Чому у Львові не будують? - „Молода Галичина“, 23 березня

Недавно Президент України доручив визначити перспективний план розвитку міст. За цим дорученням у Львові провели нараду спеціалістів. Як повідомив виконувач обов’язків заступника начальника управління природних ресурсів та регулювання земельних відносин Львівського міськвиконкому Ігор Гуменчук, особливо акцентували на спорудженні житла. Адже 2002 року у Львові було збудовано 81,7 тис. кв. м житла, а торік – 127,4 тис. кв. м. Причому ціна одного квадратного метра у нас нині сягає $700 у новому будинку. А для того, щоб пом’якшити житловий бум, у місті Лева потрібно будувати щонайменше 250-270 тис. кв. м на рік.

Коштом населення

Торік міськвиконком Львова розробив так звану програму будівництва житла „коштом населення“ для черговиків міськради. Нагадаю, що міськвиконком надав право різноманітним будорганізаціям споруджувати житло на землях міста. А за це певну кількість квартир (чи то пак – квадратних метрів, бо помешкання мають різну площу) за встановленою ціною продадуть черговикам міськради. Ціну квадратного метра тут визначатимуть за державними нормами. На момент будівництва вона становила 1486 грн. Отже, будівельники від цих квартир не матимуть жодного прибутку. Однак усі інші – можуть продавати так, як хочуть. Обумовлювалося, що місто отримає для своїх платоспроможних черговиків 5% новозведеного житла.

Очікувалося, ця програма розвантажить чергу, що вже сягнула за 36 тис. осіб. Для експерименту обрали Сихів. П’ятнадцять будівельних організацій із шиком почали освоювати будмайданчики. Черговики, які зважилися на цей експеримент, очікували вселення у свої помешкання уже цього літа.

Стоп, експеримент!

Але торішньої осені спеціально створена депутатська комісія Львівської міської ради, яка перевіряла законність будівництва та й узагалі цього експерименту, констатувала, що споруджують із порушенням чинного законодавства. За словами Данила Яреми, комісія подала висновки, що дозволи на будівництво видавав одноосібно начальник управління капітального будівництва (якого вже звільнено), а договори про співпрацю містять низку порушень.

Натомість Ігор Гуменчук стверджує, що дозволи видавали законно. Це підтвердив лист від головного управління земельних ресурсів Львівської облдержадміністрації. „Державний акт виданий управлінням капітального будівництва на підставі розпорядження ради міністрів УРСР та згідно з рішенням Пустомитівської районної ради для будівництва житлового масиву Сихів. У даному випадку цей державний акт є чинним. В ухвалі міськради є пункт – вважати ці землі землями міста. Також, відповідно до п. 6 постанови ВР про земельну реформу, підприємства, установи та організації, які мають земельні ділянки, надані до введення в дію Земельного кодексу, повинні оформити та переоформити право на користування землею. Таким чином за УКБ залишалося право на користування земельними ділянками до 1 січня 2004 року. А зараз термін переоформлення вже продовжено. Державні акти є правомірними до часу їх заміни у вказаний термін. Вилучення земельних ділянок можливе тільки за згодою користувача або на підставі рішення суду“, – пояснює Ігор Гуменчук. Також у вищезгаданих держактах наголошено, що ці землі були надані тільки під житлове будівництво. Тому в мерії не вбачають жодних порушень.

Але міськрада Львова ухвалила припинити будівництво на Сихові до моменту, коли буде внесено ясність. Варіанти виходу з тієї ситуації мали б бути запропоновані до 25 грудня минулого року. Сніжна зима сховала під своїм покровом „недобуди“. Та настала весна, і знову виникає питання – що буде з будівництвом, із мешканцями, які вже готувалися до переїзду? І взагалі – чому виникла така ситуація, коли житлове будівництво у Львові опинилося поза законом.

Варіанти угод

Як нагадав голова комісії депутат міськради Данило Ярема, у висновках комісії було констатовано, що земельні ділянки, на яких будували в рамках експерименту, були передані безоплатно, що чинним законодавством не передбачено. Тож будівельники, котрі не мали погодженої документації на використання земельних ділянок, згідно з ухвалою сесії, повинні б звернутися в міську раду з приводу виділення землі під будівництво. „До сьогодні можемо твердо сказати: те питання не вирішене“, – упевнений Данило Ярема. З’ясувалося, більшості з тих будівельників були надані дозволи Держархбуднаглядом на підготовчі роботи – вони могли загородити ділянку, завезти техніку, але приступати до спорудження, згідно з тими дозволами, не мали права.

