“Жінки в чорному” працюють під прикриттям - „Ратуша“, 27 травня

|

Пожертви на будівництво монастиря у Молдові збирають десять монахинь, про існування яких Церква і не чула

Черниці, яких можна зустріти практично на всіх людних вулицях Львова зі скриньками в руках, виконують свою місію незворушно та смиренно. Вони мовчки “взивають” до християнського сумління кожного, вдячно опускаючи очі, коли чергова монета за-бряжчить у жертовнику. Ба більше, вони обіцяють ревно молитися за спасіння наших грішних душ.

Сестра Людмила — одна з десяти монахинь, що грають у нашому місті роль “жінок у чорному” з Молдови. Вона стверджує, що проживає у жіночому монастирі, що на вулиці Короленка, та збирає з львівських мирян пожертви на будівництво при храмі Покрови Пресвятої Богородиці у Молдові якогось монастиря. Доля останнього доволі-таки трагічна. Ламаною ро-сійсько-незрозумілою мовою жінка пояснила, що розміщений монастир у Кишиневі на вулиці Ботаніки, він був знищений пожежею і потребує відновлення. Черниця Людмила вже два місяці поспіль займається цією благородною справою. Виявляється, що “батюшка с матушкой”, які безпосередньо організували цю доброчинну місію, живуть “у Молдавії, в монастирє”. Цікаво було би познайомитися з цими добродіями. То за молдавськими релігійними законами особи протилежної статі можуть у мирі та злагоді мешкати під дахом одного монастиря? На це запитання монашка з відповіддю не знайшлася. Однак сказала, що, як і інші черниці, діє з благословення настоятеля Cвято-Георгіївської церкви, що сповідує лінію УПЦ МП. Остання ж, своєю чергою, “відхрещується” від цього факту. Секретар львівської єпархії УПЦ МП Богдан Білас каже, що церква до цих жінок не має ніякого стосунку. Жодна з “вуличних” черниць не відвідує Cвято-Георгіївський храм та, навіть тимчасово, не мешкає у монастирі на Короленка. Пан Білас стверджує, що лжемонахині не зверталися до Архієпископа Львів-ського і Галицького УПЦ МП Августина за благословенням та за дозволом на збір пожертв. На превелику прикрість, самого Архієпископа у Львові зараз нема, відтак, посилаючись на слова Богдана Біласа, можна сказати, що невідомо яка сила, прикриваючись іменем церкви, проводить збір коштів. А доходи від християнської доброти львів’ян доволі непогані. Зі слів пані Людмили, на день її жертовна скринька приносить приблизно п’ятнадцять гривень. Оскільки говорила жінка доволі таки непереконливо і тільки за п’ятим разом витиснула зі себе приблизну суму денного доходу, сміємо зробити припущення (знаючи, наскільки побожні галичани), що на гіпотетичний монастир у Молдові кошти надходять набагато більшими порціями.

Аби не брати гріх на душу, ображаючи чернечий стрій, та не робити передчасних висновків, кореспондент “Ратуші” познайомився ще з двома черницями. Треба зазначити, що незворушність цих жінок просто вражає. Вони відмовилися називати свої імена, однак, як за завченим сценарієм, повторили слова пані Людмили. Мовляв, збираємо кошти на відновлення монастиря, живемо там-то, під патронатом тих-то. Коли ж їм закинули, що ні в Cвято-Георгіївському храмі, ні у Львівській єпархії УПЦ МП про них ні сном ні духом не знають, черниці спокійно відповіли, що це якась помилка, можливо, ви не до тих людей зверталися тощо.

Цікаво, що такі десанти в чорному висадились тільки на Львівщину. Принаймні так стверджують самі жінки в чернечому одязі. Окрім того, кажуть вони, кошти посилено збирають і в Молдові.

Львівські чільники російського православ’я констатують, що їхній обов’язок лише попередити львів’ян про свою непричетність, а з рештою прикростей нехай розбираються правоохоронці. Однак ніяких скарг до останніх вони наразі надсилати наміру не мають.

Наталка ПОНУРКЕВИЧ

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.


Загрузка...