Микола Винничук: Задарма нічого не дають - „Поступ“, 18 березня

|

Схоже, на ринку комунального майна Львова найближчим часом відбудуться зміни. Законодавство запроваджує нововведення, а місцева влада планує переглянути свою політику щодо умов продажу та оренди комунальних приміщень. Про проблеми та реформи у цій галузі розповідає новий начальник управління комунального майна міськради Микола Винничук.

— Пане Миколо, що насамперед Ви плануєте зробити чи змінити на новій посаді?

— Насамперед перегляну структуру управління. Потім планую провести інвентаризацію комунального майна (тим паче, що 15 січня вийшло відповідне розпорядження міського голови). Адже чітко знаючи, що маєш, легше ним розпоряджатися. Тому вже зараз збираємо інформацію: від керівників райадміністрацій вимагаємо подати облік усього майна, зіставляємо його з нашою базою даних.

На кожне майно повинні бути документи на право власності. Бо з 1 січня набув чинності Цивільний кодекс, яким передбачено, що договір оренди терміном понад рік укладається тільки за участі нотаріуса, котрий вимагає свідоцтво на право власності об`єкта. Це нововведення змусить пришвидшити оформлення документів, інакше не можна провадити будь-які дії з майном.

Нині у місті є чимало приміщень, зокрема комунальних, які офіційно є „нічиїми“. Тобто ними хтось користується, не маючи свідоцтва власності. От і виходить, що на один об`єкт інколи одночасно претендує міська влада, обласна, ще якийсь користувач, і кожен вважає, що він належить йому. До речі, до цього року рішенням сесії міськради місто брало у власність безгосподарне майно, що пустує. Якщо згодом хтось пред`являв права на це приміщення, то змушений був його відсудити. Тепер же, якщо на майно немає документів, можна вважати його комунальним. І якщо протягом року не з`явиться інший претендент, який доведе своє право на нього, об`єкт стає міською власністю.

— Нині багато говоримо про нову орендну політику міста. У чому вона полягає?

— У Львові понад три тисячі приміщень, які здають в оренду. Ми повинні усі облікувати, переглянути політику орендної плати, навести лад. Чимало об`єктів уклали орендний договір ще за часів царя Гороха, отож платять за них за „старими“ тарифами, копійки. Тож реформа стосується насамперед їх. З ними особливо складна ситуація. Скажімо, у деяких договорах не зазначено останньої дати оренди (таких близько 350-370 об`єктів), або укладена угода на 10-25 років. За цей час, зрозуміло, змінилися умови, ціни. Наприклад, готель „Львів“ платить щомісячно близько 650 гривень за майже 10000 квадратних метрів, а згідно з законом, на час оренди умови угоди незмінні. Тож коли ми пропонуємо переукласти договір, нам кажуть, що він чинний до 2012 року і не можна його порушувати. Деколи доводиться миритися. Але переважно намагаємося спонукати людей до того, щоб переукласти угоду оренди на умовах, які чинні нині. Є методи змусити їх підписати новий договір. І законним чином. Адже, крім договорів, ще існують положення, закони. Торік, наприклад, було переукладено близько 700-800 орендних угод.

Зараз же, коли укладаємо нові договори оренди, обов`язково вказуємо на своє право змінювати умови, наприклад, ціну. Місто ж є власником і може розпоряджатися своїм майном.

— Чи багато сьогодні зловживань суборендою?

— За законом, орендар не може здати усе приміщення, лише його частину. І аж ніяк не має права робити це без відома власника (гроші ж суборендарі повинні платити у відділ житлово-комунального господарства району). Та перевірити усіх, хто робить це таємно, зазвичай, нереально, про них можна лише здогадуватися. Особливо це стосується партій. Деякі з них мають по декілька приміщень, які здають бізнесменам, при тому не платять орендної плати місту. До речі, загальна заборгованість декотрих з них становить близько 18 тисяч гривень. Якщо їх виселити — завтра пікетуватимуть міськраду.

— Останнім часом місто почало продавати великі об`єкти: ринки, кінотеатри, готелі. Але дуже часто це тягне за собою скарги, навіть судові процеси.

— Місто не хоче більше торгувати дрібними об`єктами, які коштують по 20-30 тисяч гривень, а натомість плануємо продавати великі комплекси. Уже цього року виставляємо на продаж готелі „Львів“, „Незалежність“, кінотеатри: „Київ“, ім. Хмельницького, „Зірка“, „Супутник“, „Маяк“ та ринки „Новий“ і „Галицький“. Ми готові до того, що за великі об`єкти буде тривати боротьба, судові процеси. Їх уже зараз дуже багато. Завжди хтось залишається незадоволеним. Бо, зазвичай, буває так, що майно роками стоїть без господаря і усі нарікають, що добро пропадає, та тільки з`являється потенційний власник, одразу хапають — це моє.

Але гроші за оренду чи продаж приміщень — це поповнення міського бюджету. Торік ми продали 253 об`єкти комунальної власності і внесли до бюджету 20 мільйонів гривень. Цього року заплановано — 40 мільйонів грн. Уже від січня 2004 року управління продало майна на суму понад 15 мільйонів гривень. Крім того, ще на 121 приміщення нині готують документацію. Отож, буквально протягом місяця очікуємо прибутків на суму близько 12 мільйонів гривень. Гадаю, що заплановані надходження до бюджету будуть. Звісно, якщо не виникне перешкод.

Взагалі ж, у компетенції управління керувати усіма процесами, що пов`язані з орендою комунального майна, тобто визначати терміни, умови, ціну. Щодо продажів, то можемо лише виносити об`єкти на розгляд депутатів. Остаточні й однозначні рішення стосовно приватизації чи відчуження майна ухвалюють у сесійній залі. Будь-яке приміщення у Львові можна придбати трьома способами: викупу, аукціону та конкурсу. Тим, хто хоче отримати майно задарма, я завжди кажу: в період ринкових відносин ніхто нічого задарма не дає. Лише за гроші. Те саме стосується бартеру: де бартер, там махінації.

Розмовляла Катерина ЗЕЛЬМАН

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.


Загрузка...