Слово на захист Буняка - „Львівська газета“, 5 квітня

|

ЧИ СПРАВДІ нинішній мер Львова є найгіршим за всю історію міста, принаймні її “новітній”, від 1991-го, відтинок? Не впевнений.

Досвід двох років при владі Любомира Буняка має один незаперечний плюс – громадська увага до діяльності мера виросла на порядок. Як наслідок – ми знаємо про Буняка і його команду значно більше, ніж про його попередників.

Очевидно, такий прогрес у суспільно-політичному житті не трапився просто так. Причиною став сам Любомир Буняк.

Львівські ЗМІ, попри традиційну опозиційність до верховної влади (читач вимагає!), завжди намагалися бути лояльними до влади місцевої. Цьому є кілька причин. З одного боку, львів’ян завжди більше цікавила проблема українізації Донбасу, ніж неприбрані смітники під власним будинком. З іншого – хронічна нестача води стала хронічною ж звичкою і подекуди навіть перетворилася на елемент самої “львівськості”. Простіше кажучи, нас завжди більше цікавила партійність чи політичні симпатії мера, ніж його діяльність на благо міста.

Любомир Буняк різко змінив ці інтереси. Кого, скажіть, раніше цікавило реальне виконання передвиборних обіцянок львівських мерів? Нікого – бо як тоді міг би вдруге стати мером Василь Куйбіда? Підстав для публічних скандалів у його діяльності було не менше, а, можливо, й більше, ніж у нинішнього мера. Проте це не цікавило ні пресу, ні мешканців, ні місцевих політиків. Зауважте, мова тут іде про реальні вибори, коли претенденти мають зі шкіри вилізти, але знайти недоліки в роботі мера і винести їх на суд громадськості.

Любомир Буняк не виконав обіцянки забезпечити цілодобове водопостачання в місті за два роки. Це очевидний факт. Він обіцяв добровільно піти у відставку, якщо йому це не вдасться. Не піде – це теж, судячи з його останніх заяв, факт. Було б, зрештою, наївністю очікувати цього. Якби мер так вдіяв, його варто було б внести в український варіант Книги Гіннеса – такого не зробив жоден вітчизняний політик.

Що з цього випливає?

Він зробив нечувану річ – ішов на вибори з чіткою обіцянкою, передбачивши покарання в разі її невиконання. Це було справді сміливо, й саме тому його обіцянкам хотілося вірити, чи не так?

Тепер, два роки потому, ми знову маємо нечувану ситуацію. Практично всі місцеві ЗМІ аналізують діяльність Буняка за два роки, і, зрозуміло, аналіз цей не свідчить на його користь. Але ж журналісти таки аналізують, тобто виконують свій безпосередній обов’язок, яким нехтували стосовно попередників Буняка! Ба більше, цим стали займатися й політики!

Усе це означає, що Любомир Буняк зробив дуже важливу послугу для розвитку громадської думки у Львові. Тепер ми принаймні пам’ятаємо, що нам обіцяли, нам про це регулярно нагадують.. Якщо хтось щиро вірив, що мер може добровільно зректися своєї посади (не беремо до уваги варіант “на підвищення”) – тепер мусить стати політично зрілішим. Голосування на виборах – не імпульсивний вибір. Ми обираємо людину з усіма її плюсами й мінусами. І від того, що ми хочемо бачити у своєму обранцеві лише добре, реальність не змінюється – вони такі ж, як і ми.

Послуга Любомира Буняка для Львова справді дуже важлива. Тепер преса буде просто змушена відстежувати діяльність кожного наступного мера. І ми знатимемо про них усе або майже все. Любомир Буняк приготував своєму наступникові жорстке крісло.

Олег Онисько

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.


Загрузка...