Олег Лужний: „Збірній України вже ніхто не допоможе“ - „Високий замок“, 13 травня

|

Футбольна Львівщина виховала багатьох знаних віртуозів м’яча. Проте заявити про себе на повен голос у ситій футбольними талантами Європі зумів лише один із них – Олег Лужний.

Уже впродовж п’яти років екс-капітан збірної України та київського “Динамо” виступає в англійській прем’єр-лізі. Лужний, виборовши “золото” англійського чемпіонату, за свою надійну та самовіддану гру домігся визнання у цілому світі. Кумир тисяч українських хлопчаків не дуже часто спілкується з журналістами, однак для “Високого Замку” Олег зробив виняток.

„До збірної не повернусь“

– Олегу, ви вже остаточно розпрощалися зі збірною України?

– Після матчу з Іспанією я вирішив завершити свої виступи у головній команді країни. Не бачу сенсу у поверненні до лав збірної. Тим паче, що журналісти пишуть, що я старий і вже не в змозі допомогти команді Блохіна. Не хочу, щоб у разі поразок збірної мене вважали головним винуватцем невдалої гри.

– Ви ніколи не грали на чемпіонатах світу. Невже не хочеться допомогти нашій команді нарешті пробитися до фінальної частини Мондіалю?

– У цьому відбірному циклі нашій збірній уже ніхто не допоможе. Та й, відверто кажучи, моя відсутнісь не повинна суттєво позначитися на грі української команди. Гравцям донецького “Шахтаря” – Старостяку та Гаю – до снаги гідно замінити мене на позиції правого захисника.

– Олег Блохін не намагався вас переконати?

– Блохін попросив мене, щоб я приїхав до Києва перед матчем Україна-Македонія. Ми поговорили, та Блохін не знайшов аргументів, щоб переконати мене. Олег Володимирович пропонував мені стати його помічником. Я відмовився, бо не збираюся завершувати кар’єру.

– А коли повісите бутси на цвяшок, тренуватимете збірну?

– Насамперед мені необхідно набратися досвіду у львівських “Карпатах” (сміється). Але Блохін пообіцяв вивести українців у фінальну частину світового форуму, тож словам Олега Володимировича треба вірити.

– Подейкують, ви востаннє зіграєте під знаменами збірної України у товариському поєдинку з англійцями, який матиме для вас статус прощального…

– Такий матч доцільніше проводити в Україні, а не в Англії. Однак, відверто кажучи, я ще не визначився, чи хочу, щоб на мою честь влаштовували такий помпезний прощальний матч.

„У наступному сезоні зміню клуб“

– Ви впродовж майже усієї кар’єри у київському “Динамо” та лондонському “Арсеналі” боролися за найвищі місця?..

– Грати у посередній команді дуже незвично для мене. Однак зі стовідсотковою упевненістю можу сказати, що вже у наступному сезоні захищатиму кольори іншого клубу.

– Чому не часто потрапляєте до “основи” “Вулвергемптона”?

– Стартову одинадцятку визначає головний тренер “вовків” Дейв Джонс. Він має свої погляди на командну тактику. На жаль, клуб має доволі примітивний ігровий почерк, футболісти діють за принципом “бий-біжи”. Мені до вподоби грати у комбінаційний футбол, а не розбивати суперникам голови. Прикро, що не часто з’являюся на полі, адже не маю проблем зі здоров’ям і перебуваю у непоганій фізичній формі. Окрім мене, на лаві запасних протирають штани ще декілька легіонерів, які не вписуються в ігрову модель “Вулвергемптона”: португалець Сілас, норвежець Іверсен та відомий за виступами у донецькому “Шахтарі” нігерієць Окоронкво. Відтак нам переважно доводиться виступати за другу команду.

– За чутками, вам пропонували перейти до “Ньюкасла” та “Іпсвіча”?..

– Щодо “Ньюкасла”, то до мене з цього клубу наразі ніхто не звертався. Мені лише відомо, що тренер “сорок” Боббі Робсон цікавився моїми фізичними кондиціями у мого агента Шандора Варги. Виступати ж в “Іпсвічі” не маю ані найменшого бажання. Цей клуб бореться лише за вихід до першого дивізіону.

– Чи вже опанували англійську мову?

– Не можу сказати, що бездоганно володію англійською. Однак на побутовому рівні розмовляю нормально. Інтерв’ю англійським журналістам даю без перекладача.

– А чому так рідко спілкуєтесь з українськими журналістами?

– Я неодноразово стикався з непрофесіоналізмом наших журналістів, які перекручували мої слова. Деякі ваші колеги, не маючи жодного поняття про футбол, дозволяють собі повчати гравців та тренерів. Англійські журналісти інколи також чомусь намагаються неправильно витлумачити мої судження. Пригадую, коли Ребров перейшов до лондонського “Тоттенхема”, британські “акули пера” буцімто з моїх слів написали, що форвард збірної України заслуговує грати у значно сильнішому клубі. Цей випадок взагалі відбив у мене бажання спілкуватися з мас-медіа.

„У неділю ходжу до церкви“

– Чи підтримуєте контакти з українцями, які живуть у Лондоні?

– По неділях відвідую греко-католицьку церкву. Чимало наших співвітчизників приходять помолитися у цей храм. Звичайно, тут є українці, з якими я приятелюю.

– Англійські фанати не докучають надмірною увагою?

– Мене частенько впізнають на вулицях Лондона. Однак сказати, що увага вболівальників мене дратує, не можу. Часом складається враження, що в Англії люди цікавляться лише футболом. Посперечатися у популярності з “королем спорту” можуть хіба що регбі та теніс. Щодо мене, то торік спостерігав за поєдинками майстрів ракетки на всесвітньо відомому Вімблдонському турнірі.

– В Англії відстежуєте українські футбольні новини?

– Завдяки супутниковому телебаченню маю змогу тримати руку на пульсі українського футбольного життя. Мені відомо, що львівські “Карпати” тепер перебувають у глибокій кризі. На мій погляд, львівську команду розвалив попередник Мирона Маркевича серб Іван ґолац. Дивно мені слухати Йовічевіча, який стверджував, що замолоду був мало не лідером мадридського “Реала”. Мені не зрозуміло, як футболіст, який захищав кольори “Реала”, міг опинитися в “Карпатах”. Я впевнений, що переважна більшість легіонерів “зелено-білих” – це виконавці невисокого класу.

„Журналісти не перестають мене дивувати“

– А хтось із львів’ян провідував вас в Англії?

– У мене гостювали футболісти Сергій Мізін та Володимир Шаран. Підтримую контакти і з Романом Толочком, який нині грає у Стрию.

– Розкажіть про своє життя за межами футбольного поля…

– Разом із дружиною Елеонорою, яка родом із Києва, виховуємо двох донечок – 11-річну Олю та 8-річну Христину. Дівчатка навчаються у приватній англомовній школі при католицькій церкві. Між собою Оля та Христина переважно розмовляють англійською. Однак ми з дружиною намагаємося зробити все для того, щоб наші діти не забули української мови: вдома забороняємо їм спілкуватися англійською, щосуботи донечки відвідують українську школу.

– У пресі писали, що ви десь під Києвом збудували для матері розкішний будинок?..

– Газетярі не перестають мене дивувати. Цікаво, звідки у них така інформація? Хоча справді мама часом живе у столиці.

– Розкажіть про свої уподобання поза футболом?

– Майже увесь вільний час віддаю донькам та дружині. Окрім того, полюбляю ходити у кіно або ж відвести душу на тенісному корті.

Андрій МЕДЕНИЦЬКИЙ

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.


Загрузка...