Трипільська мода - „Молода Галичина“, 4 червня

|

У Музеї етнографії і художнього промислу нашого міста відкрито виставку „Трипільська сварга“ випускників Львівської академії мистецтв Наталки Євдокименко-Проданчук та Віктора Проданчука. Її незвичність у тому, що в напівтемному залі музею, а не на подіумі, під звуки музики дівчата з модельної агенції „OK’S models“ демонстрували колекцію убрання Наталки Євдокименко-Проданчук „Трипільська сварга“, з якою модельєр восени торік уже встигла завоювати 1-ше місце на всеукраїнському конкурсі модельєрів у Мукачевому і місяць тому взяла гран-прі на ярмарку „Medzynarodowych Targow Lubelskich“ у Польщі. Крім того, в експозиції виставки представлено чимало пластів, керамічних виробів, прикрас на тему „Трипільської сварги“ її чоловіка Віктора Проданчука. Зокрема – „Міфічний звір“, „Рожаниця“, „Дівона“.

– Найголовніший феномен у мистецтві – це духовна основа. А те, що ми побачили, – духовна основа, котра дає певний емоційний заряд, – сказав на відкритті проректор Львівської академії мистецтв Орест Голубець. – Виставка „Трипільська сварга“ – це синтез мистецтв: прекрасного одягу і кераміки.

Куратор виставки мистецтвознавець Оксана Маричевська в розмові з кореспондентом „МГ“ зазначила, що вони мають намір показати цю експозицію наприкінці літа в Києві, а згодом повезти до США.Трипільська культура існувала в Україні близько семи тисяч років тому і, за твердженням науковців, – зокрема професора палеонтології Віденського університету Оскара Менгина та австралійського професора Гордона Чайлда, одного з найбільших авторитетів у ділянці праісторії, – вважається давньою українською культурою. Наші предки-трипільці надавали великого значення символам. Трипільці позначали символами життя і своє розуміння Всесвіту. Сварга у трипільській культурі – символ у формі спіралі, який означає силу і рух. Він був присутній у кожному трипільському виробі з кераміки.

– На які теми твої попередні колекції? – запитую автора колекції Наталку Євдокименко-Проданчук.

– Попередні також були за народними мотивами, але за польськими. Я вивчала культуру Польщі, їхній стрій. Ті колекції демонстрували в Польщі, Києві, Львові. Вони були в зовсім іншій кольоровій гамі, виконані з інших тканин, більш вечірні.

– А з чого почалося твоє зацікавлення трипільською культурою?

– З дипломної роботи. Коли я шукала собі тему і переглядала літературу, мені до душі припало Трипілля, тому що воно надзвичайно багате орнаментикою, а я дуже люблю декорацію. У ньому є своя знаковість, своя філософія. Його глечики зібрані ніби з кусочків, і я у своїй колекції намагалася це відобразити: мої спіднички зроблені із клаптиків – імітація зібраної зі шматочків-черепків трипільської кераміки. Крім того, спідниці, блузки, куртки виконані вручну. Усе, починаючи від ідеї, крою, до останнього шва робила сама.

– А хто робив аксесуари, керамічні прикраси?

– Я власноруч. Також чоловік мені в усьому допомагає. Ми завжди з ним радимося, у нас така сімейна співпраця.

– А чи вже хтось цікавився, щоб придбати моделі з тієї колекції?

– Звичайно. Колекція „Трипільська сварга“ в мене існує вже близько року. За цей час дуже багато людей цікавилися нею. І навіть замовляли конкретні моделі. Скажімо, я виконувала замовлення для жінки з Філадельфії. А на багато речей люди просто чекають, щоб я їх продала.

– І ти їх продаси?

– Звичайно.

– З якою тканиною тобі найбільше подобається працювати?

– З домотканим полотном. Я його вишукувала в бабусь, воно має 50 років. Але коли його перу після моделей, воно щоразу виглядає ще кращим, білішим. Єдиний недолік у тому, що мнеться. Але полотно дуже приємне до тіла. Тому дуже комфортно себе почуваєш у такому вбранні.

– А чи багато часу займає створення такої колекції?

– Багато. Бо це все ручна робота. Свою дипломну – сім моделей – я робила півроку день у день. А зараз постійно ще щось доробляю до колекції: аксесуари, торбинки…

Вражаючого ефекту моделі Наталки Євдокименко-Проданчук набувають завдяки вмілому поєднанню модельєром полотна, мережки, глини, шкіри. А Віктор Проданчук, прагнучи проявити авторський почерк, відходить від звичного трактування трипільської кераміки, вводячи в пластику мідь, скло, латунь, та застосовує у своїх роботах яскравий колорит.

Леся ОЛЕНДІЙ

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.


Загрузка...