Данило Ярема каже, що міська рада розглядає можливість на підставі угод, які підписані між УКБ та будівельниками і визнані нечинними, укласти нові договори оренди землі для спорудження житлового будинку. Або розіграти ділянки на конкурсі, щоб місто отримало за інвестзобов’язаннями максимальну кількість житла чи коштів. Попри те, що на багатьох ділянках уже зведено цоколі і перші поверхи, будівельники не мають юридичних документів, які підтверджували б право власності на землю. „Можливо, на цю ділянку з’явиться фірма, яка дасть не 5% інвестиційних зобов’язань, а 9-12%“, – констатує пан Ярема.

Наразі депутати вважають, що 5% від збудованого житла, що мало б отримати місто як компенсацію за безплатно надані землі, замало. Адже, згідно з чинним законодавством, інвестиційні зобов’язання можуть доходити до 25%. Щоправда, очікується, кожну ділянку, кожен майбутній будинок та інвестпроект розглядатимуть окремо. Отже, і кількість відсотків житла з кожного будинку буде різною.

Варіант оренди, на думку депутатів, – менш вигідний для міста, бо вона не настільки велика і її вручну регулювати не можна. І суми, які надійдуть на рахунок міста з оренди, будуть дуже незначними.

Невидимі нюанси

Водночас чиновники міської ради підрахували, що будорганізації вклали у цей проект майже 50 млн. грн. Адже, крім 5% від житла, обумовленого в договорах, вони додатково платили містові в бюджет 5-7% на розвиток соціальної інфраструктури або на виконання технічних умов (проведення інженерних мереж, облаштування доріг), оплачували проектно-кошторисні роботи, надавали роботу мешканцям Львова. Загалом, інвестиції будорганізацій у місто становили до 18% від вартості житла. На думку спеціалістів, навантажувати будівельників ще було б несправедливо. Адже у містах, де масово зводять житло, будівельникам надають різноманітні пільги. Наприклад, у Києві земельні ділянки під будівництво виділяють без жодних умов. Натомість місто отримує дитячий садок або школу поруч із будинком.

Міськвиконком вважає, що варіант оренди дозволить будорганізаціям не допустити втрат. І місто за час, поки триватиме будівництво, отримуватиме до своєї скарбниці певну суму. А коли спорудження завершать, договір оренди втратить чинність, землі знов повернуться у комунальну власність і ними володітиме вже ЖЕК чи товариство співвласників.

Ігор Гуменчук каже, що робота над цим проектом для спеціалістів супроводжувалась масою запитань та перепон. „Ми зіткнулися з браком фахівців – не вистачало мулярів, штукатурів… З’ясувалося, у Львові бракує будматеріалів. Коли розпочалася програма будівництва, швидко зростав попит на матеріали. Заводи невмотивовано підвищили ціну. І будматеріали почали завозити з інших областей“.

Переговори тривають

За даними міськвиконкому, 60 черговиків міськради зважилися укласти договори з УКБ, сплатити перший внесок у розмірі однієї третини від вартості житла та взяти кредит у банку для того, щоб невдовзі стати новоселом. Наразі вони чемно платять внески та відсотки. І все ще вірять, що вже цьогоріч оселяться у новенькі комфортні помешкання. Та дехто погрожує зверненням до суду за моральними та матеріальними компенсаціями. Будівельні організації, які мають договори з УКБ і які розпочали роботи, також домагатимуться справедливості через суди.

Але депутати вважають, що будівельники знали, на що йшли. За словами депутата міськради Юрія Батюка, перед тим, як вгрузати в це будівництво, фірми консультувалися з депутатами. І вони були свідомі того, що будівництво не буде законним. „Якщо із самого початку робити неправильно, обов’язково з’явиться маса проблем. З одного боку, ведеться будівництво, з іншого – зібрано кошти з населення. І все це треба ставити у правове русло. Куди легше було б випрацювати ділянки, на конкурсних основах розіграти, позатверджувати і тоді приступати до будівництва. Той процес був би невидимий. А так – усім засвітили, і стоп!“, – підсумовує Данило Ярема.

Наразі ще не відомо, скільки часу триватимуть переговори між депутатським корпусом та авторами проекту спорудження житла коштом населення. А на вулиці – весна, і можна було б відновлювати будівництво. А мешканцю, якщо чесно, байдуже, на яких умовах воно вестиметься. Аби тільки він якнайшвидше та якнайдешевше отримав свою омріяну квартиру.

Маріанна РОМАНЕНКО