Львівська Феміда: закон — це ми! - „Ратуша“, 22 квітня

|

Останнім часом на Львівщині створилась вельми дивна ситуація: львівські судді почали масово перечитувати Булгакова, котрий стверджував, що людей зіпсуло квартирне питання. За рахунок суддівської корпоративності львівські суди почали домагатись квадратних метрів для своїх колег, не надто переймаючись, що спраглих багато, а джерело — одне. Впродовж кількох останніх років Львів зафіксував уже кілька фактів, коли судді йшли навіть на … самовільне захоплення житла. Якщо ж не брали житла штурмом, то вибирали обхідні маневри, примушуючи міську раду закріпляти за суддями квартири в судовому порядку.

Підставою для таких нетрадиційних заходів судового впливу, на думку заступника міського голови з питань житлового господарства Ігоря Базарника, є стаття в законі, у якій зазначено, що впродовж шести місяців після призначення судді на посаду орган місцевої державної виконавчої влади має забезпечити його житлом. Але міська рада не є ДЕРЖАВНА місцева влада, й усі претензії безквартирні судді мали б скеровувати не до неї, а до облдержадміністрації. Облдержадміністрація, у свою чергу, мала б порушувати ці питання перед урядом, а той мав би виділяти саме на такі цілі кошти для побудови або купівлі житла. Але вершителі чужих доль вирішують піти іншим шляхом і врешті-решт подбати про власний благоустрій.

Розповідає Ігор Базарник:

“Останній прикрий випадок: звільнилась 3-кімнатна квартира на вулиці Личаківській, у якій проживав консул Польщі. Місто мало намір вселити туди відому письменницю Євгенію Божик, яка потребує поліпшення житлових умов. Але у звільнену квартиру блискавично і самовільно переїхав суддя обласного суду пан Тенюх. Він же негайно звернувся з позовом до районного суду, щоб цю площу за ним закріпили. Не викликає великого здивування, що районний суд для обласного судді це питання вирішив позитивно. Обласний суд підтвердив, що їх колезі квартиру виділили і закріпили правомірно. Верховний Суд теж приймає рішення, що це житло за слугою Феміди закріплено на законних підставах. Але ж, згідно з повноваженнями, закріплювати цю квартиру все одно повинен виконавчий комітет! А виконавчий комітет, розглянувши всі документи, відмовляє у закріпленні за суддею Тенюхом цієї квартири. Виникла парадоксальна ситуація: Верховний Суд квартиру за паном Тенюхом закріпив, ордера він на неї не має, відповідно, прописатись туди не може, приватизувати не може. І тепер виконавча служба має претензії до конкретних наших службовців, які виконують суто механічні функції — підписують ордери.

Це смішно, бо підставою для виписки ордера є рішення виконкому, а виконком згоди не дає. Ми ж пана Тенюха не виселяємо? Ні. Але чому виконком при такій постановці питання повинен йти йому назустріч?

Другий випадок: 14 квітня поточного року суддя місцевого суду Галицького району Марія Олексієнко приймає цікаву ухвалу. У ній, зокрема, йдеться, що інший суддя, пан Романюк, звернувся до суду з позовною заявою до виконавчого комітету Львівської міської ради про зобов’язання забезпечити його житлом. Відразу виникає запитання: чому до міськвиконкому, а не до облдержадміністрації? Суддя, знаючи, що нам військові тільки-но здали 100-квартирний будинок на вулиці Гірника, приймає геніальне за простотою рішення “заборонити виконавчому комітету Львівської міської ради розпоряджатися квартирами у будинку №1 по вулиці Гірника у Львові до вирішення спору в суді та набрання рішенням законної сили”. Уявіть собі: за кошти Міністерства оборони, авіаремонтного заводу будинок будувався 10 років, у ньому 100 квартир! Який почнеться ажіотаж, узагалі уявити важко. Суд не врахував, що наших квартир там — лише шість! Я ще розумію, коли б арешт наклали на одну квартиру, але коли сотня сімей страждатиме через те, що один суддя Романюк не має наразі квартири, то яке ж ставлення буде у військових черговиків до усієї львівської судової системи?! Міськвиконком щороку в плані-прогнозі планує певну кількість квартир, що йдуть саме суддям, але ж не можна вдаватись до судового диктату, який межує зі вседозволеністю. Найсмішніше, що суддя Романюк до міської ради із заявою про те, щоб йому надали квартиру, взагалі НЕ ЗВЕРТАВСЯ, і ми йому НЕ відмовляли! Хоча, думаю, смішно не всім”.

У розмові з паном Базарником прокурор міста Володимир Гураль сказав, що в їхній структурі за такі факти співробітників би за 24 години позвільняли з роботи. Працівники інших силових структур Львівщини до подібних кроків теж не вдавались. Міський голова Любомир Буняк обговорював питання диктату суддів на рівні обласного судового керівництва, але реакції слуг Феміди наразі не простежується.

Микола САВЕЛЬЄВ

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.


Загрузка...