Львів’янин вимагає компенсації від лікарів за смерть своєї дружини - „Львівська газета“, 21 квітня

|

Наприкінці жовтня 1998 року львів’янці Ользі Стахів стало погано. Жінка здала аналізи – й у неї виявили якусь хворобу. Лікарі порадили детальне обстеження. Пані Ольга з чоловіком Ярославом поїхали у Львівський обласний онкологічний центр на вул. Броньовій. Результат – наче грім з ясного неба – рак шийки матки першого ступеня.

Медики запропонували негайну операцію та запевняли прибите горем подружжя в її високій ефективності. Лікар провела чоловіка та жінку палатами й показувала недужих, яким уже тричі робили схожі операції. За її словами, безпеку пацієнтці гарантують.

Ольга Стахів до останнього дня була вдома та ходила на роботу. Лише ввечері напередодні операції прибула в лікарню на необхідні уколи. Настав ранок…

Її чоловік довго чекав у лікарняному коридорі, години здавалися йому вічністю. Раптом з операційної вибігла лікар із криком: “Зупинка серця!!!” Туди подалися троє її колег.

Пан Ярослав кинувся до начмеда та головного лікаря. Однак останній не пішов поглянути, що ж трапилося з хворою. Це зробив начмед, який запевнив, що роботу серця відновлено. Він звелів панові Ярославу терміново поїхати в аптеку № 22 (пл. Ринок), щоб придбати необхідні ліки. Пан Стахів не їхав до площі Ринок у своєму авто – він мчав. Коли повернувся з ліками, то побачив велику метушню. Запитав, що трапилося. Ескулапи відповіли, що все добре. Але насправді було зовсім не так. Хворій погіршало. Медики вирішили, що трапився внутрішній крововилив – і зробили повторну операцію. Але це нічим не зарадило. О 23.00 панові Стахіву сказали, що його дружині не жити… Можна собі лише уявити горе чоловіка та його трьох доньок, коли вони дізналися про смерть дружини та матері. І де ж та “гарантія”, що її давали шановні лікарі?!

Львів’янин вирішив вивести медиків на чисту воду. Впродовж шести років колишній підполковник міліції та заступник начальника Франківського райвідділу Ярослав Стахів наполегливо намагається через представників Феміди домогтися відшкодування моральних збитків від медиків на суму 100 тисяч гривень. За цей час провели три медичні експертизи, відбулося понад 20 (!) судових засідань. “Свого часу я звернувся у прокуратуру Франківського району з проханням порушити кримінальну справу, – каже він. – Її тричі порушували та тричі закривали. Але наполягатиму й далі. Шість років марно вимагаю у прокуратурах і судах пред’явити нормативний документ, який підтверджує правильність проведення цієї операції”.

Які помилки вбачає пан Стахів у діях лікарів? Передовсім ідеться про моральний бік справи. Адже чоловікові, який довірив скальпелю хірурга життя коханої жінки, ніхто не висловив навіть співчуття з приводу її втрати. А по-друге, самі дії хірургів. “Моїй дружині поставили неправильний діагноз зі самого початку! – Емоційно розповідає пан Ярослав. – За життя в неї нібито був рак шийки матки першого ступеня. А при розтині тіла виявили низку хвороб. Чому їх не діагностували при житті дружини?! Ще одне: жінка втратила літр крові. Їй не ввели жодного грама кровозамінника, хоча мали б – згідно з правилами! Це зробили лише близько п’ятої години вечора. 4-5 годин лікарі нічого не робили для того, щоб поновити об’єм циркулюючої крові в організмі”.

Колишній полковник міліції всерйоз узявся за вивчення медичної літератури. І з подивом виявив, що при важких операціях на годину в організм хворого слід вливати літр фізрозчину. За його словами, жінці влили цього розчину вдвічі менше. “Моя дружина потрапила на операційний стіл із нестачею крові в організмі, – продовжує чоловік. – Спочатку слід було провести повну діагностику, але цього не зробили. Також не поповнили недостатнього обсягу крові, їй не ввели необхідної кількості фізрозчину. Але найгірше те, що дружину взяли на операцію через годину після інтенсивного опромінення. Але в медичних книгах написано, що оперувати можна через декілька днів після цього”.

