Та, що лікує молитвою - „Молода Галичина“, 16 березня

|

Ошатну хатину при в’їзді в село Братковичі знають усі довкруж. Уже 12 років щодня сюди за допомогою приходить-приїжджає чимало людей. На ґанку десяток пар чужого взуття, а в невеличкій хаті – маса люду. Тісна кімната, стіни якої обвішані образами, на столі палає свічка та стоїть свячена вода, а біля нього сидить невеличкого зросту миловида жінка, котра лікує хворих руками та молитвою.

Сеанс віри

Через руки Надії Барщевської пройшли сотні людей. Колись із восьмої години ранку до пізнього вечора вона могла прийняти від 150-ти до 220 хворих. Цілителька розповідає, що водночас може лікувати 25-30 осіб, але таке практикує рідко, бо замале приміщення. Утім не лише пані Надія допомагає людям, а й вони мають допомогти їй. Людина повинна мати сильну віру. Інколи можна вилікувати хворобу за один сеанс, а деколи й 25-х недостатньо. Усе залежить від складності недуги. За словами Надії Петрівни, 99% недужих вона виліковує. Багато людей завдяки їй позбулися хвороби нирок, печінки, підшлункової залози, зобу тощо. Але хворим із такими недугами, як цукровий діабет, параліч, розсіяний склероз, поліартрит, рак на пізніх стадіях, пані Надія не може зарадити. „Є хвороби, наслані людською порчею та вроками, а є хвороби від Бога“, – зітхає цілителька.

– Доля людини залежить від неї самої, – переконана вона. – Якщо людина має віру в Бога, молиться, часто сповідається, то лихо її оминає. Якщо ж вона провадить грішне життя, це негативно впливає на її долю. Також шкодять людині прокльони та порча, яку навести легко, а відробити дуже важко. Не можна ходити до екстрасенсів і ворожок. Є нечисті люди, енергетичні вампіри, котрі забирають позитивну енергію.

У пости, свята та неділі пані Надія намагається відпочивати. Але якщо людині дуже потрібна її допомога, приймає всіх, незалежно від віри.

– Спершу не хотіла брати за свою допомогу грошей, – розповідає цілителька далі. – Але якось одна пані мене запитала, чому не хочу брати від неї подяки, чи тому, що вона така грішна, чи, може, не вилікую її? Буває, люди приносять мені 3-10 грн., інколи якісь продукти. А є такі, що приходять без грошей, – але не відмовляю нікому.

Про Надію Барщевську вже ходять легенди. Адже частину грошей та свою пенсію вона віддає на церкви й дітям-інвалідам. Розповідають, що десь є капличка Матері Божої, яку побудував один пан, котрого лікувала пані Надія. Він хотів віддячити їй і давав чималі гроші, та вона не взяла, сказавши, щоб на ті кошти збудував капличку.

Віщий сон

Надія Петрівна Барщевська народилася 27 вересня 1961 року на саме свято Чесного Хреста.

– Дитина була замотана в пуповину, – розповідає мама Надії – Ольга Михайлівна, – коли ж лікар узяв дівчинку на руки, вивихнув їй стегно.

Та про це мати взнала вдома лише через кілька тижнів. Кісточки зрослися неправильно, дівчинка почала накульгувати. А в дев’ятирічному віці Надійку паралізувало. Дитинство та юність дівчинка провела у лікарнях і санаторіях. Але нічого не допомагало: вона зосталася калікою на все життя. Ольга Михайлівна пригадує, як із відчаю возила дитину по різних знахарях, котрі обіцяли її вилікувати, та не змогли. І лише один сказав, що нічого не робитиме, бо все, що відбулося із донькою, – Божа воля, і в майбутньому вона сама лікуватиме людей. Так і сталося.

Ще в дитинстві Надійка відчувала якісь дивні речі, бачила якісь образи. Спершу думала, що таке бачать усі діти, розповідала про свої „відкриття“ мамі й тітці. Але дитині ніхто не вірив, міркували – дитячі вигадки.

– Коли була в сьомому класі, захворіла на анемію, – розповідає пані Надія. – Жодні ліки мені не допомагали. Однієї ночі наснився мені сон: почула голос і виходжу з хати, бачу стежку, яка веде на небо. А високо вгорі – палац, з якого виходять два янголи і попід руки ведуть мене нагору. Піднімаюсь вище, бачу під собою своє село, потім область, потім – Україну. Коли ми підійшли до дверей палацу, вони відчинилися, а звідти вийшов чернець у чорній рясі й запитує моїх поводирів: „Куди цю дитину ведете? Вона потрібна на Землі!“. На ранок відчула, що хвороба трішки відступила, а через кілька днів стало легше.

Біль „вивела“ рукою

День, коли почала лікувати, Надія Барщевська пам’ятає дуже добре. Це було 15 липня 1992 року – за два місяці до того їй наснився дивний сон.

