На жаль, дійсність виявилась досить сумною. Команда грала у футбол, у який навіть на Британських островах грали двадцять років тому. До того ж мені завадили травми, і я провів лише 12 матчів.

— Футбол і атмосфера навколо гри у нас та на “туманному Альбіоні” кардинально відрізняються?

— Там усе інакше. І в прем’єр-лізі, і в нижчих дивізіонах клуби і гравці “б’ються” з 1-ї до 90-ї хвилини у кожному матчі. На відміну від України тут більшу увагу приділяють тактиці. Що є подібного — то і в нас, і в Англії наявна стратегія виїзних і домашніх моделей на гру.

Особливо відрізняється від вітчизняної тамтешня публіка. І різниця — не 100, а 1000%. До футболістів уболівальники ставляться, як до рідних синів. Після поразки всі фанати: від п’ятирічного пацана до 80-річної бабці можуть плакати просто на стадіоні. Неможливо просто уявити собі ситуацію на кшталт післяматчевих криків “Карпати” — вівці!”.

І ще там, у Британії, існує повна довіра до футболіста, до його самоповаги і професіоналізму. Нікому нема ніякого діла до того, коли ти лягаєш спати чи що ти поробляв у кафе чи ресторані. А в Україні тільки-но хтось угледить гравця в ресторації, одразу висновок: він п’є! А що, врешті-решт, футболіст не має права просто піти поїсти?

Такий в українців менталітет. В Англії ти спокійнісінько можеш вихилити шклянку-другу вина на очах у керівництва клубу. Ніхто не заборонить, в рот не будуть заглядати. І це — Англія! А в південних країнах, таких, як Іспанія, Італія, Португалія до цього взагалі спо-кійне ставлення.

— На самому початку вашого закордонного відрядження в газетах проскочила глузлива інформація, що англійці були зачудовані й заскочені тим фактом, що священик освятив ваше помешкання. В мас-медіа пішли різні інсинуації з цього приводу.

— А ви візьміть зателефонуйте тим журналістам, котрі писали ці “бздури”!!! Ніхто там з мене не сміявся. Там нормальні люди — роби, що хочеш, ніхто не звертає уваги на твоє особисте життя.

— З ким із гравців “Арсеналу” нині підтримуєте дружні стосунки?

— Час від часу зідзвонююся і бачуся з французом Патріком Вієйра і шведом Фредді Люнгбергом.

— Балакаєте англійською “перфект”?

— Не “перфект”, але розмовляю вільно. Щоб розмовляти “пер—фект”, треба там вирости. Ось мої діти, 12-річна Ольга і 8-річна Христя, говорять англійською чудово.

— А як у них з українською?

— У старшої добре, молодша, в силу відірваності від України, зі самого малку розмовляє трохи гірше.

— Ви, взагалі, стежите за по-діями в Україні, не маю на увазі лише футбольне життя?

— Звісно. За допомогою сате-літарної антени стараюся бути в “курсі”. Двічі на день телефоную мамі. Недавно був приємно заскочений успіхом нашої Руслани на “Євробаченні”. Шуму було багато. Мені телефонували всі знайомі з Британських островів, вітали. В школі моїх дітей привітали вчителі.

— До речі, чи підтримуєте ви якісь стосунки з головним тренером національної збірної Олегом Блохіним?

— Давно не було контакту. Після свого призначення він зробив мені пропозицію ввійти у тренерський штаб команди. Та я йому пояснив, і ще раз наголошую тепер, що моя кар’єра гравця ще продовжуватиметься мінімум 1 — 2 роки. Він, здається, зрозумів мою позицію. Та й уже настав час дати дорогу молоді.

— Хто з молодих виконавців вам імпонує? Зокрема, хто міг би зайняти ваше місце на полі у кольорах збірної ?

— Подобається Михайло Старостяк. А тих молодших я бачив тільки по телевізору і нічого конкретного сказати не можу. Думаю, що серед 16-ти команд вищої ліги знайти хорошого правого захисника — не проблема.

— Як ви ставитеся до заяви Блохіна про плани виходу збірної України на чемпіонат світу безпосередньо, з першого місця в групі?

— Він це говорив — йому це завдання й вирішувати. Значить, він упевнений у своїй команді, бачить гравців, які здатні виконати це завдання.

— Олеже, не можу не запитати про можливість вашого повернення в “Карпати” у ролі тренера, хоча все вами вище сказане доводить, наразі, абсурдність такого кроку.

— Про цю “можливість” почув у Львові. Це абсолютна нісенітниця. Ні з ким із керівництва клубу я не говорив, більше того, не мав наміру. Взагалі дивує, з якої хворої голови в газеті могла з’явитися така небилиця.

— Припустимо на мить усе-таки ваш прихід до керма львів’ян. Чи матеріальний фактор міг би вплинути на ваше рішення?

— Чого б це? В мене що, грошей нема?

— Ну, тоді як небайдужа людина, фахівець висловіть своє судження щодо ситуації, у якій опинились “Карпати”.

— Швидше за все, щось є нездорове в самій атмосфері у команді. Очевидно, існує якесь непорозу-міння між футболістами. Але я слабо знайомий із цією ситуацією і точніше сказати не можу.

— Проблема не в тренері?

— Думаю, ні. Я у 1985 — 86-х роках грав у Маркевича за луцьке “Торпедо”. Нормальний тренер.

— Ваше ставлення до щойно проголошеної президентом ФК “Карпати” Петром Димінським концепції “опори на місцеві кадри”.

— Концепція, звичайно, не нова, але хороша. Давно треба було так будувати інфраструктуру і політику клубу. Але, як кажуть, “краще пізно, ніж ніколи”. Нема чого запрошувати другосортних “югів” і негрів. Вони не сильніші за наших хлопців. Упевнений, у своїй більшості вони гірші. До того ж набагато дорожчі. Треба давати шанс тим же пацанам із нашого інтернату, а не збирати непотрібний Європі “зброд”. Місцеві вихованці, знаючи, що у Львові живуть їхні друзі, їхня “фамілія”, будуть віддаватися на полі на 100 відсотків.

— Головний тренер також повинен бути галичанином?

— Бажано.

— Чи вірите ви у ймовірність озвученої у ЗМІ недавно історії про те, як три клуби створили специфічний кооператив, щоби “сплавити” львівську команду у першу лігу?

— Навряд чи це можливо. Та й “Карпати” нічого поганого цим клубам не зробили. А була б у нас нормальна команда — як можна її “втопити”? Виходь на поле, забивай голи — і не буде жодних проблем.

— Чи мають шанси львів’яни повернутися до вищої ліги вже через рік?

— Наразі невідомо, що буде, які будуть кошти, тренерський склад, футболісти. Основне, щоб команді повернули легендарний “карпатівський” дух, із яким вона би вийшла у вищу лігу і через кілька років виступала в єврокубках. Водночас хочу побажати вболівальникам: вірте у свою команду, підтримуйте її й ніколи не ображайте футболістів.

Розмовляв Олег РАДИК

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *