Леся Головата: “Вирішення проблем можуть пришвидшити цьогорічні президентські вибори” - „Львывська газета“, 17 червня

|

Під час перебування в Європейському колегіумі польських і українських університетів, спілкування з людьми, які там працюють і навчаються, відразу впадає у вічі те, що невід’ємною часткою установи є Ради самоврядування докторантів. Здавалося б, нічого дивного, адже нині такі студентські органи діють чи не у всіх вищих навчальних закладах (зокрема і в Україні). Втім часто вони мають лише суто формальний характер. У ЄКПіУУ, склалося враження, це зовсім не так.

Тож що таке Рада самоврядування ЄКПіУУ, чим вона займається та який має вплив, “Газета” вирішила поцікавитися в її голови, львів’янки, журналістки і, звісно ж, докторантки Колегіуму Лесі Головатої.

– Ідея створення спільного українсько-польського навчального закладу народилася в середовищі паризької “Культури”, артикульована українським науковцем Богданом Осадчуком і підхоплена в середовищі як українських, так і польських інтелектуалів, – розповіла голова Ради. – Однак зміст був, а форми не випрацювали. Тому треба було вирішувати “насущні” проблеми: невизначеність зі статусом українських докторантів у польських альма-матер, відмінність освітньо-наукових систем України й Польщі, відсутність чіткої системи і критеріїв оцінювання “придатності” докторанта для наукової праці. Це й стало метою створення Ради самоврядування. Наша команда представляє вже третє покоління самоврядуванців.

Рада самоврядування докторантів Колегіуму має подвійні функції. Перша – це вирішення внутрішніх проблем докторантів: проживання в гуртожитку, отримання літніх стипендій тощо. Тобто це те, чого не видно, але що турбує кожного докторанта зокрема. Інше – вихід назовні: презентація Колегіуму в польському й українському середовищах. Важливим є і фактор часу: адже ми навчаємося в Польщі власне під час останнього етапу інтеграції до Європейського Союзу. Повернувшися в Україну, зможемо застосувати цей досвід у найрізноманітніших галузях, уникаючи помилок і переймаючи найкращі способи вирішення основних проблем.

Не забуваємо й про діяльність, безпосередньо не пов’язану з науковою: спільні виїзди, культурні заходи. Співпрацюємо з іншими університетами та їхніми самоврядними структурами. Щороку в Польщі відбуваються університетські фестивалі, де студенти представляють свої культурні досягнення. Ми теж включаємося в цей процес, презентуючи на цих заходах як Колегіум, так і Україну. Є й волонтерські проекти. Зокрема, влітку докторанти реставруватимуть українську церкву та цвинтар на українсько-польському прикордонні – в селі Корчмин.

– Як відбувалася зміна поколінь у структурі Ради?

– Еволюційним шляхом (жартую). Довелося розробити власну передвиборну кампанію, запропонувати свої стратегії діяльності та… перемогти на виборах. Найголовнішим нашим новаторством було те, що вдалося сформувати команду професіоналів-практиків, які готові працювати спільно, втілюючи принцип “100% ККД”. Скажімо, Максим Ференц – секретар із соціально-організаційних питань – упродовж двох років був головою Молодіжного парламенту Львівщини, заступник голови – Наталя Деревінська – координатором співпраці з Польщею в Острозькій Академії, секретар із питань культури – Олег Козлинець – працював у ГМО “Нова хвиля”, відповідальний за інформаційну політику Ради Роман Кабачій відомий своїми дописами в українській і польській пресі, це вже його трирічна “каденція” в Раді. Тому можемо застосовувати досвід для реалізації нових ідей. А опозиційна група, сформована з людей, дотичних до колишнього самоврядування, постійно нас мобілізує і скеровує на найвищу якість у діяльності.

– Чим ця Рада відрізняється від попередньої?

– Насамперед – засадами діяльності та співпраці з керівництвом Колегіуму: приблизно одночасно змінився склад Ради й обрано нового Канцлера ЄКПіУУ – Григорія Купріяновича. Над нами не тяжіло минуле, взаємовідносини розпочалися з табули раси. Якщо вжити метафору, то наші попередники були робесп’єрами, діяли революційними методами, натомість ми вирішили, що для докторантів буде значно краще, якщо станемо дипломатами: сідатимемо за стіл переговорів із керівництвом, щоб не лише відстоювати позиції докторантів, але спільно окреслювати перспективи Колегіуму. З іншого боку, Рада відстоює автономність, шукаючи кошти з-поза бюджету ЄКПіУУ.

– Чому в Раді самоврядування Колегіуму, який об’єднує українців і поляків, немає жодного представника Польщі?

– З огляду на об’єктивні причини. З-посеред 170 докторантів лише 20 є громадянами Польщі, більшість із них наразі навчаються на третьому курсі, завершуючи написання дисертації. На громадську активність просто не вистачає часу. Однак якщо нам потрібна допомога чи порада, то завжди отримуємо їх від поляків.

