Хто керуватиме Миколаївським районом? - „Високий замок“, 18 травня

|

Минуло майже два місяці з того часу, як Президент України звільнив з посади голови Миколаївської районної держадміністрації І. Юзьківа. Попри офіційні мотиви – персональне прохання пана Івана про відставку через непевне здоров’я, – в районі багато хто переконаний, що заяву він написав під тиском.

Аналітики вважають, що доброму керівникові (зараз в обласному рейтингу Миколаївщина посідає шосте місце) не могли пробачити його політично “необачного” кроку. “Проштрафився” І. Юзьків тим, що удостоїв публічної уваги опального голову облради – “нашоукраїнця” М. Сендака, коли він спілкувався з місцевою громадою. Тоді Іван Петрович мав необережність сидіти у президії зібрання…

З І. Юзьківим попрощалися у березні, однак до сьогодні не можуть визначитися з його наступником. Тривала кадрова неясність вносить сум’яття не тільки у середовище місцевих чиновників, а й у загальнорайонні настрої. Миколаївці хочуть, щоб за штурвал влади взялася людина авторитетна, глибоко фахова, толерантна, зважена, з високими моральними якостями, умінням знаходити порозуміння. Така, яка понад усе ставила б громадські інтереси, а не партійні чи приватні зобов’язання.

Чи відповідають цим вимогам претенденти, імена яких найчастіше згадують у розмовах?

Багато хто схилявся до думки, що на цю посаду делегують голову райради Ігоря Пілку. Він багато років працював з І. Юзьківим, пройшов велику господарську школу, багато в чому завдяки йому між виконавчою і законодавчою гілками влади у районі відсутнє тертя. На боці І. Пілки і молодість. Люди, яким доводилося мати справу з цим керівником, кажуть, що він приймає обґрунтовані, грамотні рішення.

Водночас Ігор Ярославович є доволі самостійною і самодостатньою фігурою, щоб потрапляти у чиюсь залежність. Схоже, що мандат народної довіри для нього важливіший, ніж посвідчення з Банкової, за яке, як показує практика, треба платити свободою думок і дій. Воно ж, до того, може бути чинним усього кілька місяців…

Одним з найдостойніших “народних” кандидатів у районні намісники вважають теперішнього першого заступника І. Юзьківа – Василя Корецького. Професіонал, не губиться у складних ситуаціях. Досконало знає виробництво, аналітик, людина неконфліктна. З підлеглими спілкується мовою переконання, а не диктату. Шанує чужу думку. Тактовний. Миколаївці поважають його ще і як доброго сім’янина, людину, яка сповідує християнські цінності. Неспроста після звільнення І. Юзьківа у районній пресі з’явився відкритий лист, в якому Леоніда Кучму просили зупинити свій вибір саме на цій людині.

Однак… Будучи “безвідмовним робочим коником”, В. Корецький (як підмітили його опоненти) не світився на жодних партійних зібраннях, пороги у пошуках посад не оббивав, нікому не догоджав. Кажуть, у нинішні часи це помилка і необачність. Можливо, таке дистанціювання і насторожує тих, хто формує виконавчі вертикалі…

Несподівано у списку претендентів на посаду миколаївського районного голови з’явилося прізвище Ігоря Кіцака. Колеги, що не один рік тягнуть управлінського воза, були здивовані цієї звісткою, бо, з їхніх слів, не бачать в ньому рис лідера, стратега, зрештою, дипломата, якими мав би бути наділений керівник такого рангу.

Зараз І. Кіцак очолює в райдержадміністрації управління праці і соціального захисту населення. Враження від його роботи у респондентів, які оцінювали нам шанси усіх висуванців, неоднозначні. Одні ставлять йому у заслугу комп’ютеризацію відділу, зменшення напливу відвідувачів, інші ж схиляються до думки, що цей кандидат не вміє “тримати удар”, дотримувати слова, схильний перекладати вину на чужі плечі.

В активі І. Кіцака чималий виробничий досвід. Кілька років тому він їздив на заробітки у США, а ще раніше очолював райШРБУ. Після його повернення з-за океану в колективі шляховиків ні з того ні з сього почали “з”їдати” чинного керівника. В районі кажуть, у такий неджентльменський спосіб близькі люди готували кабінет для Ігоря Ярославовича. Він же цій кампанії не опирався…

Торік протягом двох тижнів І. Кіцак виконував обов’язки заступника голови райдержадміністрації. Однак на цю посаду згодом затвердили іншу людину… Не „потягнув“?

Побутує думка, що у “Білий дім” І. Кіцака проштовхує не політична група, а фінансово потужні безпартійні покровителі. Видається, що їхня сила настільки значима, що здатна конкурувати з впливом народного депутата П. Писарчука (фракція СДПУ(О), якому, безумовно, хотілося б мати на районному троні “свою людину”.

Таким багатьом бачиться Михайло Микитин – колишній компартійний діяч, у часи В. Чорновола – голова Кам’янсько-Бузької райради, а сьогодні – права рука Петра Івановича у його штабі. Для Микитина на Миколаївщині не існує таємниць ні у промисловості, ні в аграрному секторі, ні у духовній сфері. Він – компетентний, на практичній господарці, як мовиться, зуби з’їв, вміє володіти аудиторією. На перешкоді новому кар’єрному поступу помічника нардепа може стати його критичний, як для держслужбовця, вік.

У номенклатурній колоді певний час тасували ще кілька карт з портретами керівників будуправління, податкової інспекції, правоохоронних органів. Утім, ці кандидатури вважають малопрохідними: одним бракує управлінського і життєвого досвіду, в інших же, попри організаторські нахили, – забагато амбіцій.

Гадання на тему, хто тепер керуватиме Миколаївським районом, затягуються. Пересічні громадяни знають одне: на їхню думку в Києві зважатимуть найменше, бо в ціні тепер зовсім інші аргументи.

Іван ФАРІОН

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.


Загрузка...