Коли спалахнуть пальники Полуситка? - „Молода Галичина“, 3 червня

|

Упроваджувати ноу-хау в життя 75-річному львівському ентузіасту допомагають власна пенсія та… ченці-василіани

У період найбільшого споживання голубого палива (переважно узимку) чи не усім споживачам дошкуляє низький тиск газу. Тоді мають великі клопоти не лише працівники міських котелень – пригасають пальники навіть у наших п’єцах. Тим часом, мовить 75-річний Михайло Полуситок, цю проблему реально вирішити. За словами львівського пенсіонера, ми запросто можемо обходитися газом невисокого тиску. І це не тільки не позначиться на обігріванні, а навпаки, ще й допоможе зекономити паливо. Саме з такою метою кілька літ тому він змайстрував особливий дифузійний соморегулюючий пальник для вітчизняних котлів.

До цього ноу-хау Михайло Іванович прийшов ще в середині 80-х. Тоді він, газовик-експлуатаційник, працював начальником теплового господарства штабу ПрикВО (обслуговування секретних об’єктів). Однак за радянських часів ніхто й не думав про бодай якусь економію енергоресурсів. Тож новинка (до речі, патент на неї отримано ще 1991 року) так і зосталася припадати пилюкою.

На жаль, не набагато краще було й у перші роки незалежності України. І тоді пенсіонер Полуситок (чоловік вийшов на заслужений відпочинок ще 1989-го) топтав стежину до міських чиновників, оббивав пороги керівників підприємств. Однак час був непростий, кризовий, заводи згортали виробництво і ніхто не думав про якесь експериментальне переобладнання.

Допомогти Михайлові Івановичу взялися… ченці. Пан Полуситок – родом із села Крехова, що в Жовківському районі Львівської області. Саме там він відвідує монастирську церкву, свого часу допомагав відроджувати цю святиню. Але тісне знайомство із ченцями розпочалося набагато раніше. Зокрема, не секрет, у радянський період ці віруючі люди були в опалі. Багато нинішніх ченців тоді працювали кочегарами тощо. Зокрема, такий фах довелося свого часу освоїти і теперішньому протоігумену Василіанського монастиря Богданові Мендруню. Михайло Полуситок знався із паном Богданом ще з тих „кочегарних“ літ, коли вони працювали в одній галузі. Тож добродій Мендрунь узявся допомогти своєму колишньому колезі. Саме монастир надав невеликі гроші, метал тощо. Завдяки цьому вдалося „склепати“ кілька промислових саморегулюючих пальників.

А торік цю новинку впровадили в котельні Львівського заводу телеграфної апаратури. Тутешні керівники повірили старому майстрові й дали дозвіл на проведення експерименту. У підсумку – виробничники не розчарувалися. Як мовить начальник енергоремонтного цеху підприємства Степан Фолюш, цей пальник справив доволі хороше враження. Якщо досі тутешній водонагрівальний газовий котел ТВГ-8 міг горіти лише при тиску в мережі 1000 мм водяного стовпчика, то тепер, після удосконалення, йому достатньо і 450-500 мм. Отож, мовить Степан Дмитрович, за майже однакової тепловіддачі газу споживається набагато менше.

Однак і це ще не все. Адже, окрім голубого палива, тут економиться й електроенергія. Бо коли при старій технології у котел обов’язково треба було закачувати повітря (на 100 кубометрів газу потрібно 10 кубів повітря), то тепер ця потреба відпала. Новий пальник самотужки засмоктує необхідну кількість кисню. Отож, у котельні ВАТ „ЛЗТА“ без втрат для справи давно вимкнули вентилятор потужністю 18 кіловат, завдяки чому також заощаджено чимало грошей.

Тож керівництво заводу телеграфної апаратури має намір ближчим часом встановити пальник львівського винахідника на ще одному своєму котлі. Адже вигода очевидна – економиться 10-20% енергоносіїв.

Утім, переконаний пан Полуситок, винайдений ним метод тунельного спалювання газу невдовзі мали б запровадити й на ряді інших підприємств. Зокрема, на думку Михайла Івановича, доречним було б це ноу-хау у підрозділах „Львівтеплокомуненерго“. Бо й там досі правлять „бал“ затратні технології. Тим часом, розрахував пенсіонер, аби переобладнати, скажімо, районну котельню, достатньо 2,5-3 тис. грн. Проте ці гроші повернуться уже через кілька місяців.

Зрештою, мова не тільки про промисловий сектор. Не краща ситуація і в побуті. Пальники, котрі стоять у більшості львівських пічок, сконструйовані ще у 30-х роках минулого століття, коли в нашому місті щойно з’явився газ. Тож ці „трубки із дірочками“, розмірковує Михайло Іванович, надзвичайно неефективні. Такий кухонний прилад щогодини „пожирає“ 2-4 кубометри голубого палива. Тоді як нові технології допомогли б суттєво зменшити втрати. Отож, наразі пан Полуситок за свою скромну пенсію та за допомогою усе тих же ченців-василіан змайстрував пальник для побутових кахельних пічок. Тепер у власній примітивній майстерні, що на вулиці Гайдамацькій, він проводить випробовування новинки. І результати доволі непогані. Бо якщо у нинішніх п’єцах можна палити при тиску 160 мм водяного стовпчика, то „дітищам“ Полуситка достатньо навіть 70-50 мм. І за таких обставин вони нормально горять, хоча їхні теперішні аналоги давно вже погасли б. Себто і в будинках ми могли б витрачати набагато менше газу. Тож упродовж літа пенсіонер планує завершити випробовування цього винаходу. А вже потім, якщо усе буде гаразд, пальники львівського аматора прийдуть і до наших помешкань…

Роман ПАВЛЮК

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.