Віра Лясковська: „Град“ накрив би увесь Львів... - „Молода Галичина“, 27 травня

|

У „МГ“ від 21 травня ц. р. ми вже повідомляли про створення Львівською міськрадою тимчасової комісії для вивчення стану зберігання боєприпасів на військовій базі у Брюховичах, котру очолив перший заступник міського голови Василь Кравців. Про те, які завдання ставить перед собою комісія, ми вирішили переговорити з ініціатором її створення депутатом Вірою ЛЯСКОВСЬКОЮ.

– Пані Віро, чому саме ви ініціювали створення комісії?

– Проблеми військових для мене не нові. Ще на початку 90-х на посаді заступника голови облвиконкому я курувала, зокрема, й армію. І зараз, будучи заступником голови комісії з природокористування, охорони довкілля і благоустрою, моя діяльність безпосередньо переплітається із військовою тематикою. Нині у Збройних силах відбувається (вибачте за таке паскудне слово) страшний дерибан. Верхівка армії (а я маю підстави про це говорити, бо володію документами) нищівно розграбовує майно, розпродує за безцінь землі, перевівши службу на комерційні рейки. У мене є офіційна відповідь міністра оборони Євгена Марчука, що ті процеси відбуваються на рівні криміналу в обхід держави. Утрачено мільярди грошей, які могли б піти на утримування Збройних сил. Тому не дивно, що маємо трагічні „НП“ на Скнилові, в Артемівську, Новобогданівці.

Уже стає сумною традицією – кожні півроку жахатися наступної трагедії, до якої призводять бездарність і байдужість чиновників. Тепер з’ясовується, що про гостроту ситуації на артбазі в Новобогданівці верхам доповідали ще 2000 року. А Генпрокуратура на колегії у лютому в присутності представників Міноборони наводила виявлені в ході перевірок численні кричущі факти порушення законодавства щодо обліку та зберігання боєприпасів на складах. І попередила, що така ситуація створює усі передумови не лише для масових розкрадань, а й виникнення надзвичайно небезпечних ситуацій, особливо для життя людей. Хто про це попереджав громадськість? Це вершина безвідповідальності і недбальства.

А хто із львів’ян чи мешканців Брюховичів знав про величезний бойовий арсенал під боком, де зберігається близько 3000 умовних вагонів снарядів? Більшість депутатів міськради, і я зокрема, довідалися про нього лише кілька місяців тому, коли почався масовий розпродаж земельних ділянок у Брюховичах. Але до березня цього року, коли відбувся „круглий стіл“, ніхто не казав нам про кількісні показники. Тепер здійняли рейвах із приводу будов поблизу огорож складу. А чому до вибухів і людських жертв в Артемівську і Новобогданівці військові мовчали? Марчук заявив: кожний зі складів в Україні – потенційна небезпека. Особливо ті, що межують із населеними пунктами. Львів по діагоналі має 13 км. Снаряди „Град“, що є на складі, запросто накриють усе місто! Тому ідея про комісію цивільного нагляду сама витала в повітрі.

– Які завдання ставите перед собою?

– Головне – з’ясувати стан складів і зберігання боєприпасів на них, аби провести заходи для недопущення аналогічних трагедій, і здійснювати контроль. Плануємо також звернутися до облради, аби депутати прийняли відповідні ухвали по Бродах і Яворову.

– Чи інформував депутатів міський голова Любомир Буняк про візит керівників області й міста на базу під час приїзду Марчука до Львова? Що їх так уразило там?

– Про візит я уперше довідалася минулого тижня: спочатку з „МГ“, а потім мер обмовився про нього на сесії. Але, за його словами, на складах нібито все більш-менш нормально. В облуправлінні з екології додали, що ніби нормально, але ж хто знає, як повинно бути? Там же приміщення ще з часів початку минулого століття! Із таким „нормально“ я вже стикалася, коли разом із В’ячеславом Чорноволом у Брюховичах „заморозила“ негласний цвинтар. Ще до початку 90-х туди звозили трупи розстріляних засуджених. Не було могил, їх просто заривали в поліетиленових мішках. І ніхто не знав про це. А люди вирощували на цьому місці полуницю.

Минулого тижня до нас приїжджала урядова комісія. І, як мені казали, стан утримання боєприпасів у Брюховичах оцінили на задовільно. От тільки хвилює питання про недотримання норм забудови навколо складів, особливо в зоні „поля чудес“. Щоправда, чомусь нікого із міськради не запросили під час візиту туди.

– А де гарантія, що вашу комісію допустять на склади?

– Немає. Хоча є закон про цивільний контроль за Збройними силами. Але його ніхто не дотримує. На жаль, армія і далі прагне жити за сімома печатками. Утім, люди повинні знати, що відбувається за колючим дротом? Чи не перетворилася армія, котру утримують нашим коштом, на потенційну небезпеку для свого ж народу? Все одно командування ЗахОК змушене буде показати склади. Якщо не пустять – будемо апелювати до Президента. Не пускають – значить чогось бояться.

Сам Марчук визнав: 30-40% снарядів на складах валяються у траві, бо тара прогнила. Усе це „виглядає, як смертельно небезпечний мотлох“. І, за словами міністра, його навіть чіпати небезпечно. А „МГ“ писала про те, як щотижня поблизу складів у Брюховичах влаштовують феєрверки. Де гарантія, що, крім 76 вагонів „Граду“, про які кажуть військові, інших реактивних снарядів там не зберігають? У нас про секрети довідуються тоді, коли осколки починають сипатися на голову.

