Тарас Чорновіл: „Центр“ не створювали як проект на президентські вибори“ - „Високий замок“, 10 червня

|

“Третя сила”. Так загадково називали політичне “щось”, що мало з’явитися у парламенті у квітні і творці якого обіцяли перевернути ситуацію у ВР з голови на ноги. Поява нової депутатської групи “Центр” і справді розбурхала політичні емоції – як серед опозиції, так і в рядах парламентської більшості. Навіть після жорсткого “бойового хрещення” “центровики” запевняють, що не здадуться.

„Тиснуть тих, хто вийшов з-під контролю“

– Депутати, які увійшли в “Центр”, заявляли, що група матиме свою, незалежну позицію у парламенті. Чи вдалося “центровикам” здійснити свій задум?

– Якщо виходити з того, що сьогодні на “Центр” перемістилася основна сила удару адміністративної машини і тиску на депутатів (“Наша Україна” і БЮТ можуть зараз відпочивати), то так. Така реакція може бути лише на ті депутатські групи, які справді вийшли з-під контролю.

– У пресі пройшла інформація, що з “Центром” вже “почали працювати”. Одні натякають на опозицію, інші говорять про Адміністрацію Президента. Якщо це так, можете назвати конкретних людей чи сили, які “займаються” групою?

– Тиск іде від структур, які у той чи інший спосіб пов’язані з Адміністрацією Президента. Зараз тиснуть через контролюючі і силові органи. Найпомітніший випадок з депутатом Михайлом Добкіним – людина дійсно зламалася. До цього часу у нього все було гаразд з бізнесом, ніхто не виявляв ніяких порушень (були вони чи ні). А коли вступив у “Центр”, почалися проблеми: заарештували його батька, заблокували рахунки. Мені боляче, що людина виявилася настільки нетвердою, що не лише здалася і вийшла з групи, а ще й пішла саме у ту фракцію, яка організувала тиск. Перехід Михайла Добкіна у фракцію СДПУ(О) дуже показовий.

Інший наочний приклад – ситуація, яка склалася довкола представника “Центру” Анатолія Гіршфельда. Нещодавно він відкрив комбайновий завод на Харківщині. Через кілька днів після відкриття цього підприємства почався безпрецедентний тиск, блокування рахунків, залякування інвесторів. Більшість депутатів нашої групи вже давно у бізнесі, дехто певний час був у владі. І представники місцевих контролюючих структур, які знайомі з ними, попереджають: “На мене чинять тиск, щоб я влаштував тобі перевірки тощо. Якщо я цього не зроблю, мене викинуть з роботи або знищать”. Тобто координація йде виключно з Києва.

– Після М.Добкіна з “Центру” вийшов ще один депутат – Орест Климпуш. У нього, кажуть, немає власного бізнесу.

– Щодо Климпуша, то мені справді шкода. Добкін якраз не був депутатом, характерним для “Центру”. Він єдиний з ініціативної групи, яка працювала над створенням “Центру”, проголосував за конституційну реформу. Климпуш не має великого бізнесу, хоча має певні заявки. Я не знаю усіх обставин його виходу з групи, бо він уникає зустрічей і розмов. Мені здається, що у випадку з Климпушем задіяли “небізнесові” важелі тиску. Не буду говорити конкретно про цю ситуацію, але останнім часом практикують залякування через погрози членам сім’ї.

„Депутати „Центру“ навіть не летіли в одному літаку зі спікером“

– Реакція спікера на заяви про тиск на депутатів групи (В.Литвин письмово звернувся до Президента з проханням втрутитися у ситуацію. – І.П.) підсилила чутки про те, що він “нерівно дихає” до “Центру”. Так це чи ні?

– Достатньо активної участі спікера у цьому процесі я не бачив. Більше того, щоб продемонструвати безпідставність чуток про те, що групу створили “під Литвина”, ми не ініціювали зустрічей і надмірних контактів зі спікером. На Харківщину, де відкривали комбайновий завод, про який я говорив, представники “Центру” навіть не летіли в одному літаку з В.Литвином. Це один з показових моментів. Звичайно, спікер відреагував на заяви про відвертий тиск на депутатів, як зробив би це у будь-якій іншій подібній ситуації…

– Такої публічної реакції щодо тиску на депутатів “Нашої України” чи БЮТ, здається, не було.

