Михайло Практика: “Час мого звільнення визначив Димінський“

Розмова з , колишнім генеральним директором ФК “Карпати”

“Газета” минулого числа поінформувала про звільнення за власним бажанням генерального директора ФК “Карпати” Михайла Практики, яке серед уболівальників команди породило чимало здогадів і чуток.

Пан Практика належить до тих людей, які впродовж багаторічної роботи у клубі неодноразово долали кризові періоди, ніколи не опускали рук і не задкували перед труднощами. Він покинув клуб у розпал чемпіонату, за підсумками якого львівські “Карпати” можуть втратити “прописку” у вищій лізі. Що ж спричинило звільнення генерального директора ФК “Карпати” – розповідає сам Михайло Практика.

– Ця ситуація назрівала впродовж тривалого періоду. Я неодноразово говорив почесному президентові клубу Петру Димінському, що хочу піти з клубу, – розпочав розмову пан Практика. – Із багатьма речами, які стосуються управління, я не згоден. На мою думку, процес тривав нормально, допоки ми могли на нього впливати. Виконали велику роботу для розбудови дитячо-юнацького футболу, відбувалася переорієнтація кадрів із першої ліги (розформування команди ФК “Львів”), налагодили співпрацю з тренерами, які володіють інформацією стосовно юнацького футболу тощо. Це забезпечило прогрес львівських команд першої та другої ліг. Є кілька вихованців, які здатні конкурувати з гравцями основної команди, а в майбутньому, думаю, зникне потреба в легіонерах. Хоча перспективних футболістів усе-таки потрібно брати в команду. Але це не повинні бути гончаренки або скаченки, а лише ті, які здатні стати корисними для команди.

Ще до мого приходу в клуб тренерський склад, який і нині працює з командою, запросив 11 легіонерів – відбулася масова заміна одних футболістів іншими. Тому трапилися “обломи” – починаючи з того, що команда посіла третє місце у внутрішній першості.

Власним звільненням я спробував привернути увагу державних чиновників до ситуації, яка склалася у футбольному клубі “Карпати”. На жаль, ніхто не хоче зрозуміти, що теперішнє становище може мати плачевні наслідки. Впродовж останнього часу не мав реального впливу на команду, оскільки у січні призначили спортивного директора Дячука-Ставицького, який відповідав за виступи всіх львівських команд.

– Тобто це таки ваша ініціатива покинути клуб?

– Ще раз повторю: я давно вже говорив, що хочу покинути команду. Однак час мого звільнення визначив Петро Димінський, який через інших людей попросив написати заяву.

– Як вважаєте, своїм рішенням Петро Димінський не намагається перекласти на вас левову частку провини за незадовільний результат гри команди?

– Мені важко про це щось сказати, адже не знаю думок інших людей. Перш за все, Димінському потрібно зробити правильні висновки стосовно того, кого ми беремо в команду і кого випускаємо на поле. Успіх Голаца не в тому, що він був великим тренером, а в його стабільності. Ніхто не чув від Голаца, що хтось із футболістів погано грає. Якщо тренер говорить про вади підопічних, він тим самим розписується в тому, що погано їх підготував. Мені не хочеться звинувачувати Маркевича, але за Голаца команда була на п’ятому місці, мали склад зіграних футболістів… Пригадуєте, був час, коли глядачі приходили на стадіон і чітко знали – хто є де і під яким номером грає. Сьогодні інколи сам плутаюся – де хто грає. Тому переконаний, що успіх – це результат стабільності.

– Чи не означає це, що М. Маркевич вичерпав свій потенціал?

– Не можу про це судити. Це скаже львівський уболівальник, який непогано розбирається у футболі. Правильно чи неправильно – покаже заповнення трибун стадіону “Україна”.

– Наскільки виправданою є реорганізація клубу, яка відбулася взимку цього року?

– Я був не згодний із багатьма аспектами ротації. Бізнес-проект передбачав створення на базі клубу окремих структур. Але для ефективності їхньої роботи необхідні кваліфіковані кадри. Ми залучили чимало молодих виконавців, але їм бракує досвіду. У нас існував департамент футболу, у якому готували молодих людей, здатних забезпечувати певний позитивний результат для клубу. Скажімо, донецький “Шахтар” також увів посаду спортивного директора, однак не можна навіть порівнювати Прокопенка з Дячуком-Ставицьким. Щоб ефективно працювати на цій посаді, потрібно бути фахівцем. Тому ця реорганізація, окрім збільшення штатних одиниць, нічого не дала.

– Як оцінює свого наступника – Петра Комара?

– Дуже радий, що моїм наступником став Петро Опанасович. Він доволі здібний працівник. Успіх залежатиме від того, чи зуміє Петро Комар засвоїти всі футбольні тонкощі. А для цього потрібно багато часу. Можу йому побажати не втратити того, що зроблено до нього.

– Кілька тижнів тому у стінах облдержадміністрації відбулася зустріч керівництва клубу з губернатором, банкірами та підприємцями Львівщини. Тоді вкотре обговорювали перспективу створення на базі ФК “Карпати” Акціонерного товариства. Чи принесла ця зустріч які-небудь позитивні зрушення?

– Коли мером Львова був Василь Куйбіда, а губернатором Михайло Гладій, для розвитку футболу в нашій області зробили чимало. Сьогодні багато говоримо, але конкретних шляхів вирішення проблем ні місто, ні область не мають. Нинішні керівники області та міста “поламали” все, що зробили для розвитку футболу їхні попередники. Міськрада скасувала ухвали, які мали набути чинності, а область прийняла одну – й на цьому все закінчилося.

Розмовляв Гліб Ваколюк