Один із членів урядової комісії зізнався: цивільним не надали інформації стосовно видів зброї на цих складах. Що ж приховують? Ми будемо насамперед вимагати протокол робочої урядової комісії, і вже після цього підемо дивитися. Уже те, що є комісія, а в ній – кілька таких Лясковських, підштовхуватиме військових до розумної співпраці.

Ще одне питання – утилізація. Марчук визнає: близько половини боєприпасів потребує знищення. Армія скаржиться, що немає грошей. Утилізація ж – це самі прибутки. Тільки все у нас робиться, як-то кажуть, через ліве плече. До останнього часу утилізацією у країні займалися кілька приватних структур, злитих в імперію однієї людини. За всіма законами України, отримані кошти повинні йти лише в бюджет, а звідси – на потреби армії. Уже навіть Марчук визнає, що мільярди пішли наліво. Найстрашніше ж – до останнього часу снаряди розбирали на території складів. Радник міністра оборони Анатолій Лопата заявив: розібрані в таких умовах боєприпаси є вибухонебезпечними – якщо болванку розігріти, вона може вибухнути. Військові кажуть: немає куди везти, а директор Донецького заводу хімічних виробів Потапчук повідомив, що їхнє підприємство 3 тис. тонн боєприпасів, котрі зберігали в Артемівську, утилізували б за кілька місяців.

– Як могло статися, що в небезпечній близькості до брюховицьких складів повиростали будинки-палаци, нові господарі приватизували озера, ліс, корти, територію дитячої бази відпочинку? Стосовно дозволів селищна рада киває на Львів…

– Якщо давав Львів, то тільки обласне управління. За нашої каденції ніхто дозволів не давав. Брюховицька селищна рада має усі права самостійно надавати дозволи. Але я переконана, їх давали лише тоді, коли до них зверталися із відповідних обласних структур. І коли на перевірку моєї заяви приїжджала контрольно-ревізійна комісія з МО на чолі з полковником Прокопенком, він сказав: „Я у шоку. Не можу отримати відповіді, хто конкретно надав дозволи, бо всі від мене ховаються“. А він, зокрема, зауважив факти виготовлення незаконних державних актів на право власності. Також виявив два житлові будинки, які були вже зведені, а земельні ділянки власникам ще навіть не належали. Полковник хотів спинити незаконні забудови, але всюди в армії кругова порука. Вищі чини живуть за своїми „законами“ – кримінальними.

– Нам казали, що серед нових палаців навколо складів є чимало дач вищого керівництва ЗахОК…

– Марчук відповів, що комісія виявила земельну ділянку, яку незаконно привласнив недавній командувач ЗахОК генерал В. Чернілевський. Коли він побачив, що на нього „насуваються чорні хмари“, то терміново продав її за 114 тис. грн. Щодо дач інших – не цікавилась. Та й Прокопенко мені телефонував і казав: генералітет тисне на нього з усіх боків.

– У Брюховичах не приховують, що колишній мер міста Куйбіда має там дачу. А в нинішніх депутатів у межах небезпечної зони дачі є?

– Не знаю. Принаймні за нинішньої каденції таких ухвал не було, а без ухвали ніхто не має права на будівництво. За минуле скликання не відаю.

– Що думаєте робити з тими складами: ліквідувати чи пересувати кудись Львів і Брюховичі?

– Якщо Львів і пересуватимемо, то ближче до Президента (сміється). Однозначно, що добиватимемося, аби склади кудись перенесли.

– А ви не допускаєте, як тільки-но почне працювати ваша комісія, під Львовом станеться друга Новобогданівка? Усе керівництво Міністерства оборони переконане в невипадковості вибухів під Мелітополем. Адже найкращий спосіб поховати всі зловживання – у вогні. Анатолій Лопата сказав: „Я готовий особисто сісти на штабель зі снарядами, і нехай на нього кидають недокурки всі, хто бажає підпалити їх“…

– Звичайно, ми будемо документально перевіряти – що і куди. А коли відчуємо брехню, через яку котрийсь із полковників стрибатиме з дев’ятого поверху, солдат кидатиме недокурок у тару з боєприпасами, а командування шукатиме притулок десь за кордоном, – відразу залучимо пресу.

– Чому комісія працюватиме лише в Брюховичах? У 1995 – 1996 роках, як пригадують журналісти, поблизу аеропорту „Львів“ було виявлено великий склад боєприпасів часів Другої світової війни. Оскільки більшість снарядів були вкриті корозією, їх не ризикнули вивозити і „заховали“ на базі з паливно-мастильними місткостями військової частини, що розташована в аеропорту і примикає до дев’ятиповерхових будинків та дитсадка на вул. Патона. Нині офіційні особи чомусь роблять вигляд, що не пригадують такого. Минулого тижня ми були поблизу і бачили, як дітлахи перелазять через паркан тієї бази. Навіть встигли сфотографувати…

– Уперше чую про це. Але якщо сказали, то обов’язково поцікавимося.

Ірена ТЕРШАК, Валерій САГАЙДАК

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.


Загрузка...