Ромко Чайка: Повертаючись до Львова, я вірю, що ще можна збудувати Україну, а не Малоросію - „Поступ“, 20 травня

Ромко Чайка, учасник культової сьогодні групи „Мертвий півень“ та ведучий програми „5 копійок“ на 5 каналі, дав коротке інтерв`ю про те, чого можна очікувати від нього незабаром, та розповів, яким він бачить Львів…

— Чи повертається „Мертвий півень“ до життя?

— Ми існуємо настільки ж віртуально, наскільки існує проект „Україна“. Тобто ми виникаємо на різних таких збіговиськах у вигляді концертів, маємо програму з Віктором Морозовим, який, на жаль, зараз мусив поїхати в Канаду, у нього якісь там термінові справи були… За кращих часів, коли будемо мати гроші, запишемо новий альбом, тобто матеріал для нього є, але писати ми його зараз не будемо.

— Якою буде його назва?

— Над назвою ми в останні хвилини думаємо. Головне, що є пісні. До того ж, пісня, яка, можливо, є гімном нинішнього часу. На вірш Сергія Жадана „Ода окупаційному режиму“, так що, може, це й дасть назву альбому.

— Ромко Чайка — музикант чи журналіст-ведучий?

— Та я якось не диференціюю. Для мене одне й інше природне. От учора я закінчив програму і відразу приїхав сюди. Приємніше на сцені, звичайно, ніж на телеекрані.

— Які у Вас плани щодо програми „5 копійок“?

— Дай Боже, запустимо зараз у програмі мультсеріал „Васіліса Єгоровна і мужички“ авторства Леся Подерев`янського. Кожної програми мала би виходити одна серія, в якій була б реакція на те, що відбувається довкола. Так що зараз над цим працюють художники й аніматори. Коли ми його запустимо? Може, з літа, може, з нового сезону, з осені, дуже багато грошей, часу і людей на це йде. Хоч би навіть заради тієї ж одної п`ятихвилинної серії щосуботи.

Там будуть автентичні образи героїв п`єс Леся Подерев`янського. В принципі, це дзеркало суспільства. Вони будуть пити, сваритися. Я не знаю, що вони там ще будуть робити, але в них буде ввімкнений телевізор з реальними картинками.

— А чи не плануєте відновити щось на кшталт радіо „Ініціатива“?

— Я говорив з Миколою Томенком, головою профільного Комітету з питань радіо і телебачення. Зараз нема можливості запустити те, що є в інших країнах. В Україні можна запустити нормально те, що вже існує. Є „Русскоє радіо“, яке на сто відсотків транслює російськомовну музику. Ми можемо відкрити „Українське радіо“, яке буде абсолютно нормальним. Тобто без всяких Поплавських тощо, можна буде 24 години на добу давати якісний продукт. Його є море, просто ніхто не чує. І відповідно, він сказав: „Слухай, з цією Нацрадою ніякі нові частоти не зійдуть, бо яка влада — така й Нацрада.“ Там є багато різних нюансів — і Держком зв`язку й інші. Взагалі, влада зараз нових частот не дасть. Будь-які частоти, будь-які такі речі — це політика, до того ж, пряма. Якщо, дай, Боже, відбудуться чесні вибори, в що мало віриться, то можливо, буде шанс тоді щось запустити.

— Гасло „Ініціативи“ — Львів понад усе!“ Яким би Ви хотіли побачити цей Львів?

— Без ям на дорогах, на яких танки ламаються, з водою в кранах, без бритоголових рагулів і без кав`ярень, в яких крутять тупорилі радіостанції FM, що транслюють московську попсу, якої вже ніде в світі, напевно, не почуєш.

— За що Ви любите це місто чи навпаки не любите?

— За те, що повертаючись сюди, я вірю, що ще можна збудувати Україну, а не Малоросію.

— Чи мала львівська атмосфера вплив на Вашу творчість і який?

— Та безпосередній. Коли ми граємо в будь-якому іншому місті України, кажуть: „А-а, то львівська музика“. В принципі, є велика когорта музикантів зі Львова, їх асоціюють з так званим львівським саундом. Себто це не специфіка звуковидобування — це специфіка мислення. Ми, на відміну від інших, творимо й мислимо українською, і це природно.

— Що б Ви хотіли побажати цьому місту?

— Зараз основне — перетерпіти цю владу, а далі взяти її в свої руки.

Розмовляв Ігор Тимоць