Петро Олійник: „Ми захистили честь українського закону“ - „Поступ“, 14 квітня

|

— Пане Петре, на Вашу думку, чому стався провал конституційної реформи?

— У четвер український парламентаризм мав усі підстави святкувати перемогу. Сьогодні можна вже спокійніше оцінити це голосування і громадянський вчинок тих депутатів, які не проголосували за зміни. Напередодні Великодніх свят я мав честь вручити великодні вітання від Віктора Ющенка главі Української Греко-Католицької Церкви, Блаженнійшому Любомиру кардиналові Гузару. Блаженнійшого цікавили результати четвергового голосування. І він, як на мене, висловив просту й філософську істину: Конституцію не гоже змінювати через кілька років після її прийняття, інакше це вже не Конституція.

— Але все ж таки, результати четвергового голосування були Вами прогнозовані?

— Так, ми знали, що влада не має такої чисельної підтримки своєї реформи. У день голосування і сама влада почала демонструвати сумніви. Коли координатори реформи побачили, що в парламенті немає достатньої кількості депутатів, щоби політреформа пройшла, вони зробили перерву і активно розпочали пошук необхідних голосів. Послали літак за Анною Антоньєвою, привезли до парламенту навіть напівпаралізованого після інсульту „трудовика“ Адама Чикала. Коли вели Чикала, до нього підійшов Віктор Ющенко. Треба було бачити цю сцену: у Чикала потекли сльози, він сказав: „Вікторе Андрійовичу, що я можу зробити…“ Віктор Андрійович заспокоїв депутата: „Не бійтеся, голосуйте за реформу, все одно вона не пройде, головне — не хвилюйтеся, щоб з вами чогось не сталося“. Інший курйозний факт: на засідання також змусили прийти і Катерину Ващук, яка на той момент перебувала у клінічній лікарні. І все ж, із облич депутатів, з їхньої поведінки, з демонстративного виходу із залу Деркачів ми переконалися, що Віктор Медведчук не має достатньої кількості голосів.

— Кого опозиція персонально перемогла цим голосуванням — Кучму, Медведчука, Януковича? Адже відомо, що за реформу не проголосувало якраз декілька депутатів з фракції „Реґіони України“?

— Депутати перемогли адміністративну машину, всесильність влади Кучми, Адміністрацію президента в особі Віктора Медведчука, тиск на депутатів з боку Кабінету Міністрів. Зауважу, що Сергій Медведчук донедавна голослівно стверджував, що 2/3 Львівської обласної ради ухвалять рішення про відставку Михайла Сендака. Він помилився. Помилився і його старший брат, коли вважав, що 300 депутатських голосів є в його кишені. Але я хочу сказати, що провал президентської конституційної реформи — це перемога всього парламенту. Адже чимало людей з більшості, які й голосували за неї, в душі раділи її провалові. І після голосування вони підходили до нас і вітали з перемогою.

— Наскільки серйозними були запевнення опозиції в тому, що в день голосування щодо реформи влада готувала у Верховній Раді провокації?

— Цілком серйозні. У день голосування під прикриттям служби охорони Верховної Ради до парламенту впустили близько сотні молодиків. Лише випадково Василь Гаврилюк і я помітили їх і за допомоги журналістів та інших депутатів викрили їхній сховок у парламенті, а пізніше знайшли заховані поліетиленові мішечки із фарбою, яку ці молодики повинні були вилити з третього поверху на депутатів, для того, щоб нібито від нашого імені, під „прапором Ющенка“, зірвати голосування. Цими діями влада продемонструвала своє обличчя, і його бачили не лише депутати з більшості, але й вся країна.

— Чи прогнозуєте, що більшість під тиском тандему Кучми–Медведчука не змириться з цим результатом?

— Звісно, результат голосування в Чистий четвер для всіх провладних сил — гірше, ніж редька з хроном. Тому й, опам`ятавшись після нокауту, всі координатори хором почали говорити, що, мовляв, не за той закон голосували, та про міфічні підкупи депутатів. Гадаю, вони чудово розуміють, що жодна брехня їх вже не порятує. Річ у тім, що всі здорові сили в Україні сходяться на тому, що якщо більшість спробує ще раз пропхати конституційну реформу, то в очах суспільства та міжнародної громадськості вона вже не матиме легітимного характеру.

— Кажуть, що провал конституційної реформи потрібен Ющенку для підсилення його майбутніх президентських повноважень.

— Насправді Ющенко вже довів, що поважає Конституцію і закони, не хоче їх переступати, тоді як багато з тих функцій, які виконує зараз президент і його Адміністрація, взагалі відсутні в Конституції.

— Про яку зокрема узурпацію повноважень, непередбачених у Конституції, йдеться?

— Президент Кучма у своїй діяльності сьогодні значно перевищує повноваження, які дає йому Конституція. Для прикладу досить згадати хоча би усунення президентом з посади мера Мукачевого, який був обраний народом, а не призначений ним. Або інший приклад — президент доручає певні державні функції своїй Адміністрації, яка взагалі не має законодавчого закріплення. Наприклад, Кучма видав указ, згідно з яким, функції зовнішньополітичної діяльності забрали від Міністерства зовнішніх справ і передали АП. Головне управління зовнішньополітичних зв`язків АП перебрало на себе більшість зовнішньополітичних функцій, які, згідно з Конституцією, повинні виконувати президент та МЗС. Тому „Наша Україна“ захищала не свої приватні інтереси, а національні. Разом з блоком Юлії Тимошенко та частиною позафракційних ми захистили у четвер честь українського закону. Це друга, після прийняття Конституції 1996 року, перемога правих сил за всю історію незалежної України.

— Які будуть стосунки Вашої фракції із соціалістами після провалу політичної реформи?

— Ми спробуємо реанімувати наші партнерські стосунки. Адже розуміємо необхідність політичної реформи і прагнемо її здійснення, тільки не під „патронатом Кучми“, якому абсолютно не довіряє ні значна частина парламенту, ані суспільство. У нас із соціалістами все ж залишилося спільне бачення того, що в Україні насамперед потрібно змінювати владу, і на цій спільній основі ми шукатимемо точок перетину.

Богдан БАЧИНСЬКИЙ

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.


Загрузка...