Петро Буряк: „На доброго економіста і фінансиста завжди знайдеться покупець“ - „Високий замок“, 27 квітня

|

З Петром Юрійовичем Буряком я вів розмову про сьогоднішні турботи інституту, про його завтрашній день. Але спочатку привітав його із захистом докторської дисертації. Вона присвячена інтегрованим підприємницьким структурам. У наш час захистити дисертацію з економічної проблематики не так-то й просто. Вже не перший рік можна почути скептичні репліки: кількість економічних дисертацій росте, як снігова грудка, а сама економіка докорінно не реформується, життєвий рівень людей не зростає.

– Подібні настрої, – говорить Петро Юрійович, – мають під собою певний ґрунт. Був такий період, коли серед керівників різних рангів пішла мода на захист дисертацій з економіки. Але і справжня економічна наука робила свій поступ. Треба зважити на те, що кожна дисертаційна робота – це насамперед теоретична розробка певної проблематики, і очікувати практичних результатів одразу ж не слід. Хоча переважна більшість науковців прагне до цього. Науково-практичні конференції, які проводять вищі навчальні заклади, як правило, завершуються прийняттям рекомендацій, що надсилаються у відповідні міністерства та відомства. Але дуже часто ці рекомендації лягають під сукно і не знаходять практичного втілення.

– Тепер випускники шкіл, обираючи для вступу той чи інший вуз, наперед думають про перспективу працевлаштування. Неодноразово доводилось чути, що невдовзі настане перевиробництво економістів і фінансистів…

– Наразі цей ринок ще далекий до наповнення. Якщо хтось каже, що забагато випускають – не вірте. Почну з простенького прикладу. Раніше кожне райвно, яке охоплювало 30-50 шкіл, мало централізовану бухгалтерію. Тепер же кожна школа матиме одного, а то й двох бухгалтерів. У райцентрах, сільській місцевості абсолютно недостатня кількість фахівців з економічною освітою.

Повертаємось обличчям до страхових компаній, за ними -майбутнє. Колись у нас у технікумі була спеціальність „страхування“. Зараз до нас звертаються керівники страхових компаній, просять готувати для них спеціалістів. Цей ринок безмежний… Далі – митна справа. Думаємо готувати кадри і для митних органів. Один з наших напрямів у майбутньому – правознавство. А ще краще, якщо вдасться в одній спеціальності поєднати знання фінансиста і юриста і розпочати підготовку правознавців у галузі фінансів.

– Довідався від ваших колег про запровадження у вас нової спеціальності „оподаткування“. Це цікаве починання, бо знаємо, скільки конфліктів виникає між податківцями і господарниками… Ви будете готувати кадри для податкових адміністрацій?

– Не тільки для них. Нині багатьом підприємствам і установам не завадило б мати у своєму штаті спеціалістів з глибоким знанням податкового законодавства. Подекуди вже запроваджують посади заступників головного бухгалтера з оподаткування. Якщо між податківцем, який працює на підприємстві, і державним податківцем-контролером встановиться живий зв’язок, відчутно зменшиться кількість конфліктних ситуацій. Така співпраця дозволить у майбутньому спростити доволі заплутане податкове законодавство, зробити його прозорішим. Думаємо з цього навчального року набрати дві групи на спеціальність „оподаткування“.

– Кожен керівник мріє мати доброго бухгалтера. Колись фінансовий технікум славився тим, що випускав бухгалтерів високої кваліфікації.

– Цю марку ми стараємось тримати і в інституті. Бухгалтерами можуть працювати спеціалісти з обліку і аудиту. Велику увагу в інституті приділяємо бухгалтерському обліку. Це є слабким місцем багатьох вузів, які готують фінансистів. Щороку зустрічаємось з нашими випускниками. І щоразу запитуємо у них, яку ланку у навчальному процесі слід було б підсилити. 90 відсотків побажань стосуються поглиблення знань з бухгалтерського обліку і практичних навичок. І це при тому, що у нас ця дисципліна на належному рівні. Проте будемо її вдосконалювати й надалі. У нас кафедру обліку і аудиту очолює начальник обласного КРУ професор Євген Романів (професорське звання ми отримали одночасно). Євген Миколайович працює творчо, застосовує сучасні технології у ревізійній роботі. Ми впевнені, що наші випускники у бухгалтерському обліку витримають конкуренцію зі спеціалістами з будь-яких фінансово-економічних вузів країни.

– Повернімось, Петре Юрійовичу, до питання працевлаштування не взагалі економістів і фінансистів, а саме випускників вашого інституту.

– Інститут у цьому плані виручає те, що ми підпорядковані Міністерству фінансів, і його установи всіляко сприяють студентам у проходженні практики. А це вже перший поріг, перша сходинка до гарантованого місця праці. Якщо студент протягом 2-3 місяців добре себе зарекомендував, то будь-який керівник захоче мати його згодом у своєму колективі. На доброго економіста і фінансиста покупець завжди знайдеться. Нашим випускникам безробіття не загрожує.

– Очевидно, кожен керівник прораховує свої дії на кілька років наперед. Не будемо заглядати у далеке майбутнє. А якою ви бачите найближчу перспективу інституту?

– Нещодавно я повернувся з Києва. Скажу про бачення нашої перспективи міністром фінансів, першим віце-прем’єром Миколою Азаровим. Навчальні заклади нашого міністерства невдовзі (може, до кінця цього року або на початку наступного) об’єднаються у потужний навчально-науковий комплекс довкола Університету економіки і фінансів у Києві. Інститути будуть перетворені в академії, коледжі – у структурні підрозділи цього столичного університету. Передбачено, що Міністерство фінансів вивчатиме потребу у кадрах для фінансових органів і формуватиме обґрунтоване, реальне державне замовлення навчальним закладам. Держзамовлення стане справжнім держзамовленням. Наразі воно стосується лише прийому на перший курс певної кількості студентів-бюджетників. Але держава не гарантує, що усі студенти бюджетної форми навчання згодом будуть працевлаштовані. Тепер же Міністерство фінансів бере на себе зобов’язання (і нам дуже хочеться у це вірити) працевлаштовувати усіх випускників, які навчалися за державним замовленням. Це дасть нам більше можливостей допомагати у працевлаштуванні тих випускників (а їх сорок п’ять відсотків), які здобувають спеціальність на платній основі за контрактом.

Борис КОЗЛОВСЬКИЙ

З досьє „Високого Замку“

Петро Юрійович Буряк народився 1950 року у незаможній селянській родині. Закінчив Львівський фінансовий технікум і Тернопільський фінансово-економічний інститут. У 1988 році призначений директором Львівського фінансового технікуму. У 1993 році технікум став коледжем, а у 1998 році коледж здобув статус інституту. Доктор економічних наук, професор, заслужений економіст України.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.


Загрузка...