Оксана Караванська:“На свою останню колекцію я буквально “лягла кістьми” - „Львівська газета“, 2 квітня

|

Оксана нещодавно повернулась із “Сезонів моди” в Києві – фактично єдиного в Україні показу прет-а-порте, який відбувається двічі на рік, відображає та прогнозує актуальні модні тенденції.

– Як був представлений Львів на останніх “Сезонах моди”?

– Фактично тільки в особі Оксани Караванської, а також Костельних, які, щоправда, на “Сезонах моди” презентуються нерегулярно. Не хочу надто хизуватися, але в кулуарах цих “Сезонів” багато говорили про те, що Караванська “видала” найбільш яскраву на показі колекцію. Лише не знаю, що було яскравішим: сама колекція чи моя поява після презентації, коли мене винесли на подіум із “залізною ногою”.

– Скидається на те, що навіть свою травму ви зуміли зробити інспірацією нової колекції?

– Так, можна сказати, що на останню колекцію я буквально “лягла кістьми”. Хоча насправді почала робити її ще півроку тому, до того, як зламала ногу. Єдине, чого бракувало – це якоїсь “фішки” для самого показу.

Але за два місяці до показу зламала ногу. Травма виявилася дуже важкою, і на півроку мене “закували” в апарат Єлізарова. Звичайно, перша думка – взагалі відмовитися від роботи, скасувати показ. Але після тижня, проведеного в лікарні, я подивилася на свою ногу, і сяйнула нова думка: металеві кільця “перетворилися” на браслети, бинти – на тканини, а здорові босі ноги – на манію, що стала концепцією нової колекції.

Звичайно, інша асоціація з кільцями – це “циганщина”. І тому сам показ ми вирішили провести за циганськими мотивами. Основна особливість останньої колекції – це босі ноги та багато одягу на моделях: блузка, зверху светрик, тоді курточка, широкі спідниці: такий собі “циганський” принцип одягатися. А на босих ногах – браслети, які, з одного боку, також наслідували циганські мотиви, а з іншого – імітували металеві конструкції апарата Єлізарова. Публіка навіть не вірила, що залізяка на моїй нозі – справжня.

– Ви – не лише постійний учасник “Сезонів”, але й, безперечно, один із найважливіших спостерігачів. Чи не складається враження, що іноді на них презентують те, що попередньо можна було побачити в Парижі чи Нью-Йорку і що тільки за другим-третім колом “приходить” до Києва?

– Упродовж усіх п’яти років, відколи існують “Сезони” і відколи беру в них участь, я боролася за те, щоб ми не були вторинними. Звичайно, трапляється, коли, працюючи над колекцією, втілюючи в ній певні ідеї, раптом спостерігаєш щось схоже, наприклад, на Fashion Chanаl. Довести, що українські дизайнери мають власні ідеї, було достатньо важко, але останніми роками це таки вдалося. Вважаю, що “Сезони моди” почали рухатися в ритмі і європейських тижнів моди, і нью-йоркських показів. Сьогодні ми не є вторинними – вперше я знайшла цьому доказ рік тому, коли створювала колекцію за українськими авангардистами, натхенну творчістю Малевича – і водночас Карл Лагерфельд розробляв свою колекцію, також за Малевичем.

– Тобто певні модні ідеї в якийсь час просто починають “наповнювати” повітря, яке нарешті вдихають і українські дизайнери?

– Можна сказати й так. З’явилося добре, гостре відчуття моди. На київські “Сезони моди” запросили одного з радників всесвітнього Центру прогнозів нових напрямків і трендів Девіда Боулі з Лондона, який особливо відзначив мою колекцію. Вона виявилася витриманою в тих самих кольорах, у тих самих трендах які прогнозують на наступний сезон.

– До речі, що ж прогнозують на наступний сезон?

– Якщо говорити про кольори, то літо характеризуватиме буяння барв: зелений, жовтий, рожевий, фуксія. Але побоююсь, що у Львові це буде виглядати дещо перебільшеним – так свого часу сталося з модним бузковим кольором. А взимку на зміну їм прийдуть м’які вишукані тони, які вже давно не були в моді: темно-гранатовий, темно-фіолетовий, гнило-зелений і, безумовно, чорний – цей колір модний завжди. Повертаються шоколадні й бежеві відтінки.

– Чи залишиться модним “циганський” принцип нашарування різних деталей одягу?

