Учителі не змогли поділити між собою вигране на міжнародному дитячому конкурсі авто
Минулорічна церемонія з приводу нагородження переможців ІІІ Міжнародного дитячого конкурсу знавців української мови імені Петра Яцика організована була по-столичному з розмахом. 22 травня у Національній опері у Києві кращих учнів під звуки фанфар вітали керівники Міністерства освіти і науки України, вищі посадові особи країни.
А Ліга українських меценатів ще й розіграла серед педагогів, що підготували обдарованих дітей, спеціальні призи, головним із яких був вітчизняний автомобіль. Витягнути щасливі квитки запросили учнів. Поталанило учениці 5-го класу Здолбунівської гімназії № 2 Ользі Бібко, котра посіла в конкурсі перше місце серед однолітків: вона витягла для своєї вчительки Олесі Панащук головний приз. Принаймні саме цього педагога Міністерство освіти і науки запрошувало на церемонію. І саме її прізвище фігурувало в офіційному повідомленні газети „Урядовий кур’єр“.
Насправді ж грошовий еквівалент вартості автомобіля разом із премією за підготовку переможниці конкурсу отримала інша вчителька гімназії – Світлана Зуйкова. Як з’ясувалося, Олеся Панащук про свій виклик до Києва і про отримання спеціальної нагороди довідалася не від керівництва гімназії та Рівненського обласного управління освіти, а з… газет. Через кілька днів після події!
Ображена вчителька вирішила цього так не залишати. І постфінал міжнародного конкурсу затьмарив скандал, який не додав честі ні його організаторам, ні просвітянам.
…Мовознавчий конкурс у 2002-2003 роках проводили в чотири етапи. Перший – на місцях, завершальний – у Києві. Оля Бібко на всіх етапах показала прекрасні знання, посідаючи перші-другі місця. І всюди поруч із її прізвищем у наказах про переможців фігурує прізвище вчительки Олесі Панащук, котра офіційно готувала дівчинку.
Заключний етап відбувся 25 січня 2003 року. За кілька днів до того, 13 січня, Олеся Панащук пішла у планову відпустку, продовжуючи готувати Ольгу до фінальної частини конкурсу. А через місяць пішла в декрет (21 квітня у неї народився хлопчик). Обоє – і вчитель, і її учениця – раділи впевненій перемозі на міжнародному конкурсі серед п’ятикласників. Тож 20 травня 2003 року газета „Освіта України“ вміщує прізвища переможців і прізвища вчителів, учні яких посіли перші місця. Серед них є і Олеся Панащук.
Перед тим Міністерство освіти і науки розіслало в обласні управління освіти і науки копії листа за № 1/9-207 від 29 квітня 2003 р., у якому повідомило про день проведення урочистостей із нагоди нагородження переможців конкурсу в Національній опері України, а також списки вчителів, яких запрошували на церемонію. Олеся Панащук також була серед запрошених.
Із цього моменту й розпочалось найцікавіше. Те, що на учнів-переможців та їхніх вихователів чекають у Києві не лише дипломи, а й грошові премії, – не приховували. Керівництво Ліги українських меценатів повідомило й про розіграш спеціальних призів, серед яких буде навіть автомобіль. Від обласних управлінь освіти вимагалося лише забезпечити явку переможців конкурсу та їх учителів.
Але Олесю Панащук ніхто навіть не повідомив про запрошення до столиці. Замість неї відправили Оксану Зуйкову, прізвище якої не фігурувало в жодному з офіційних документів на всіх етапах конкурсу. Причому, як показало подальше з’ясовування обставин, схоже, ніхто й не був зацікавлений у тому, аби розшукати Олесю Панащук. Хоча і для керівництва гімназії, і для райвідділу освіти не були таємницею її домашні координати.
Як повідомила начальник відділу освіти Здолбунівської райадміністрації В. Гершун, про перемогу Олі Бібко вони дізналися із телефонного дзвінка начальника відділу вищої освіти управління освіти і науки Рівненської облдержадміністрації Н. Савчук. За її словами, жодних письмових наказів чи розпоряджень про підсумки конкурсу та відрядження на урочистості до Києва з області не надходило. Мало того, як зауважила пані Гершун, Н. Савчук навіть усно не повідомила про те, що Олю та її вчительку запрошують у Національну оперу.
А офіційний лист міністерства, як пізніше сказали в облуправлінні освіти, просто… загубили. Хоча зобов’язані були розіслати його на місця. Натомість Н. Савчук не забула зателефонувати до директора гімназії І. Гнатюка. І, за його словами, поставила перед фактом: оскільки Олеся Панащук перебуває у декретній відпустці, то відряджати її, згідно з чинним законодавством, не можна. Тому було б добре, коли б у гімназії знайшли авторитетного педагога, який має стосунок до вивчення української мови і міг би супроводити п’ятикласницю до Києва. І. Гнатюк так само зазначив, що про міністерські накази та розпорядження стосовно підсумків конкурсу та запрошених педагогів йому тоді навіть не натякнули.
Після нетривалого обговорення вибір випав на Оксану Зуйкову – педагога, яка вчила Олю у початкових класах. На те, що вона на той момент, як і Олеся Панащук, перебувала у декретній відпустці, увагу чомусь не звернули. А на запитання, як цій учительці гімназія оформила відрядження, І. Гнатюк пояснив, що… поїздка мала неофіційний характер і на неї не було виділено жодної копійки з бюджетних коштів.
Через кілька днів після київських урочистостей рівненькі газети вибухнули радісними повідомленнями про нагороджених. І у всіх замітках фігурувало прізвище Олесі Панащук, для якої її вихованка Оля витягнула у щасливій лотереї головний приз. Для вчительки, яка доглядає немовля і навіть не чула про церемонію, це був шок. Ще більшим він став після привітань знайомих і колег. Вона й не знала, що відповідати. Списки нагороджених редакції місцевих газет отримали з Києва. Її прізвище проходило і там по документах. Як же могло статися, що приз дістався іншому педагогові?
Звичайно, можна дискутувати, хто більше вклав у виховання талановитої Олі, – її перша вчителька чи Олеся Панащук, котра безпосередньо готувала дівчинку до конкурсу? А може, батьки школярки, які також вболівали за знання дочки? Принаймні офіційну позицію мали б зайняти й організатори конкурсу, вручивши нагороду саме тому, чиє прізвище фігурує в офіційних документах. Або в конкурсних умовах чітко розставити акценти, кого вважати наставником дітей-переможців із перехідних класів, де змінюються вчителі?
Зрозуміло, що найбільшу відповідальність у цій малоприємній історії несе управління освіти і науки Рівненської облдержадміністрації, яке зобов’язане було переслати в районний відділ освіти та в гімназію копію міністерського листа із запрошеними на урочистості особами. Замість того, аби влаштувати свято переможцям, управління мимоволі спровокувало конфлікт, який виплеснувся далеко за межі області і породив чимало злих пліток. Особливо з приводу розподілу грошових нагород.
Наразі Олеся Панащук не отримала навіть звичайної грамоти. Після виявленого „ляпу“ офіційні особи, наче за командою, дистанціювалися від цієї події.
На свої неодноразові звернення у Міністерство освіти, Лігу українських меценатів, прокуратуру Олеся Панащук отримує лише формальні однотипні відповіді, у яких кожна із структур перекладає відповідальність на інших. Щоправда, прокуратура Рівненської області, провівши розслідування, з’ясувала, що саме Н. Савчук, яка очолювала рівненську делегацію на урочистостях, запропонувала директорові гімназії замінити О. Панащук іншим учителем. Чому замінили педагогом, який так само перебував у відпустці за доглядом маленької дитини, чіткої відповіді дати ніхто не наважується.
А Олеся Панащук переконана, що її безпідставно позбавили визнання як педагога, котрий підготував переможницю міжнародного конкурсу, та права на отримання належних за це винагород.
Окрім того, адвокати пояснили їй, що своїми діями організатори конкурсу порушили вимогу ст. 435 Цивільного кодексу України, в якій зазначено, що публічне обіцяння спеціальної винагороди (премії) за краще виконання певної роботи (оголошення конкурсу), дане громадською організацією (якою є Ліга українських меценатів), зобов’язує цю організацію сплатити обіцяну винагороду особі, роботу котрої визнано достойною винагороди відповідно до умов конкурсу.
Багато хто з учителів вважає, що найкращим виходом було б нагородити обох педагогів. А так, на їхню думку, цей конфлікт ще більше підриває довіру до різних конкурсів, про які й так чимало пліток щодо розподілу грошових призів.
Валерій САГАЙДАК
