Ігор Савицький: „На допомогу влади, на жаль, не розраховуємо...“ - „Високий замок“, 7 червня

|

Виступу баскетбольного клубу “Львівська політехніка” у сезоні 2003-2004 року складно дати однозначну оцінку. Команда вдало розпочала сезон, перебувала у числі лідерів і здобула кілька перемог над ґрандами вітчизняного баскетболу. Це забезпечувало переповнені зали Палацу спорту “Будівельник”.

Проте другу частину чемпіонату “політехніки” відверто провалили і ледь не розпрощалися з суперлігою….

Ось як оцінює виступи своєї команди президент клубу Ігор Савицький (на фото).

– Передусім хочу зазначити, що керівництво клубу не задоволене підсумковим результатом. Як відомо, цього року ми святкуємо десяту річницю “Львівської політехніки”, тож планували потрапити до чільної вісімки. А загалом, сезон можна поділити на дві частини, однак друга половина нам явно не вдалася.

Але все ж варто зазначити, що боротьба в українській суперлізі значно загострилась. Було помітно, що провідні клуби країни значно збільшили свої бюджети, посили кадровий склад. А схід та південь країни взагалі переживають баскетбольний бум: там будують палаци спорту, майданчики, створюють інфраструктуру. Допомагає в цьому тамтешня влада, розуміючи, що це й імідж регіону, і відпочинок, і здоровий спосіб життя. Нам складно конкурувати з цими потужними клубами.

Мушу зізнатись, що у другій половині сезону ми дещо втратили гру. Ускладнило ситуацію й те, що у березні “Львівська політехніка” провела за десять днів шість матчів, у тому числі й з лідерами – БК “Київ” та МБК “Одеса”. Можливо, не варто було, як-то кажуть, “впиратися” у цих поєдинках, але ми не хотіли підвести своїх вболівальників. Як наслідок, команда фізично не змогла відновитись. А після програшу аутсайдеру – “Росаві” ми взагалі потрапили у “фізичну яму”.

– Як ви можете оцінити гру лідерів команди?

– Торік ми значно підсилили склад, але не можу сказати, що вгадали зі всіма виконавцями. Приміром, центровий Володимир Мінчаков взагалі “відкрився” у Львові і перебував серед кращих у суперлізі. Стабільно грав Олег Ігумнов, чого не скажеш про Юрія Штереба чи камерунця Фанью Тібо. Олег Погорєлов лише окремі ігри провів на звичному рівні, тож від його послуг ми вирішили відмовитись.

У другій половині дещо здав Владислав Мартинов – можливо, через те, що так і не зміг відновитися після травми.

За ці роки у нас підготовлено кількадесят майстрів спорту, маємо кандидатів до молодіжної збірної України, зокрема Ярослава Лемика. Однак є й чималі проблеми. Ми не можемо розраховувати на підтримку лише НУ “Львівська політехніка”, хоча тут нам завжди йдуть назустріч. Потрібне ще й плече влади. Але, як свідчить наш десятирічний досвід, на нього сподіватися марно. Такого інертного ставлення, мабуть, немає в жодному регіоні України. Тож намагаємось залучати до співпраці небайдужих людей та наших симпатиків із бізнесових структур.

Михайло РОМАНЯК

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.


Загрузка...