Андрій Парубій: “Україною повинен керувати українець” - „Львівська газета“, 11 червня

|

Проблема формулювання національної ідеї та політичної ідеології, здається, не цікавить жодного із суб’єктів розмаїтого партійного спектра України. Здебільшого спостерігаємо або використання історичних штампів минулого століття, або ж намагання прищепити на українському ґрунті світові (європейські – це в кращому разі) партійні стандарти. Із понад ста партій, зареєстрованих в Україні, лише кілька мають право називатися партіями (тобто вони мають ідеологію, програму, мережу осередків, і чи не головне – члени цієї партії зібралися докупи з певних ідейних міркувань, а не задля вирішення кар’єрних або бізнесових інтересів). Ми розмовляємо з одним із чільників Львівської обласної організації Всеукраїнського об’єднання “Свобода” Андрієм Парубієм.

– Пане Андрію, цього року Соціал-національна партія України змінила назву на Всеукраїнське об’єднання “Свобода” та проголосила курс на реформування партії. Яка мета цих змін?

– Ціль реформ – створення потужної право-національної партії європейського зразка з виразною, чітко окресленою ідеологією, із сучасною пропагандою ідей, грамотним політичним менеджментом. Лише за наявності цих факторів ВО “Свобода” швидко займе належне місце в українському політикумі, передусім як ідеологічна партія. Адже наразі в суспільстві назріває попит на ідеологічні рухи. Позаідеологічна схема “влада-опозиція”, що існує в сучасному політичному житті держави, по-перше, вичерпає себе із завершенням президентської кампанії, в якій, вірю, перемогу здобуде опозиційний кандидат. По-друге, ця схема не дає відповідей на багато запитань, актуальних для суспільства, призводить до сумнівних політичних союзів (наприклад, лібералів із комуністами). Українці сьогодні ще розуміють потреби концентрації зусиль на президентських виборах, логіки політичного компромісу, однак завтра вони поставлять прості й зрозумілі запитання, на які треба буде відповідати. А виявиться, що відповіді комуністів і соціалістів суттєво відрізнятимуться від того, що відкажуть демократи й ліберали, ще іншою буде відповідь “Свободи” як партії правонаціонального спрямування. Старі схеми відійдуть, ідеології поступово, але впевнено ставатимуть центрами політичного тяжіння.

– У чому суть ідеології “Свободи”, її відмінність від ідеологій інших партій?

– Ідеологія “Свободи” є логічним розвитком ідеології українського націоналізму, з урахуванням реалій і вимог сучасного життя. Характерним моментом є пріоритет національної ідеї як потужного фактора суспільного поступу. Ми переконані, що народ – найвища цінність, найбільш стійка соціальна група, вплив якої є визначальним у сучасному світі, незважаючи на глобалізаційні процеси та демоліберальну риторику про неактуальність національної проблематики. Тільки сліпий не бачить, що всі ключові події ХХ, зрештою і ХХІ століття мають національне підґрунтя. Обидві світові війни, розпад Радянського Союзу, перманентні міжетнічні конфлікти в різних куточках світу є яскравим підтвердженням цієї тези. Якщо ми, українці, цього не зрозуміємо та не будуватимемо держави й суспільства на твердому ґрунті національної ідеї, то знов опинимося на узбіччі світових процесів. Займемо місце поміж держав так званого “третього світу”, а українці у власній державі будуть людьми другого ґатунку.

Отже, наша відмінність від інших ідеологічних напрямків полягає в тому, що ми переконані – вирішення найважливіших проблем суспільства, побудова могутньої та багатої України ймовірна за умови, що національна ідея стане сучасною тактикою та стратегією державотворення в Україні.

– Завдання кожної політичної сили – тим чи іншим чином прийти до влади. А потім цю владу втримати. Є різні шляхи одного й іншого – від перевороту та революцій до демократичних виборів. Тобто в демократичній країні влада зацікавлена у своєму позитивному іміджі. Чому ж у нас надалі існує фактично провалля між владою та громадськістю?

