Любов має незвичайну силу - „Ратуша“, 13 травня

|

Так вважає львівська співачка Аничка

Кожна зірка, видима чи невидима, манить своєю таємничістю. Так і зірки нашої естради — спалахують, горять і відкривають таїни своєї пісні. Власне про Аничку хочеться говорити саме так: вона таємнича, загадкова і романтична. І вона знову разом з нами. Про це та інше — у нашій розмові.

— Аничко, по-правді кажучи, ти не дуже активно виступала в останні роки. Чим це зумовлено?

— Я думаю, мої шанувальники пам’ятають 2000 рік. Тоді я презентувала свій перший альбом — “Аничка”. Це — лемківські пісні у сучасних стилях. Вже відтоді багато хто вирішив, що цим я й обмежу свій репертуар. Проте…

Згодом я випустила другий альбом “Поговоріть зі мною по-вкраїнськи”, де є речі цілком сучасного спрямування, твори вже відомі, зокрема, пісні на слова В.Івасюка і кілька народних.

До того ж, за останні роки ми відзняли кілька відеокліпів. От нещодавно завершили роботу над відео до пісні “Под облачком” та “Закарпатської в’язанки”. Ну, а кліпи на пісні “Я не піду за Яська”, “Жовтий лист” та “Гамерицький край”, мабуть, уже всі пам’ятають.

— От, власне, твій другий альбом “Поговоріть зі мною по-вкраїнськи” вийшов непоміченим…

— Річ у тім, що я презентувала його за кордоном, у США, для української діаспори. Повірте — у цих людей є туга за своїм краєм, а українська пісня для них — як ковток повітря з рідної землі.

— За кордоном, знаю, ти і гастролювала…

— Так, і брала участь у кількох фестивалях та конкурсах. Зокрема, мені особливо запам’ятався конкурс у Голлівуді. У ньому брали участь співаки зі всього світу, тож і вимоги були доволі високими. Мені вдалося вибороти 2 медалі — золоту і срібну в номінаціях “фолькова пісня” та “краще виконання сучасної пісні”. Тож можу сказати, що Україну я не залишала, а навпаки — всіма силами намагалася популяризувати її за межами нашої держави.

— Для тебе спів — це твоє життя?

— Я змалку співала, бо виросла у співочій лемківській родині. Звісно, як і багато дівчат, мріяла про сцену. Тепер ця мрія здійснилася. Але я бачу, наскільки важким є цей шлях. Співак повинен постійно працювати над собою. Я у всьому люблю досконалість. Вже багато років вчуся у прими Львівської опери Володимири Чайки, а щодня займаюсь танцями зі своїм балетом “Фортуна”.

— Повертаючись до твоїх альбомів… Цього року ти випустила вже третій збірник — “Силою любові”.

— Так, до нього ввійшли різні пісні. Звичайно, аби відобразити свій стиль і нагадати, що я починала з лемківських пісень, там є й такі — народні твори. Але більшість речей сучасні, належать перу Л. Горової та О. Кривути. Вони здебільшого ліричні, а тема кохання у них переважає.

— Аничко, чи ти будеш знову презентувати цей альбом за кордоном, чи нарешті ми, львів’яни, будемо першими, хто почує ці пісні?

— Знаєте, львівська публіка дуже вимоглива. Хоча я брала участь у кількох збірних концертах, і глядачі мене добре приймали, все ж маленький острах залишився. Проте я вирішила більше не сумніватися і представити свою сольну програму.

— Отже, нас чекає твій сольний концерт?

— Так, власне, це буде презентація мого третього альбому в межах сольного концерту “Силою любові”. Звісно, нові пісні будуть там домінуючими.

Весь концерт буде відбуватися “на живо” з командою музикантів і без фонограми. Ми вже настільки звикли до фонограм, що й сприймаємо їх як належне. Але ж виконавець є для того на сцені, щоби продемонструвати всі свої можливості. А запис можна послухати і вдома на компакт-диску.

На моєму концерті я не лише співатиму, а й перетворюватиму разом із шоу-балетом “Фортуна” кожну пісню на маленьке дійство. Не хочу відкривати всіх таємниць, але глядачі будуть дещо подивовані, коли, скажімо, лемківська пісня перегукуватиметься з неукраїнськими традиціями одягу, чи сюжет кожної пісні буде дублюватися на сцені у цікавому танці. Всі костюми будуть цікавими, а їх мені шиє знаний дизайнер одягу Роксоляна Богуцька.

— Гадаю, ти заінтригувала читачів. Коли відбудеться концерт?

— Я запрошую всіх 15 травня у театр ім. М.Заньковецької, на 19-ту годину. Вас також вітатимуть і мої друзі . Це — Валерій Кириченко, Юрій Цвєтков і Наталка Карпа. Мені би дуже хотілося, аби наша зустріч принесла вам хвилини радості. Я переконана, що музика має незвичайну силу, а коли це сила любові — тоді ми можемо сказати: “я справді щаслива людина”.

Розмовляла Олеся САДОВА

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.


Загрузка...