Напередодні нового року (30 грудня 2003 р.) одна із компаній, що поверталася зі святкувань зранку додому, у Львові на вул. Тракт Глинянський, 145, наштовхнулася між гаражами на напівоголений труп молодої дівчини. Розкидані залишки пошматованого одягу, сліди на промерзлій землі, численні травми і синці на голові та тілі потерпілої свідчили про відчайдушну боротьбу перед смертю, а велика синюшна смуга на шиї не залишала сумнівів у тому, що невідомий задушив свою жертву.
Судмедексперти, котрі прибули на місце події у складі слідчо-оперативної групи, доповнили: дівчина загинула близько 2-3-ї години ночі. А перед убивством її зґвалтували у природний та неприродний способи.
Злочин був резонансний, тож на розслідування кинули велику оперативну групу Личаківського райвідділу міліції. Працівники карного розшуку того ж дня з’ясували, що загинула львів’янка Любов Г. Швидко вони дійшли й висновку, що, вочевидь, діяв один нападник. Причому – дуже зухвало: його не злякала близькість житлових будинків і дороги. За деякими ознаками, він добре орієнтувався у місцевості.
Оперативники взялися відпрацьовувати район. Вийшли на коло знайомих загиблої, колишніх засуджених, підняли своїх інформаторів. І коли куранти пробили початок нового року, доповіли керівництву про затримання вбивці. За рапортами, які вони подали „нагору“, ним виявився молодик Ф. зі Львова, котрий уже неодноразово потрапляв у поле зору правоохоронців.
Таке швидке розкриття робило честь місцевим пінкертонам. Адже далеко не кожен резонансний злочин удається розкрити по гарячих слідах. А центр громадських зв’язків УМВСУ у Львівській області вже оповістив про це засоби масової інформації.
Затриманий детально розповідав – як, за що і за яких обставин зґвалтував і задушив свою жертву. Підозрюваного особисто допитав начальник карного розшуку Личаківського райвідділу, після чого той зізнався, що має на совісті ще два зґвалтування. Правоохоронці побували в названих жертв, і ті підтвердили факти наруги над собою. Узявши пояснення і доповнивши матеріали кримінальної справи відповідною доказовою базою, оперативники передали її слідчим обласної прокуратури.
На перший погляд, розкриття злочину йшло гладко: заарештований називав такі подробиці вбивства, про які сторонній знати не міг. А оперативники Личаківського райвідділу додали до зізнань хлопця пояснення багатьох осіб, котрі явно і побічно нібито підтверджували його вину. Проте слідчих облпрокуратури насторожили деякі нюанси розповіді підозрюваного. Він до того не знав своєї жертви, і дівчина навряд чи пізньої ночі пішла б добровільно з незнайомим чоловіком до гаражів. Хлопець наполягав, що, перебуваючи у збудженому стані, розірвав одяг на потерпілій. Насправді ж одяг був розрізаний ножем. До того ж імунологічна експертиза показала, що виявлені залишки сперми на тілі загиблої належать не затриманому.
На відтворенні обставин убивства побував особисто прокурор області Є. Блажівський. У нього пояснення Ф. теж викликали сумніви. На місці події заарештований переконливо розповідав, як кулаками глушив опір жертви, як повалив її на землю. Та чомусь забув про те, що частину травм на голові він мав би завдавати твердим предметом. Не орієнтувався Ф. і в місцевості. Уже через кілька хвилин присутнім стало зрозуміло: правоохоронці, м’яко кажучи, змусили Ф. узяти на себе жорстоке вбивство, завчивши з їх слів ледь не напам’ять обставини злочину. Але учень забув урок. Вердикт прокурора області був категоричний – повернути матеріали і шукати реального вбивцю (згодом експертиза визнала Ф. недоумкуватим, тобто таким, на яких, як свідчить практика, нерідко „списують“ злочини).
