Сергій Подолинний: “З марґіналами слід поводитися толерантно” - „Львівська газета“, 24 березня

|

Пізно ввечері йде вулицею, хитаючись, добряче п’яний чоловік. Йому, здавалося б, усе має бути байдуже. Однак навіть у такому стані чоловік остерігається потрапити в руки правоохоронців – спрацьовує інстинкт самозбереження. Адже чомусь так повелося, що зустріч із людьми у формі для захмелілої особи закінчується обшуком, грубістю, стусанами та мандрівкою до медвитверезника.

Однак у західних країнах ситуація зовсім інша. Наприклад, коли англійський п’яничка зустрічає двох полісменів, йому боятися нічого. Британські охоронці порядку довезуть його додому та ледве не вкладуть у ліжко.

Нашій міліції також, мабуть, варто змінити ставлення до людей, які опинилися на узбіччі суспільства – наркоманів, алкоголіків, жебраків, циган, бомжів, працівників секс-бізнесу та представників секс-меншин. Про це – розмова репортера “Газети” із заступником начальника центру практичної психології УМВСУ у Львівській області Сергієм Подолинним.

– Пане Сергію, прошу пояснити зміст поняття “маргінальна група”.

– Слово “маргінальний” у перекладі з латини означає “той, що перебуває скраю”. Це групи людей, спосіб життя яких не відповідає стандартам, притаманним суспільству, але вони не порушують суспільних правових норм. Ці люди живуть за своїми певними законами. До маргінальних груп часто зараховують представників національних меншин. У більшості країн Європи це, насамперед, народ рома, або цигани. А в Москві та Санкт-Петербурзі до маргінальних груп зараховують осіб кавказької національності. До цієї категорії належать невеликі замкнуті секти (скажімо, “Біле братство”), ВІЛ-інфіковані, а також вуличні діти, бомжі й інші.

– Відомо, що суспільство недолюблює представників маргінальних груп. Як це можна змінити, і чи варто це робити?

– Раніше вважалося, що люди, які належать до маргінальних груп, є однозначно “поганими” і соціально небезпечними. Але що більше українське суспільство рухається в напрямку Європи, то краще люди починають розуміти, що не все так просто. Адже наркомани й алкоголіки не злочинці, а тяжко хворі люди, тому до них потрібно ставитися з урахуванням прав людини.

Однак представники маргінальних груп живуть за законами, які не збігаються із загально схваленими суспільними нормами. Тому значна частина населення їх просто не сприймає. Не слід забувати, що наше суспільство ще донедавна було тоталітарним. Минуло досить мало часу для зміни суспільної психології. До того ж, нині українське суспільство недостатньо матеріально забезпечене. Відомо, що людям властиво шукати крайніх, знаходити “офірних цапів” і на них скидати всю провину за свої проблеми. Наприклад, у тій самій Росії домінує упереджене ставлення до вихідців із Кавказу, тому там часто порушують їхні права. Досить лише згадати про скінхедів і їхні погроми.

– А як до представників маргінальних груп ставиться міліція?

– Навіть у Великобританії впродовж останніх 10-15 років існувала велика проблема із дискримінацією осіб інших рас (негрів, китайців тощо). Лише нині ставлення до них стало більш толерантним. До речі, тільки в Лондоні мешкає понад 30 відсотків таких людей. І коли навіть в Англії – країні, де завжди дотримуються законів про права людини, виникали такі ситуації, то подібні випадки трапляються й у нас. Права представників маргінальних груп частково порушують – це факт. Однак можу стверджувати, що з боку правоохоронців зроблено значний крок уперед.

Завдання міліції – стежити, наскільки представники маргінальних груп порушують чинне законодавство, не звертаючи уваги на те, що вони належать до цієї групи. Але все одно існує тенденційне ставлення до тих самих алкоголіків чи наркоманів, у кожному з них можуть бачити потенційного злочинця.

– Прошу навести конкретні приклади.

– Нещодавно в нас відбувся семінар для 25 майбутніх дільничних інспекторів. Їм доведеться працювати в середовищі, де будуть і ВІЛ-інфіковані, і проститутки, і наркомани, й алкоголіки. Спочатку інспектори досить упереджено ставилися до цих людей. Тому метою нашого тренінгу було формування толерантного ставлення представників міліції до членів маргінальних груп. І перші результати вже помітно. Нещодавно я став свідком того, як працівники Франківського райвідділу міліції, побачивши п’яного чоловіка, який лежав на тротуарі, викликали “швидку допомогу”, аби лікарі вирішили, що з ним робити. П’яний як чіп добродій узагалі не міг підвестися. Ще 10 років тому такий випадок видався б неймовірним.

На мою думку, до представників маргінальних груп правоохоронцям слід ставитися не позитивно чи негативно, а так, як вимагає чинне законодавство, тобто поважаючи права людини. Тому з алкоголіками, наркоманами, ВІЛ-інфікованими вони повинні поводитися толерантно, виважено та коректно.

– Так має бути в ідеалі, а як є насправді?

– Хочемо чи не хочемо, а ми до цього ідеалу все ж таки наближаємося. Україна – частина Європи. Раніше нетверезу особу обов’язково привезли б у райвідділ, стан сп’яніння ніби автоматично ставав злочином. Зараз відбуваються певні позитивні зміни. Про це свідчить наведений мною приклад. Однак не може бути такого, щоб пересічний працівник міліції відразу ж змінив своє ставлення, наприклад, до алкоголіків. Звичайна співбесіда тут не допоможе. Тому існує інший спосіб формування толерантного ставлення міліціонерів до маргінальних груп – тренінгова робота. Таку форму навчання вже розпочали. Створюють групу чисельністю до 25 осіб і проводять триденне навчання по 8 годин щодня. Існує спеціальна методика – групові, рольові ігри, робота в командах, надання певної інформації. Таким чином, кожен член групи бере активну участь у процесі навчання. Люди на рівні підсвідомості змінюють своє ставлення до тієї чи іншої проблеми. Такі форми навчання – новітні, але дуже ефективні, вони допомагають працівникам міліції впродовж короткого терміну радикально змінити своє ставлення до представників маргінальних груп.

Розмовляв Богдан Мазур

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.


Загрузка...