– Якось випадково став свідком розмови двох львів’ян, яка, на мою думку, є досить характерною. Суть запитання одного зводилася до такого: “Чому влада краде?” Його співрозмовник дав, на мою думку, геніальну у своїй простоті відповідь: “Бо вона чужа. Для неї чужа Україна. І земля, на якій вони живуть – чужа. Їхні діти навчаються в закордонних вузах, дружини лікуються в закордонних шпиталях. Їхні гроші – в закордонних банках. Їхній бізнес теж за кордоном. Тут лишень сировинна база, дешева робоча сила. Чи може їх цікавити покращання добробуту простих людей? Звичайно – ні. Пропаде дешева робоча сила. Чи цікавить їх стан української екології? Звичайно – ні. Вони тут тимчасово”.

Мені здається, важко знайти більш вдалу характеристику сучасної влади. Можливо, формулювання загостре, але кут зору, здається, є правильним. Жодним чином не є прихильником спрощених схем. Мовляв, при владі не українці, тому вони крадуть і беруть хабарі, а якщо будуть тільки українці, то ці явища автоматично зникнуть. Насправді серед представників найвищих ешелонів влади є й чимало етнічних українців. Проте всі вони – вихідці зі старої радянської номенклатури, сформованої на принципах “пролетарського інтернаціоналізму”, із цілком вихолощеним національним почуттям, натомість із укоріненою психологією космополітизму, зневаги до всього українського. Тому ці люди за духом є не українцями, а типовими перевертнями. Атмосфера, яка панує у владній номенклатурі від найвищого рівня до низів, просякнута духом “чужості” щодо українського народу, відчуженням від інтересів простих людей. Ця атмосфера там домінує. І хто б не потрапив у це середовище, в нього лише два варіанти – стати елементом системи або протистояти і бути витісненим за її межі. Бо насправді одна людина не здатна змінити правил гри. Потрібне організоване середовище, що запропонує альтернативу, іншу систему цінностей, а найголовніше – власним прикладом продемонструє, що є люди, які, прийшовши до влади, працюватимуть для добра народу, а не власного збагачення. Цим середовищем за сучасних умов може стати лише організований національний політичний рух. Як писав визначний діяч українського націоналістичного руху С. Ленкавський: “Націоналізм – це мислення та діяння інтересами нації”.

Отже, поки до влади в державі не прийдуть патріоти України, для яких слово “Україна” не порожній звук і не лише назва певного географічного простору, ми не маємо підстав сподіватися, що в державі викоренять корупцію, що влада працюватиме на людей, а не на власну кишеню. Те саме стосується і вирішення інших злободенних проблем суспільства. Наприклад, забезпечення порядку в державі. Без перебільшення можна стверджувати: тільки патріотична влада здатна навести лад у державі й покласти край беззаконню та злочинності. А нині тотальна система злочинно-корупційних кланів – від найвищих ешелонів влади до звичайних вуличних злочинців – це чітко відпрацьована схема витіснення українців на маргінес політично-державного життя. І приклад виборів у Мукачевому є цьому яскравим підтвердженням.

Найбільш негативно “національна чужість” теперішньої влади впливає на духовну сферу. Недарма в суспільстві зростає тривога з приводу того, що сучасна поп-культура калічить душі наших дітей, пропагуючи розпусту та насильство, чужі для українців духовні цінності. Існує реальна загроза етнічній культурній і навіть релігійній самобутності українського народу.

– Який, на вашу думку, вихід із ситуації?

– Перш за все, звичайно, перемога на президентських виборах кандидата від опозиційних і патріотичних сил. На мою думку, цим кандидатом повинен бути Віктор Ющенко. Україною, зрештою, повинен керувати українець. Тобто людина, для якої українська мова є рідною, для якої національні цінності не чужі. Це неминучий етап.

Наступний етап – це розбудова потужної право-національної партії, завданням якої стане соціальний захист українців, забезпечення їхньої національної ідентичності, порятунок української мови, формування такої політичної сили, яка зможе відстоювати національні інтереси українців як титульної нації в усіх ешелонах влади, реально впливати на розвиток як зовнішньої, так і внутрішньої політики нашої держави. І тим самим продемонструвати українському суспільству не лише готовність, але й здатність вирішувати найскладніші проблеми розбудови нації та держави, довести власним прикладом, що можна подолати корупцію, беззаконня. Навести лад у країні та забезпечити достойне життя громадян зможе лише патріотична влада.

Розмовляв Сашко Кузник

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.


Загрузка...