За розшук убивці-садиста тепер узялися самі слідчі облпрокуратури. Вони звернули увагу на один із невеликих клаптиків паперу, виявлених серед речей сумочки Любові Г., який проігнорували працівники карного розшуку. На ньому недбало хтось записав ручкою номер телефону. Набрали його, і слухавку підняла молода дівчина. Того ж дня слідчі були в неї вдома. Дівчина сказала, що із вбитою не була знайома. А от клаптик паперу опізнала. І розповіла: увечері 29 грудня сиділа разом із компанією – двоє дівчат і двоє хлопців – у барі „Горизонт“. Серед них був і 19-річний Тарас К. Дівчата й хлопці випили, потанцювали. Тарас усе набивався запросити її на святкування Нового року, але дівчина м’яко відмовила. І тоді хлопець попросив у неї телефон. Вона відірвала клаптик від зошита, що мала із собою, і записала номер на ньому.
Слідчі запитали: „А де цей зошит?“ – „У мене“, – відповіла дівчина і дістала його із шухляди. Клаптик точно збігався з одним із надірваних аркушів (пізніше трасологічна експертиза підтвердила їх відповідність). Але як цей клаптик паперу опинився у сумочці Любові Г., котру власниця зошита не знала і навіть не чула про її вбивство?
Дівчина розповіла, що через деякий час вони компанією вийшли на вулицю. Тарас кудись кликав їх продовжити веселитися. Вони завагалися. І коли Тарас відійшов за сигаретами до нічного магазину, у цей час на машині під’їхала якась дівчина. Видно було, що для Тараса це – приємна несподіванка. Вони про щось поспілкувалися, сіли в таксі і кудись поїхали. Більше їх компанія того вечора не бачила.
Слідчі поспішили до Тараса. Ішов десятий день після вбивства. Їхня поява на порозі квартири для хлопця виявилася повною несподіванкою. На той момент слідчі вже знали, що Люба Г. була його однокласницею. Тарас спочатку в усьому відпирався. Переконував, що не вбивав дівчину. Але нерви в нього здали. Коли слідчі попросили розповісти, куди він повіз Любов Г. у таксі, – Тарас заговорив.
Тієї передноворічної ночі він повіз однокласницю у ще одне місце, де вони побули недовго. Дівчина була симпатичною, і в однокласника поступово визрів підступний план. Вони знову сіли на таксі, доїхали на вул. Тракт Глинянський, де він повів її нібито помилуватися природою. Люба занадто пізно усвідомила, що відбувається. Її пручання не спинили насильника. Могутніми ударами він звалив дівчину на землю. Однією рукою затулив їй рота, а іншою, діставши ніж, кілька разів ударив рукояткою по голові. Побачивши, що вона знепритомніла, розрізав блузку, зірвав одяг і зґвалтував. Як тільки Люба приходила до тями, покидьок знову бив її рукояткою ножа і кулаками по голові, по тілу.
Скориставшись безпорадністю дівчини, Тарас тієї ночі кілька разів ґвалтував дівчину. І лише після того його охопив переляк за майбутню відповідальність. Та й на чолі, обличчі, тілі Люби стали проступати синці, крововиливи. Обхопивши ремінцями сумочки шию дівчини, він душив її доти, доки вона не перестала битися в агонії. Після чого стрімголов помчав додому.
Покидьок був упевнений, що його не розшукають, адже ніхто зі знайомих не бачив його із Любою. Компанію в „Горизонті“ і клаптик паперу з телефоном, який сам попросив дівчину потримати в сумці, не врахував.
Старший слідчий обласної прокуратури Андрій Осташевський цими днями завершив слідство і пред’явив обвинувачення Тарасу. Проведено близько 20 різних експертиз, котрі підтверджують вину заарештованого. Його звинувачують у навмисному вбивстві, зґвалтуванні й насильницькому задоволенні статевої пристрасті неприродним способом. Затриманий визнає себе винним у вбивстві, але не в зґвалтуванні. Очевидно, довідавшись у СІЗО про долю ґвалтівників на зоні, він заявив: усе відбулося за обопільною згодою. А бити дівчину, мовляв, почав тому, що вона з нього… кепкувала. Наразі за цими статтями обвинувачення на Тараса може чекати довічне ув’язнення.
Валерій САГАЙДАК
![У Львові прочитають лекцію про Павла Тичину від творців Ти [Романтика]](http://portal.lviv.ua/wp-content/uploads/2024/03/429889301_786347609646332_4874305252106789731_n-228x150.jpg)
