Від археології до самогубства. Кароль Гадачек - „Львівська газета“, 26 березня

|

У 1880-х роках граф Кароль Лянцкоронський брав участь і фінансував експедиції до Малої Азії, які розшукували сліди держави Лідія. Результати досліджень опубліковані його коштом німецькою, польською та французькою мовами.

Саме тоді в Галичині розпочався справжній археологічний бум, який спонукали сенсаційні відкриття отця Лева Лаврецького і професора Ісидора Шараневича в Галичі. По Високому замку вешталися суб’єкти з опущеними додолу очима, які нишпорили по землі у пошуках слідів “княжого Львова”. До того ж, І. Шараневич висунув гіпотезу про первісне розташування Львова на Чортовій Скелі, а містом повзли чутки про пивницю на Чортовій Скелі, звідки нібито чути глухий стогін Руси-України! У 1880р. І. Шараневич навіть здійснив там розкопки за участі Володимира Антоновича. Виявилася, що пивниця – лише залишок римо-католицького монастиря, який існував тут у XVII ст. І. Шараневич був присоромлений. Утім, його гречний колега з університету св. Володимира посмішку приховав, проте в одному зі своїх листів описав цю курйозну пригоду не без сарказму.

Нічого дивного, що польська та українська археологічні науки, які сформувалися саме тоді, були дуже заполітизовані. Граф Людвік Дембіцький, один з провідних публіцистів угруповання “станьчиків” і редактор краківського “Часу”, стверджував: “Археологія була ніби наметом, у якому переховуються під час дощів і морозів”. “Археолог, – писав Л. Лентовський, – є водночас у нас добрим поляком, а ця ділянка знань – титулом заслуг, бо з появою цієї науки на неї накинулися, хто в бога вірував, хоч би й не вмів добре читати”.

Галицькі археологи іноді реагували на політичні події особливо гостро. Звернімося до трагічної долі першого професора археології Львівського університету.

К. Гадачек народився 24 січня 1873р. в незаможній сім’ї емігранта з Чехії в Грабовці Богородчанського повіту. Після закінчення з відзнакою гімназії в Станіславові хлопець вступив на філософський факультет Львівського університету, де студіював літературу (1893-1897). За рекомендаціями професора класичної філології Людвіка Цвіклінського, водночас відомого як археолога (данина епосі), Кароль розпочав студіювати археологію у Відні (1897-1900) і отримав для цього стипендію міністерства освіти. У 1900-1903рр., знову як стипендіат міністерства освіти, а також Академії Наук у Кракові, провадив археологічні дослідження в Греції, Італії та Німеччині. З 1903р. – приват-доцент Львівського університету, де викладав археологію та історію первісного суспільства.

Професійна кар’єра складалася якнайкраще: від 1905р. – надзвичайний професор, від 1909р. – звичайний (найвищий ступінь, який міг осягнути). У 1913р. вчена рада філософського факультету обрала К. Гадачека деканом. За державний кошт ще неодноразово їздив у довготривалі відрядження: 1909р. – Греція та Італія, 1911-1913рр. – Єгипет. Був автором монографії про Фідія, яку високо оцінили фахівці. В археології натомість прославився як першовідкривач пшеворської та злоцької культур. Не дивно, що користувався повагою й поза університетом. Його обирали членом-кореспондентом Академії наук у Кракові, дійсним членом Археологічного інституту у Відні, призначали консерватором Центральної комісії з пам’яток мистецтва. Граф Володимир Дідушицький запрошував його на посаду наукового працівника свого знаменитого музею.

.20 грудня 1914р. К. Гадачек покінчив із життям пострілом у голову у власній квартирі на вул. Супінського (нині Коцюбинського), 5, протестуючи в такий спосіб проти світової війни та російської окупації.

Ігор Чорновол

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.


Загрузка...