– Думаю, що так. Адже він дає можливість жінці створити себе власноруч. У модному минулих сезонів поєднанні спідниці і штанів останні я вже замінила дуже обтислими штанами, які були модними на початку дев’яностих – так звані “лосини”. Зараз це знову “писк моди”!

– Наскільки динамічно стежать за модою львів’янки?

– Якщо порівнювати із Києвом, то значно повільніше. Мода у Львові чомусь перестала бути домінуючою, як колись, і мені прикро за цим спостерігати.

Навіть у нас в ательє простежується дивна тенденція: речі з колекцій купують аж через рік-півтора після їх показу. У Києві ж половину колекцій розпродують “просто з подіуму”.

– Чи не плануєте розробляти лінії для промислового виробництва?

– У мене вже був такий досвід, і закінчився він, на жаль, не дуже добре – передовсім у юридичному плані. Після цього перестала займатися промисловими лініями, але у зв’язку із недавніми пропозиціями планую знову розпочати розробку кількох таких ліній. Я вже уклала контракт на п’ять років із відомою фабрикою хутра в Донецьку, для якої розроблятиму моделі виробів із хутра або з хутряними елементами.

Нарешті в менталітеті наших фабрик відбулися великі зміни, і вони почали запрошувати до співпраці відомих українських дизайнерів. Тому паралельно розроблятиму другу промислову лінію молодіжного одягу під торговим знаком “ОК”. Звичайно, такі лінії відрізняються від колекційних, вони дещо спрощені (інакше технологічно було б дуже складно поставити їх на промислове виробництво).

– Чи не плануєте відкриття власного бутіку в Києві чи Львові?

– Насправді вже другий рік поспіль триває вирішення питань інтер’єрного дизайну нашого приміщення в Києві, придбаного для бутіку. Оскільки воно розташоване в самому центрі міста, де останніми роками почало руйнуватися чимало будинків, схоже на те, що доведеться його просто продати. У Львові колись намагалися реалізувати цей проект, але він безнадійно “провалився” ще 1998 року. Напевно, не буду більше відкривати бутіків у місті Лева, хоча не зарікаюся…

– Пробуєте сили в жанрах “високої моди”?

– На жаль, в Україні не організовують тижнів високої моди. Колись я розробляла такі колекції, однак нині практично ніде їх демонструвати. А на “Сезонах” існує обмеження: тільки прет-а-порте. Тому просто чекаю, коли ж нарешті з’являться покази “високої моди”. До речі, це поняття не вимагає просто чогось захмарного. Існують певні вимоги до виготовлення таких моделей: наприклад, максимум ручної роботи. А це, відповідно, вимагає великих коштів.

– Як часто презентуєте свої колекції за кордоном?

– Востаннє показувала їх у Москві, перед тим – у США. Восени планую покази в Мілані колекції “Зима-2006”. Раз на рік, не обмежуючись сезонністю, робитиму великі покази у Львові.

– Часто говорять, що основна проблема нашого “модного” міста – відсутність відповідного залу для дефіле…

– Абсолютно не згідна з тим, що тільки відсутність залу є перешкодою для розвитку модельного шоу-бізнесу у Львові. Причина, передовсім, у наших лінивих дизайнерах. Знаю це на власному досвіді, адже примудрялася знаходити зали і в 1998-му, і в 1999-му, і в наступних роках. Був час, коли зал, нехай і для камерних показів, уже існував. Забракло лише охочих влаштовувати презентації… Організувала там два покази поспіль і зрозуміла, що мене ніхто не підтримає.

До речі, свій наступний показ планую не на театральній сцені, як зазвичай, а в приміщенні, яке власноруч пристосую під зал для дефіле.

– У що зазвичай полюбляє одягатися Оксана Караванська?

– Переважно в те, що під рукою – джинси, светр, куртка – і швиденько у справах. Але, звичайно, для виходів “у світ” Оксана Караванська собі догоджає, як хоче, одягаючись у власні моделі.

– Серед ваших клієнтів – багато відомих імен?

– Так, але я страшенно не люблю про це говорити. Тому що мені дорогий кожен клієнт, відомий він чи не дуже, і називаючи одних, тим самим можу образити інших. Багато і голосно говорити про те, яка “зірка” в мене вдягається, не робить честі модельєру.

Розмовляла Лідія Мельник

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *