Олександр Лятосінський: “Неакуратних спортсменів доля карає” - „Львівська газета“, 18 травня

Нещодавно у Львові відбувся перший етап чемпіонату України серед пар зі спідвею. У рамках цих змагань на львівському стадіоні СКА зустрілися команди з Рівного, Червонограда та Львова.

Поруч із досвідченими спідвеїстами того дня виступали і спортсмени-початківці, які представляли другі та треті склади команд. Упродовж першого етапу на стадіоні СКА не бракувало падінь, несподіванок, примх вибагливої техніки й інших атрибутів мотоциклетного спорту. За підсумками змагань, відразу три команди набрали однакову кількість балів – “Львів-1”, “Червоноград-1” і “Рівне-1” вибороли по 26 очок, тож вони розділили між собою перше місце. 4-те місце посіли спортсмени з “Рівного-2”, 5-те та 6-те місця завоювали команди “Львів-2” та “Львів-3” відповідно, а на останній позиції опинилися спортсмени “Червонограда-2”. Сьогодні на стадіоні СКА львів’яни в рамках Польської ліги змагатимуться з польською командою “Равіч”.

Донедавна виступи львівських спідвеїстів головним чином пов’язували з лідером нашої команди – Олександром Лятосінським, неодноразовим чемпіоном України, золотим призером чемпіонату Австралії “Золотий шолом”, учасником представницьких міжнародних змагань. Нині досвідчений спортсмен працює тренером. Наша розмова розпочалась із запитання про те, що змусило Олександра Лятосінського стати тренером.

– На тренерську роботу я перейшов через стару травму, яку отримав ще в Австралії 1999 року, – розповів пан Лятосінський. – Довго нехтував лікуванням: не міг знайти часу для повного одужання. А коли знову впав, ця травма дала про себе знати, й мені довелося перенести операцію на хребті. Тому медики заборонили активно займатися спідвеєм.

– Спідвей – доволі травматичний вид спорту. Олександре, ви не рахуєте своїх падінь на змаганнях?

– Дехто таким хизується. Але я намагаюся цього не робити. Що там говорити, були падіння. Праця така. Але, як на мене, про них не потрібно згадувати або робити з цього статистику.

– Така статистика може свідчити не на користь спідвеїста?

– Не зовсім так. Річ у тім, що падіння у спідвеї залежать від багатьох факторів: везіння спортсмена, рівня змагань (що вищий рівень, то більший ризик потрапити в неприємну ситуацію). Адже спідвеїсти високого класу в процесі боротьби можуть спричинити падіння суперника. Подвійна ситуація – уникати цього не можна, тому що потрібно їхати попереду, а боротьба буває доволі небезпечною.

– Як часто доводилося зіштовхуватися з “брудною” боротьбою суперників?

– Не надто часто. Зазвичай усі спідвеїсти живуть одним життям. Звичайно, є “відверто неакуратні” спортсмени, але, як правило, доля карає їх.

– Як розвивається спідвей в Україні?

– Найбільшою проблемою українського спідвею є фінансування. Хоча, на мою думку, ця проблема відносна, оскільки все залежить від людей, які працюють на місцях. Колись в Україні було сім діючих треків. Минулоріч ми були у Вознесенську. Там чудовий стадіон, на якому потрібно лише скосити траву. Тобто все готове для проведення змагань. А оскільки немає людини, яка взялася б за цю справу, спідвей у місті не розвивається.

Рівень українських спідвеїстів також бажає кращого. Для того, щоб підвищити клас, потрібен час. Такі досвідчені спортсмени, як Трофімов, Марко, Колодій, стали на ноги ще за часів Радянського союзу. А молодь 90-х років потрапила в своєрідну “яму”. Однак завдяки тому, що з’явилася Польська та Російська ліги, наші спортсмени зробили суттєвий крок уперед. Тому, думаю, через рік або два ми наблизимося до класу польських спідвеїстів.

– Де в Україні найкраще розвинутий спідвей?

– Спідвей в основному популяризують у Західному регіоні. Приміром, у Полтаві є невелика кількість спортсменів, які тренуються, намагаються якось підвищити свій рівень. Але наразі їм важко змагатися навіть із львівськими спортсменами, не кажучи вже про поляків і росіян. У Києві та Чернівцях нині будують траси мотокросу. Однак це лише проекти.

– Як виглядають наші спортсмени порівняно з росіянами та поляками?

– У процентному співвідношенні Росія не має чим похизуватися перед нами, оскільки в них немає великої кількості стадіонів, які культивують спідвей. Але між нами існує відмінність у класі спортсменів – серед росіян є багато досвідчених спідвеїстів. А в Польщі ще більше висококласних гонщиків, аніж у Росії. Поляки майже в кожному містечку, населення якого перевищує 70-80 тисяч осіб, мають свої треки.

– Кого у світі вважають лідером у спідвеї?

– Досить сильна Британська ліга. Непоганий рівень у Швеції, Данії, Австралії. На мою думку, Польща за класом наближається до Англії.

– Львів’яни досить стримано відреагували на проведення першого етапу чемпіонату України серед пар зі спідвею – на трибунах стадіону СКА зібралося лише кілька сотень шанувальників цього виду спорту. Наскільки популярний спідвей за кордоном?

– Приміром, у Польщі люди полюбляють цей вид спорту. Але найбільше глядачів приходить на командні змагання. Думаю, цього разу зібралося мало львів’ян через те, що їх проводили в робочий день. А ще тому, що люди відчувають невідповідність між польською лігою та українським чемпіонатом. На відміну від внутрішніх змагань, у польській лізі в кожному заїзді триває запекла боротьба. Думаю, що впродовж цього року рівень наших спортсменів зросте, й український чемпіонат збиратиме велику аудиторію глядачів.

– Які ваші успіхи в польській лізі?

– Так склалося, що перші три змагання ми провели з лідерами ліги та програли. Ці етапи загартують нашу команду, й у наступних змаганнях ми спробуємо дати полякам бій.

– Декілька слів про свого наступного суперника?

– У вівторок, 18 травня, ми змагатимемося з командою “Равіч”. Судити про її сили важко. У себе вдома вони вигравали у лідерів ліги, яким ми поступалися. “Равіч” володіє досить специфічним стадіоном із короткою доріжкою. Стосовно спідвеїстів цієї команди, переконаний, що нам під силу боротися з ними на рівних. Залишається лише сподіватися на справність техніки, вибір правильної тактики та вболівання львів’ян. Все-таки підтримка глядачів у командних змаганнях дуже важливо.

Розмовляв Гліб Ваколюк