Минулого понеділка у Франківському районному суді під головуванням Тараса Онишкевича відбулося чергове слухання цієї справи. Позивач – Ярослав Стахів, відповідачі – двоє старших лікарів Львівського обласного онкологічного центру (з етичних міркувань не називатимемо їхніх прізвищ – “Газета”). Однак у залі суду вони однозначно відмовилися надати “Газеті” коментар. Мовчав і представник відповідача. Лише дав зрозуміти, що всі питання не до нього….

Ярослав Стахів у своїй палкій промові наголосив на помилках медиків, які перелічено вище. Він домагається проведення чергової судмедекспертизи. Однак суд відхилив це клопотання. На думку судді п. Онишкевича, немає підстав сумніватися в достовірності попередніх експертиз.

“Це рішення незаконне”, – заявив пан Стахів. І почав вимагати від медиків довести, наскільки правомірними були їхні дії щодо пацієнтки. “Покажіть мені нормативний документ, який підтвердить ваше право саме так провести операцію!” – звернувся він до жінок-онкологів. Однак вони цього документа не пред’явили. Потім ще довго тривали гарячі дебати, врешті, все закінчилося тим, що львів’янинові відмовили у відшкодуванні моральних збитків.

Однак він не має наміру здаватися, планує подати на апеляцію й домогтися порушення вже не цивільної, а кримінальної справи. “На місці моєї дружини може опинитися будь-хто, – переконаний Ярослав Стахів. – Тому непрофесійні дії медиків, для яких закони не писані, треба припинити, і покарати винуватих! Я втомився від цієї тяганини. Настільки довів нормативну базу суду, що суд міг ухвалити рішення про порушення кримінальної справи, щоб медики відповіли згідно із законом”.

Богдан Мазур

для газети

Анатолій КОМАРОВ

правозахисник, ГО “За права людини”, представник позивача

Ще 1998 року в суді нам відмовилися надати інформацію про всі випадки застосування цієї операції. Нас цікавило, який період часу минав між останніми опроміненнями хворих і початком операції. Але про це ніхто не повідомив.

У пошуках правди

Львів’янин вимагає компенсації від лікарів за смерть своєї дружини

Наприкінці жовтня 1998 року львів’янці Ользі Стахів стало погано. Жінка здала аналізи – й у неї виявили якусь хворобу.

Лікарі порадили детальне обстеження. Пані Ольга з чоловіком Ярославом поїхали у Львівський обласний онкологічний центр на вул. Броньовій. Результат – наче грім з ясного неба – рак шийки матки першого ступеня.

Медики запропонували негайну операцію та запевняли прибите горем подружжя в її високій ефективності. Лікар провела чоловіка та жінку палатами й показувала недужих, яким уже тричі робили схожі операції. За її словами, безпеку пацієнтці гарантують.

Ольга Стахів до останнього дня була вдома та ходила на роботу. Лише ввечері напередодні операції прибула в лікарню на необхідні уколи. Настав ранок…

Її чоловік довго чекав у лікарняному коридорі, години здавалися йому вічністю. Раптом з операційної вибігла лікар із криком: “Зупинка серця!!!” Туди подалися троє її колег.

Пан Ярослав кинувся до начмеда та головного лікаря. Однак останній не пішов поглянути, що ж трапилося з хворою. Це зробив начмед, який запевнив, що роботу серця відновлено. Він звелів панові Ярославу терміново поїхати в аптеку № 22 (пл. Ринок), щоб придбати необхідні ліки. Пан Стахів не їхав до площі Ринок у своєму авто – він мчав. Коли повернувся з ліками, то побачив велику метушню. Запитав, що трапилося. Ескулапи відповіли, що все добре. Але насправді було зовсім не так. Хворій погіршало. Медики вирішили, що трапився внутрішній крововилив – і зробили повторну операцію. Але це нічим не зарадило. О 23.00 панові Стахіву сказали, що його дружині не жити… Можна собі лише уявити горе чоловіка та його трьох доньок, коли вони дізналися про смерть дружини та матері. І де ж та “гарантія”, що її давали шановні лікарі?!