– Що встигла зробити нинішня Рада за період свого існування?

– Першим здобутком є те, що за нашим поданням на засіданні Конвенту (найвищий керівний орган Колегіуму, до якого входять представники всіх університетів-засновників) у травні цього року внесли зміни до статуту ЄКПіУУ – статтю про діяльність Ради самоврядування. Пакет пропозицій, які стосуються впровадження прозорих механізмів набуття статусу й відрахування докторантів, є сенс розглядати лише після підписання міжурядової польсько-української угоди й реструктуризації Колегіуму. Крім цього, ми провели соціологічне опитування серед докторантів, щоб з’ясувати рівень їхньої зінтегрованості, включеності в польський соціум, а також – найважливіші проблеми. Зрештою, продовжуючи традицію, передану нам у спадок попередниками, організували ІІІ Дні науки ЄКПіУУ, на яких кожен із докторантів може підбити підсумки річної наукової діяльності, репрезентувати їх своїм колегам і долучитися до дискусії. Знахідкою виявився День української кухні: колегіантки продемонстрували, що втаємничені не лише в наукові, але й кулінарні традиції.

– Як оцінюєте ІІІ Дні науки, які нещодавно завершилися?

– Ми ставимо перед собою завдання: запропонувати якомога ширшу свободу вибору для докторантів. Тому лише від них залежить визначення пріоритетів. Міждисциплінарний діалог відбувся, всі охочі взяли в ньому участь. Що гучніше звучатиме голос Колегіуму в інтелектуальній площині, то більше матимемо шансів на підтримку наших проектів та ініціатив. Ми як організатори, з одного боку, набили кілька суттєвих ґуль, але з іншого – розширили межі академічного заходу атракціями, запросили до участі українських журналістів. Право оцінювати рівень Днів науки віддаю найголовнішим дійовим особам – учасникам.

– У чому відмінність цьогорічних Днів науки від попередніх?

– Упродовж трьох років Дні науки відбувалися як звичайна наукова конференція, де докторанти могли представити свої наукові доробки, подискутувати над ними з колегами. Це був закритий захід – у ньому брали участь лише докторанти Колегіуму. Натомість, на мою думку, ми повинні “відкрити” цю конференцію для ширшого кола науковців, запрошувати професорів світового рівня. Крім того, “науковість” Днів науки намагатимемося доповнити промуванням українськості. Цьогоріч, для прикладу, в рамках цього заходу зробили пілотний проект “Українська кухня”. Наші докторанти приготували традиційний український борщ і вареники, а всі охочі частувалися цими стравами під добру українську музику. Відомо, що акція отримала дуже позитивну оцінку поляків. До речі, хочу також згадати про те, що Колегіум виграв грант на розробку та створення польськомовного сайту про українську культуру “Золоті ворота”. Участь у створенні братимуть саме докторанти Колегіуму. Крім того, вже півроку при Колегіумі діє Центр української мови та культури, де проводять виставки культурно-мистецьких доробків колегіантів, відкриті лекції, демонстрацію фільмів. Нові проекти є, необхідно знаходити на це гроші.

– А що в планах Ради самоврядування?

– Після 1 травня для Польщі відкрито дуже багато європейських фондів, які готові фінансувати якісні й резонансні проекти. Однією з умов отримання грантів для польських неприбуткових громадських організацій є співпраця зі східним кордоном ЄС. Рада самоврядування слухачів ЄКПіУУ одночасно поєднує ці дві вимоги. Тож перед нами відкривається величезний спектр можливих ділянок для співпраці: від організації важливих наукових міжнародних конференцій до реставрації українських церков і цвинтарів на території Польщі. Головне, щоб вистачало часу, сил та ідей.

– Що можете сказати про перспективи ЄКПіУУ як самостійного вищого навчального закладу? Коли це могло би статися?

– Щиро кажучи, дуже хотілося б поділяти оптимізм керівництва ЄКПіУУ про те, що до січня 2005 року Колегіум стане повноправною навчальною інституцією. Однак українське Міністерство освіти досі проявляє пасивність у всіх питаннях, які стосуються визнання дипломів випускників чи адекватного фінансування діяльності ЄКПіУУ. Чому після підписання президентами Польщі та України декларації про створення Колегіуму досі зобов’язання виконує лише одна сторона? Насторожує ще один факт: попри запрошення взяти участь у Конвенті й обговорити проект, підготовлений міністерством національної освіти та спорту Польщі, українські урядовці взагалі ніяк на це не відреагували. Зрештою, як і на всі відкриті листи докторантів. Хоча, не виключаю, що вирішення проблем можуть пришвидшити цьогорічні президентські вибори.

Розмовляв Захар Федорак, Люблін-Львів

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.


Загрузка...