Стародруки тепла не люблять - „Високий замок“, 18 травня

У Львові є чимало бібліотек та книгарень, де можна скористатися потрібною книжкою або придбати її. та є місце, де книжок не можна купити чи взяти почитати. Це – Музей мистецтва давньоукраїнської книги. Тут зберігаються історичні пам’ятки.

„Початки колекції музею сягають шістдесятих років XX століття, – розповідає завідувачка Музею мистецтва давньої української книги Лариса Спаська. – Ця збірка наймолодша у Львові. Найбільшою і найбагатшою є колекція книжок Наукової бібліотеки ім. В.Стефаника НАН України. Трохи меншим, але не менш цінним є зібрання стародруків та рукописів у Національному музеї. Чималі збірки книжок є також у Львівському національному університеті ім. І. Франка, Музеї історії релігії, Історичному музеї.

Комплектувати колекцію почали за часів радянської влади. Тоді існувала „тиха вказівка“: демонтувати у церквах іконостаси, церковні атрибути. Саме тоді музейники і почали збирати ці речі, фактично рятуючи їх від спалення. Так протягом 60-80-х років працівники Львівської галереї мистецтв під орудою Бориса Возницького їздили у „рятівні“ експедиції Львівщиною, Тернопільщиною, Івано-Франківщиною. Разом з іконами, старовинними портретами та скульптурами до галереї потрапляли і стародруки – книжки XVI- XVIII століть. На початку їх було близько двохсот. І коли у 1974-75 рр. постало питання про створення меморіального музею Івана Федорова в Онуфріївському монастирі (саме тут – на цвинтарі поблизу Онуфріївської церкви 5 грудня 1583 року поховали легендарного першодрукаря. – Авт.), їх оформили як музейну збірку.

Відкрився музей Івана Федорова у 1977 році. До слова, до Другої світової війни у Львові вже був музей книги (при сучасній Науковій бібліотеці ім. В. Стефаника НАН України), та після війни його так і не відновили.

Фонди нового музею розмістили у вежі, де свого часу розміщувалась монастирська бібліотека (там навіть збереглися стелажі). Це була професійно облаштована книгозбірня із добре продуманою системою вентиляції, що підтримувала належну вологість і „тримала“ температурний режим навіть без опалення. Взимку температура у цій бібліотеці ніколи не падала нижче 12 градусів, а це фактично оптимальний режим для стародруків. Вони люблять холод, адже від початку призначались для зберігання у храмах, які не опалювали.

Майже усі книжки нашої збірки, що свого часу зберігалися у церквах, дуже пошкоджені. Вони потребують ґрунтовної реставрації. Окрім того, після створення музею усі пам’ятки потребували дезінфекції, адже чи не кожна з них була уражена шашелем. Ще в Онуфріївському монастирі книжки пройшли через дезінфекційну камеру. Але, на жаль, коли шашіль одного разу вже побував у книзі, вона назавжди залишається „хворою“ – повністю знищити цього шкідника неможливо. Саме з цієї причини стародруки та рукописи зберігаються у нас, одягнені у „кожушки“ (загорнуті у папіросний папір та вкладені у спеціальні картонні обкладинки. – Авт.). Якщо десь прокинеться шашіль – „кожушки“ не дадуть йому перекинутись далі. А ще у фондосховищі є дві так звані червоні шафи, що перебувають під найпильнішим наглядом. Щоб запобігти пошкодженню, ми постійно гортаємо книги, які у них зберігаються. Додає і відсутність у музеї власної дезкамери. Щоб обробити книжки, ми змушені збирати одразу по десять-двадцять заражених чи „підозрілих“ стародруків і нести їх на опрацювання до галереї мистецтв.

Раритетні експонати віддаємо до реставраційної майстерні, яка також є у галереї. Там над ними „чаклує“ реставратор Дем’ян Кравчик. Він може відновити книжку буквально з „нічого“. Зокрема, остання його робота – „Полідор“ Вергілія 1499 року.

На сьогодні збірка музею налічує понад дванадцять тисяч пам’яток. Серед них стародруки, рукописи, поштівки, письмове приладдя, а також книжкова графіка та екслібриси.

Дарували книжки кожному музею такі відомі особи як Віра Свєнціцька, Володимир Вуйцик, Орест Мацюк, Ігор Свєшников, Роман Федорів, Богдан Горинь. А художник Іван Крислач презентував музею унікальне так зване бунтівне, або „толкове“ „Євангеліє“ 1619 року.

Частину своїх дублетних книжок до наших фондів передала Наукова бібліотека ім. В.Стефаника. Свого часу ми також „підібрали“ старі історичні довідники, які обласний архів відправив на паперорізку. На початку 90-х років конфісковані книжки активно передавала до музею митниця, а ще – майже усі львівські видавництва дарують нам свої сучасні видання, цікаві в плані змісту чи оформлення.

Порівняно зі світовим ринком книжок, українські стародруки дуже дешеві. Якщо наша ікона чи портрет за кордоном цікавлять усіх, то наша книжка там практично нікому не цікава. Німці колекціонують свої книжки, поляки – свої… Але наша книжка розкішно оформлена – вона має оригінальні дереворитні гравюри (зроблені за допомогою дерев’яних кліше. – Авт.).

Наталія ГОЛОВАЧКО