Ростислав Шмагало: “Менеджеру без кваліфікації не обійтися” - „Львівська газета“, 2 червня

|

Фактично завершено всі організаційні моменти створення у Львівській академії мистецтв на факультеті історії та теорії мистецтва нової кафедри – менеджменту культури та мистецтва. Відтепер у Львові готуватимуть фахівців, яких не випускав раніше жоден заклад Західної України. На цю тему – наша розмова з деканом факультету історії та теорії мистецтва, професором академії, кандидатом мистецтвознавства Ростиславом Шмагалом.

– Пане Ростиславе, для більшості пересічних львів’ян менеджер у сфері художнього мистецтва – це той, хто їсть свій хліб виключно за рахунок митця. Чи так це?

– Ідея менеджменту у сфері мистецтва виникла відтоді, відколи художник почав стикатися з низкою суперечностей. На шальках терезів часто опинялися невід’ємний від мистецтва ідеалізм і потреба практичного існування. На львівському ґрунті знаємо кілька трагічних випадків, коли художник у самотності завершував свій життєвий шлях, а оточення дізнавалося про це лише через кілька днів, тижнів або й місяців. Це свідчить про те, що в системі, яка нині існує в суспільстві, щось негаразд. Тому зміни просто необхідні.

– Чому за такі зміни взялася саме академія мистецтв?

– Передовсім через те, що це прямо стосується престижу українського мистецтва у світі. У сприйнятті людей академія мистецтв – та структура, яка продукує фахівців від мистецтва і, відповідно, стоїть “на золоті”. Напевно, так мало би бути, але дійсність інакша. Коли в Україну приїжджають представники сучасного галерейного бізнесу з Заходу, вони беруть те, що їх цікавить, і відбувається операція “купи-продай” – не більше. Системи, яка існує в інших країнах, коли митці представляють власне мистецтво, в Україні, на жаль, немає. Окремі галереї, що є, зокрема, у Львові (близько п’яти діючих і стільки ж зареєстрованих, які займаються невідомо чим) – це мізер. Для порівняння: в Парижі є квартал (площа така ж, як центр Львова), де розташовано аж 700 галерей. Тому ми маємо на меті готувати фахівців, які не орієнтуватимуться на стереотипи суспільного життя радянської дійсності, а самі творитимуть певні суспільні моделі, які робили б Україну конкурентспроможною.

– Фактично йдеться про нові дисципліни. Їх мали б викладати люди, які самі мають поняття про ці предмети. Ваші викладачі – ті, хто навчався ще за радянських часів, коли про жоден менеджмент не йшлося. Як вирішуєте цю проблему?

– Ми думали над цим, бо модним нині словом “менеджер” проблеми не вирішиш. Тому запросили до викладання фахівців у своїй сфері. Скажімо, завідувач кафедри Олег Боднар (викладатиме просторове проектування культурно-мистецьких акцій) має десятки втілених архітектурних об’єктів. Основи знань із міжнародного досвіду роботи з фондами й основи менеджменту в соціокультурній сфері, а також музеології читатиме студентам Зеновій Мазурик, який має постійні контакти з провідними фахівцями в культурній політиці й музеології Європи. Соціологію культури й мистецтва викладатиме кандидат соціологічних наук Оксана Іванкова-Стецюк. Так само й з іншими спеціальними предметами. Що ще особливо важливо – цьогоріч ми повернули напрямок “Мистецтво”, який 1998 року не з ініціативи академії плавно перетворився на напрямок “Культура”.

– Що маєте на увазі?

– Після розвалу Радянського Союзу багато кафедр марксизму-ленінізму, на яких працювали десятки тисяч викладачів, раптом почали перетворювати на кафедри гуманітарних наук або кафедри культурології. І класичне мистецтвознавство, яке мало свою історію та традиції, раптом опинилося під “шапкою” цієї культурології. Ми дуже раді, що сьогодні в міністерстві вже підписано навчальні плани на наступний рік, у яких зазначено, що ми готуватимемо саме мистецтвознавців.

– Однак повернімося до кафедри менеджменту культури й мистецтва. Вона якось відрізнятиметься від відповідної кафедри в Києві?

– Звичайно, ми ознайомлені з тими програмами, за якими викладають у Києві, проте повністю орієнтуємося на потреби західної частини України. Адже цей регіон мав би орієнтуватися на туристичний бізнес. Що маю на увазі? Туризм, скажімо, не може існувати без поняття місцевого сувеніру. А те, що ми бачимо навіть на нашому Вернісажі, на 40% – продукція з Китаю й не тільки. Проблему можна вирішити, хоча б орієнтуючись на досвід у цій сфері Чехії, яка за кілька років зуміла відсунути на задвірки чужинців і дилетантизм та створити умови для популяризації суто чеських ремесел.

– Припустімо, менеджер це усвідомив. Що далі? Чи готове суспільство до сприйняття такої спеціальності?

– На жаль, наше суспільство справді наразі не готове до сприйняття такого фаху, однак для будь-якого підприємства західних держав – це норма.

Звичайно, менеджер – все-таки покликання. Однак наша академія даватиме базу для росту природних задатків людини. Й найголовніше – можливість навчитися бачити твір від народження ідеї в голові художника до його безпосередньої реалізації на мистецькому ринку. Сучасний менеджер мистецтва має вміти створювати умови для будь-якого типу творчої особистості, зрозуміти її, допомогти розвинутися й прогнозувати траєкторію розвитку, а тут без відповідної кваліфікації не обійдешся. Дуже добре, що художники, мистецтвознавці й менеджери мистецтва навчатимуться разом у стінах одного вузу: це дасть їм усім можливість краще розуміти кухню мистецтва.

Розмовляла Ярина Коваль

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.


Загрузка...