Львів’янин вирішив вивести медиків на чисту воду. Впродовж шести років колишній підполковник міліції та заступник начальника Франківського райвідділу Ярослав Стахів наполегливо намагається через представників Феміди домогтися відшкодування моральних збитків від медиків на суму 100 тисяч гривень. За цей час провели три медичні експертизи, відбулося понад 20 (!) судових засідань. “Свого часу я звернувся у прокуратуру Франківського району з проханням порушити кримінальну справу, – каже він. – Її тричі порушували та тричі закривали. Але наполягатиму й далі. Шість років марно вимагаю у прокуратурах і судах пред’явити нормативний документ, який підтверджує правильність проведення цієї операції”.

Які помилки вбачає пан Стахів у діях лікарів? Передовсім ідеться про моральний бік справи. Адже чоловікові, який довірив скальпелю хірурга життя коханої жінки, ніхто не висловив навіть співчуття з приводу її втрати. А по-друге, самі дії хірургів. “Моїй дружині поставили неправильний діагноз зі самого початку! – Емоційно розповідає пан Ярослав. – За життя в неї нібито був рак шийки матки першого ступеня. А при розтині тіла виявили низку хвороб. Чому їх не діагностували при житті дружини?! Ще одне: жінка втратила літр крові. Їй не ввели жодного грама кровозамінника, хоча мали б – згідно з правилами! Це зробили лише близько п’ятої години вечора. 4-5 годин лікарі нічого не робили для того, щоб поновити об’єм циркулюючої крові в організмі”.

Колишній полковник міліції всерйоз узявся за вивчення медичної літератури. І з подивом виявив, що при важких операціях на годину в організм хворого слід вливати літр фізрозчину. За його словами, жінці влили цього розчину вдвічі менше. “Моя дружина потрапила на операційний стіл із нестачею крові в організмі, – продовжує чоловік. – Спочатку слід було провести повну діагностику, але цього не зробили. Також не поповнили недостатнього обсягу крові, їй не ввели необхідної кількості фізрозчину. Але найгірше те, що дружину взяли на операцію через годину після інтенсивного опромінення. Але в медичних книгах написано, що оперувати можна через декілька днів після цього”.

Минулого понеділка у Франківському районному суді під головуванням Тараса Онишкевича відбулося чергове слухання цієї справи. Позивач – Ярослав Стахів, відповідачі – двоє старших лікарів Львівського обласного онкологічного центру (з етичних міркувань не називатимемо їхніх прізвищ – “Газета”). Однак у залі суду вони однозначно відмовилися надати “Газеті” коментар. Мовчав і представник відповідача. Лише дав зрозуміти, що всі питання не до нього….

Ярослав Стахів у своїй палкій промові наголосив на помилках медиків, які перелічено вище. Він домагається проведення чергової судмедекспертизи. Однак суд відхилив це клопотання. На думку судді п. Онишкевича, немає підстав сумніватися в достовірності попередніх експертиз.

“Це рішення незаконне”, – заявив пан Стахів. І почав вимагати від медиків довести, наскільки правомірними були їхні дії щодо пацієнтки. “Покажіть мені нормативний документ, який підтвердить ваше право саме так провести операцію!” – звернувся він до жінок-онкологів. Однак вони цього документа не пред’явили. Потім ще довго тривали гарячі дебати, врешті, все закінчилося тим, що львів’янинові відмовили у відшкодуванні моральних збитків.

Однак він не має наміру здаватися, планує подати на апеляцію й домогтися порушення вже не цивільної, а кримінальної справи. “На місці моєї дружини може опинитися будь-хто, – переконаний Ярослав Стахів. – Тому непрофесійні дії медиків, для яких закони не писані, треба припинити, і покарати винуватих! Я втомився від цієї тяганини. Настільки довів нормативну базу суду, що суд міг ухвалити рішення про порушення кримінальної справи, щоб медики відповіли згідно із законом”.

Богдан Мазур

для газети

Анатолій КОМАРОВ

правозахисник, ГО “За права людини”, представник позивача

Ще 1998 року в суді нам відмовилися надати інформацію про всі випадки застосування цієї операції. Нас цікавило, який період часу минав між останніми опроміненнями хворих і початком операції. Але про це ніхто не повідомив.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.


Загрузка...