Працюють, як німці, заробляють, як українці... -“Високий замок“, 13 травня

|

Моє знайомство зі Стрийським заводом “Леоні” розпочалося з відділу маркетингу. Для чого на одному підприємстві, яке не продає в Україні своєї продукції, цей відділ? “Для створення позитивного іміджу підприємства в Стрию та в регіоні, – пояснила мені маркетинг-менеджер Ганна Матвійчук. – Треба, аби люди знали, що за цими стінами не ходять німці з нагайками. Такі чутки поширювалися, коли підприємство тільки починало працювати”.

Головний німець „Леоні“

Німці на “Леоні” є. Але, звісно, без нагайок. Один з них – найголовніший – генеральний директор Вернер Гайллінгер вже п’ятнадцять років працює на заводах концерну “Леоні” у Східній Європі. Саме йому випало піднімати підприємство у Стрию.

– Перед тим, як відкрити ще одне підприємство, – говорить Вернер Гайллінгер, – ми проводили дослідження в різних країнах, зокрема, в Румунії та Болгарії. Зупинили свій вибір на Україні, а саме Стрию, який розташований недалеко від кордону.

Ще одним аргументом на користь України як місця для будівництва заводу були низькі виробничі витрати, зокрема невисокий, порівняно з іншими країнами Східної Європи, рівень зарплати працівників. За словами генерального директора, навіть якщо різниця в зарплаті становить один євро – це вже суттєва економія для підприємства.

Підприємство в Стрию не працює ще й року, але вже підтверджує свою економічну доцільність. Зараз на заводі – понад 1600 працівників. До кінця наступного року кількість робочих місць має зрости до 3500. У липні минулого року, коли запрацював завод, було лише 264 працівники.

Інвестори не люблять бюрократів

Завод LEONI Wiring Systems UA GmbH в Стрию виробляє кабельні мережі для автомобілів “Опель Астра” та “Опель Цафіра” компанії Дженерал Моторз. Це лише одне з понад 60 підприємств концерну, які діють в 22 країнах і на яких працюють близько 18 тисяч осіб. “Леоні” є найбільшим іноземним інвестором у Львівській області – кошти, залучені в будівництво заводу, на придбання необхідного устаткування та підготовку кадрів, становлять 40 мільйонів євро.

Три місяці тому на підприємстві приймали Президента. Причину цього візиту згодом трактували хто як міг, але керівництво “Леоні” заявило, що це була ділова зустріч і на спільній нараді обговорювали питання діяльності інвестора в Україні. Ми ж додамо, що після наради в Стрию у Леоніда Кучми ніби відкрилися очі на всю гостроту проблеми з податком на додану вартість в Україні. Уже на столичній нараді він назвав цей податок найбільш криміналізованим і для виправлення ситуації зробив кілька кроків. Рішучих, та, на жаль, невдалих…

Вернер Гайллінгер признається, що фірма має політичну підтримку в Україні. Однак, за його словами, інвестору, щоб почати свій бізнес в Україні, довелося здолати чимало бюрократичних перешкод.

– Чимало закордонних фірм зацікавлені в тому, щоб прийти з інвестиціями в Україну, – говорить генеральний директор “Леоні”. – На нашому підприємстві побували представники фірми “Бош”, які розглядають Україну як кандидата на розташування в ній своїх підприємств. На початку липня ми прийматимемо делегацію представників середнього бізнесу з Німеччини, які теж зацікавлені в спільних проектах у вашій країні. Однак, аби сюди прийшли іноземні інвестори, Україні треба подолати бюрократію. Що правда, то правда…

Генеральний директор каже, що задоволений українськими працівниками. За його словами, в жодній іншій країні підприємства “Леоні” не розвивалися такими швидкими темпами, як в Україні. “Ваша країна має великий потенціал – передусім це молоді й зацікавлені люди”, – каже він.

А ліпшої роботи нема…

Чи подобається “Леоні” українським працівникам? З одного боку бачила офісних працівників, які працювали у світлому приміщенні за сучасними комп’ютерами і пишалися, що мають ще й можливість безкоштовно навчатися німецької та англійської мов. З іншого боку – спілкувалася з людьми, які звільнилися з підприємства, бо не витримали важкої праці в цеху.

Робота монтажниць кабельних мереж на перший погляд здається нескладною – на конвеєр подають монтажну дошку, на якій ти маєш виконати свою ділянку роботи: скрутити червоний і зелений дротики (якщо ви дальтонік, вас не візьмуть на цю роботу) чи встромити ті дротики в дірочки… Однак цілу зміну доводиться стояти на ногах і виконувати монотонну роботу. Не дивно, що не кожен витримує. Стрияни можуть собі дозволити відмовитися від цієї роботи й підшукати щось інше. Наприклад, торгувати на базарі. Але є категорія людей, для яких робота на “Леоні” – єдина можливість працювати. Це мешканці віддалених сіл Стрийського, Дрогобицького, Сколівського, Жидачівського, Миколаївського районів. Добиратися у свої райцентри на роботу їм не виплачується – великі витрати на транспорт, та й не так часто нині ходять автобуси до Раделич чи Розгірчого. А “Леоні” забирає робітників з цих сіл своїми автобусами і відвозить їх після зміни додому.

Зарплата робітників невисока – “чистими” вони отримують 350-400 гривень. Але якщо вона влаштовує людей – значить, більш оплачуваної роботи вони знайти не можуть. Як стверджує генеральний директор, робітники можуть заробляти до 600 гривень, але це залежить від кількості виробленої продукції. І якості. Як я зрозуміла, майже ніхто з простих робітників стільки не заробляє.

Дехто з кандидатів на працю покидає “Леоні” ще під час навчання. До речі, базове навчання зі складання кабельних мереж проходять усі, хто збирається працювати на “Леоні”, навіть працівники відділу маркетингу, яким не треба буде стояти за конвеєром. Плинність кадрів на підприємстві становить 2,5 відсотка на місяць. Звільняються через те, що не витримують важкої роботи або вирішують їхати на заробітки. Невеликий відсоток звільняють за порушення дисципліни. Тут досить суворо ставляться до спізнень на роботу та до халтури. Хочете працювати на німецькому заводі – мусите звикати до порядку.

Леся ФЕДІВ

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.


Загрузка...