Валентин Моісеєнко „Людей для опіки ми обираємо самі” - „Львівська газета“, 22 березня

|

З 5 квітня по 5 травня в Україні проходитиме загальнонаціональний місячник Червоного Хреста. У березні виповнюється 140 років, відколи організацію заснувала група активістів на чолі з Анрі Дюманом у Женеві (Швейцарія).

Сьогодні у Львівській області діє 33 районні та міські організації Товариства Червоного Хреста. Про те, чим нині займається Товариство в Україні та Львівській області зокрема, розповів “Газеті” голова Львівської обласної організації Червоного Хреста Валентин Моісеєнко.

– Які основні напрямки діяльності вашої організації?

– Щодо напрямків діяльності, то варто зауважити, що в багатьох країнах світу Червоний Хрест виконує різну роботу. Так, наприклад, у Німеччині реалізує замовлення держави із невідкладної допомоги і донорства на 85%. В Україні та Львівській області ми виконуємо завдання країни у патронажній службі, тобто патронажну службу фінансує держава. У штаті є 100 медичних патронажних сестер, які щодня обслуговують від 8 до 10 одиноких людей, які не можуть пересуватися і підпадають під захист Червоного Хреста. Ми самі обираємо собі людей для опіки, але можуть зателефонувати і сусіди й повідомити, що людина потребує допомоги. Це може бути і повідомлення з поліклініки. Ми перевіряємо такі факти і вирішуємо, чи потребують ці люди нашої допомоги.

Упродовж останніх двох років таку службу підсилила співпраця з районними центрами зайнятості. Лише у 2003 році до нас прийшли 378 працівників, які допомагають одиноким людям, тобто вирішують питання соціального характеру: прибирають, ходять за продуктами. У нас на обліку є 16 тисяч самотніх людей, 600 із них є важкими, лежачими хворими.

– Вашу діяльність не обмежують лише патронажною службою. Напевно, Товариство Червоного Хреста має й інші програми із допомоги населенню?

— Так, маємо низку програм, які діють на Львівщині. Одна з них, яка існує вже понад 10 років, має назву “Допомога дітям України з вродженими вадами серця”. За цією програмою в Страсбурзі (Франція) за допомогою Люксембурзького Червоного Хреста було прооперовано 235 дітей із Львівської області. Якщо порахувати, що така операція коштує від 13 до 15 тисяч американських доларів, до цього додати вартість проїзду з батьками та перебування, плюс врятовані життя маленьких українців, то це говорить саме за себе. Успішність цих операцій майже стовідсоткова, бо там відпрацьована вся система. Координатор програми Михайло Коник щойно повідомив, що в квітні планує відправити ще трьох дітей на операцію до Страсбурга.

Ще одна програма – це “Гаряче харчування”, яка діє з 1996 року. 100 дітей, які потребують опіки, постійно отримують безкоштовні обіди у закладах громадського харчування в різних районах міста. Це діти, які мають батька чи матір, але останні не дбають про них, а сусіди чи школа повідомили нас про це. Фактично ці діти не підпадають під категорію “сироти”. Ми за своїм статусом – позаурядова організація, тому ніхто з керівників будь-якого рангу не може впливати на нас. За нашими даними, таких дітей є значно більше, – у 5, а то й у 8 разів. Таке харчування здійснюють завдяки фінансуванню Фрайбурзького Червоного Хреста. Ця організація є нашим побратимом,тому ми відчуваємо суттєву підтримку в будь-яких ситуаціях: і практичних, і теоретичних.

– Товариство Червоного Хреста відоме своєю пошуковою діяльністю…

– Служба розшуку Товариства шукає лише осіб, які зникли або перемістились у межах світу чи Європи під час ІІ світової війни. Мусимо наголошувати, що ми не шукаємо людей, які зникли у мирний час за кордоном. Перебування в концтаборах, остарбайтери – це у нашій компетенції, але ми не займаємося пошуком заробітчан, які поїхали працювати в Італію і зникли.

– Часто символіку Червоного Хреста можна побачити у найнесподіваніших місцях, тобто ваша організація також рятує людей?

– Справді, ми надаємо допомогу при надзвичайних ситуаціях, маємо рятувальний загін. Наші рятувальники працювали і під час природних катаклізмів, і під час аварії на Скнилівському летовищі; саме вони збирали рештки людей. Перші вантажі, які поїхали в Закарпаття з допомогою,відправили від Червоного Хреста.

– Чому саме така символіка – Червоний хрест і Червоний Півмісяць?

– Коли 140 років тому ініціатори створення товариства зібралися у Швейцарії і не могли придумати якоїсь символіки, то вирішили взяти символи прапора Швейцарії та змінити кольори. А під час балканського конфлікту наприкінці ХІХ століття, коли ситуація вийшла з-під контролю і мусульмани вбивали людей, які носять червоний хрест, постановили створити і червоний півмісяць. Коли українські мусульмани Криму порушили питання про Червоний Півмісяць, то їм пояснили, що це не можливо, бо в державі має бути єдина символіка.

– Як можуть допомагати звичайні люди вашій організації?

– Одна з таких можливостей – банк одягу. У нас давно вже діє такий банк. Він розташований на вулиці Тургенєва,78, і будь-хто може прийти і безкоштовно одягтися. Банк постійно наповнений. Інша справа – там можуть бути не зовсім актуальні речі, але вони чисті й не зношені. Банк наповнюється завдяки гуманітарній допомозі з-за кордону та підтримці наших людей, які приносять свої речі. Останнім часом ми подаємо оголошення, що такого-то дня у цьому районі стоятиме машина, яка збиратиме речі, одяг та іграшки для банку одягу. Люди зазвичай допомагають у таких випадках. Потреба створити такий банк є в кожному районі, і не буде жодних проблем з їх наповненням.

Розмовляла Ольга Яценко

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.


Загрузка...