– Я оцінював дії Литвина і не побачив в них якоїсь крайньої реакції. Можливо, вона була трохи більшою, ніж в інших випадках. Зрештою, дехто з депутатів “Центру” є його особистими друзями. Але якоїсь особливої прив’язки спікера до групи не відчувається.

– Особисто ви не виключали, що за певних умов “Центр” може приєднатися до парламентської більшості. До якого табору ви більше тяжієте зараз?

– Серед депутатів “Центру” є колишні представники і “Нашої України”, і СПУ, і фракцій більшості. Ми досить добре відчули атмосферу, мотиви, які існують в усіх парламентських фракціях. Тяжіння до когось у нас немає. З кожного питання ми визначаємося, керуючись власними оцінками. З найрезонансніших питань, які порушили у парламенті останнім часом, – конституційна реформа, Мукачеве – наші позиції збіглися з позиціями “Нашої України” і БЮТ. Але прив’язувати сьогодні “Центр” до якогось конкретного політичного табору було б нелогічно. Доки ми є депутатською групою, а не фракцією якоїсь політичної партії, ми виконуватимемо насамперед свою депутатську роботу. У разі формування як політичної сили, звичайно, треба буде шукати союзників.

– Як свідчить досвід, в українському парламенті сильним одинаком довго не побудеш. Тут є дві перспективи: або до когось приєднатися, або розпастися чи відійти у тінь.

– Якщо ми не допустимо виникнення такої ситуації, то її і не буде. А це залежить не від зовнішніх сил і тиску, а від самих депутатів групи. Наразі ми знаходимо спільну мову. Якщо так буде і далі, то перспектива, про яку ви говорили, для “Центру” не обов’язкова.

– Специфіка “Центру” у тому, що у групі немає одного лідера, її представляють усі депутати. Така рівновага зберігається чи, можливо, у когось вже є амбіції, претензії щодо лідерства?

– Думаю, поки не дійде до створення політичної сили, таких претензій не буде.

„Доля виборів вирішуватиметься не у виборчих урнах, а в особливо продажних судах“

– Наближаються президентські вибори, і тут навіть незалежним парламентським силам не вдасться залишитися осторонь. Доведеться визначатися, з ким ти і за кого. “Центру”, очевидно, теж.

– Як депутатська група, а не фракція якоїсь партії, безпосередньої участі у виборчому процесі ми не беремо. Кожен сам визначатиметься, і, думаю, більшість з нас зробить правильний вибір. Якщо ми вийдемо на створення партійної структури ще до президентських виборів (хоча у часі це занадто тісно), то тоді нам треба буде дуже чітко і цілісно визначатися, кого підтримувати і з якими вимогами. Але навіть якщо “Центру” не доведеться робити спеціальної політики на президентські вибори, це не матиме для нього фатальних наслідків. Бо “Центр” не створювали як проект на президентські вибори. І тут у нас є певна моральна перевага над “Нашою Україною”, яка ще за парламентських перегонів створювалася як проект “Президентські вибори-2004”. Зараз, коли вже бачимо, як спрацьовують технології, помітні і помилки. Велика помилка “Нашої України” у тому, що вона не подбала про партнерів. Це стосується і мене. Я пропонував себе фактично у ролі хлопчика для биття, який би висував свою кандидатуру паралельно, до певної міри відводив удар від Ющенка, а потім здав голоси на його користь. Це міг бути не лише я. Пропозиція викликала такий рев обурення і звинувачень на мою адресу! А ситуація сьогодні така, що навіть районний суд може вирішити майбутнє України на багато років. Доля цих виборів вирішуватиметься не у виборчих урнах, а в особливо продажних судах.

– Виходячи з фракції “Наша Україна”, ви заявляли, що працюватимете на перемогу кандидата Ющенка. Зараз впевнені у цьому?

– Моя позиція не змінилася, бо на сьогодні інших варіантів в Україні немає. Просто мені дуже шкода, що у фракції Ющенка, в його штабах така гігантська кількість людей, котрі як робили, так і роблять усе можливе для того, щоб він програв вибори. І у мене таке відчуття, що не всі з них роблять це лише через наївність.

Інна ПУКІШ

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.


Загрузка...