– Сниться мені, що я у лікарні, – пригадує цілителька. – А поряд зі мною маса людей чекають на масаж. І тоді відчиняються якісь двері, виходить жінка в чорній одежі й веде за руку в кабінет. Починається сеанс масажу, і я відчуваю кожен дотик її рук. Коли жінка доходить до моєї голови, промовляє: „У тебе відкритий канал із Космосом – сама будеш лікувати!“. Прокинулась і думаю, як можу лікувати, адже не вмію говорити. Ще з дитинства заїкалася, та з часом мова відновилася.

Якось мене почало щось боліти під грудьми, я лягла і поклала руку на те місце, де болить. Раптово біль ущух, забрала руку – знову відчула його. А потім почала рукою водити по тілі і відчула, що біль „йде“ за нею. Так я його вивела із себе. Покликала маму, аби сказати, що щойно зробила. А в мами боліла голова, то я лише підняла руки над нею, як біль теж зник. Спершу не могла повірити, що таке справді сталося. А потім прийшла сусідка, у котрої на руці були опіки. Мене ніби щось потягнуло до тієї руки. Притулила свою руку до опіків – і вмить відчула жар. А через кілька хвилин опіки почали зникати на очах, за три сеанси від них не зосталося й сліду. Після того випадку сусідка почала розповідати односельцям, як Надія їй допомогла. І тоді до Барщевської почали приходити щораз більше і більше людей.

– А через два місяці після зцілення сусідки до мене привезли хлопця з Городка, – продовжує жінка. – Хлопчина впав і дуже побив голову. Рана запеклася, що дало ускладнення: він не міг навіть із ліжка встати. А після мого лікування хлопець почав ходити.

Друга матір

Люди до неї з’їжджаються звідусіль: із Західної та Східної України, Польщі, Німеччини, навіть із Канади. Надія Петрівна пригадує один випадок.

– Якось до мене приїхала сім’я з Росії. Коли вони зайшли до мене в кімнату, побачила навколо них якусь чорноту і відчула слабкість, але нічого не сказала. Батьки семирічної дівчинки розповіли, що їхня донька з трьох літ має постійно підвищену температуру, часто плаче та кричить, а лікарі лише руками розводять. Запитую приїжджих: чи вірують у Бога, чи до церкви ходять. А вони розповідають, що і мати, і дитина нехрещені, лише батько. Я з ними порозмовляла і сказала, що треба навернутися до Бога. Через півроку ці люди приїхали знову. Чоловік привіз гарні троянди. А я спитала: „За що ж мені квіти?“. Після тієї нашої зустрічі матір і дитину охрестили, після сповіді та церковних обрядів у доньки з кожним днем почала спадати температура. Через кілька тижнів дівчинка стала абсолютно здоровою.

Україна під Маріїним покровом

– Ще з п’яти років перед сном завжди молюся до Бога й розмовляю з ним, – каже Надія Петрівна. – Якось мені наснилося, що в Україну з Люрду йде Матір Божа. Прокинувшись, зрозуміла, що наша земля – під її покровом. І справді, через кілька літ Марія з’явилася в урочищі Джублик на Закарпатті. І тепер туди приїжджає багато люду, щоб помолитися і попросити помочі й ласки у Богоматері.

Надія Барщевська добре пам’ятає дати, коли в неї були видіння. Особливо, якщо щось траплялося напередодні церковних свят.

– 1993 року, – продовжує цілителька, – лежу ввечері на ліжку після важкого дня, раптом глянула на вікно, а за ним – якесь червоне полум’я. Думаю, чи то в сусідів хата горить, хотіла вже матір будити. Раптом бачу тінь людини, від котрої йде світло. Перелякавшись, кажу: „Хто там? Що треба?“. Тоді знадвору чую голос: „Надю, не бійся, це я – Ісус. Лягай спати“. А на ранок, прокинувшись, відчула бадьорість, було таке відчуття, що спала дві доби.

Улітку 1994-го до пані Надії приходив святий Миколай. Надвечір, коли вже всі люди розійшлися, Надія Петрівна вирішила відпочити.

– Лежу і чую, що хтось відчиняє двері сусідньої кімнати. Подумала, то мама чи, може, сусідка. Раптом чую два голоси: маленького хлопчика і чоловіка років під шістдесят. Хлопчик запитує: „А що, Надія спить?“. А чоловік відповідає: „Надія спить, бо дуже втомлена“. І знову хлопчик перепитує: „А чому Надія так часто сповідається і причащається?“. У відповідь: „Бо вона хоче жити на небесах, але зараз живе на Землі, жити на небі буде потім“. Почувши це, встала і пішла подивитися до кімнати, але там нікого не було. Потім запитую маму, чи хто приходив, але вона сказала, що нікого не бачила. Але я під час тієї розмови ясно побачила церкву з трьома куполами. На середньому куполі – образ чоловіка, який тримає у руках Євангеліє, і розумію, що це – святий Микола Чудотворець.

Гроші – як оксамит

Бог випробовує пані Надію. Поки що вона гідно переживає ці випробування і не впадає у спокусу.

– Якось 1995 року поїхала на запрошення знайомих до Трускавця, щоб там лікувати людей, – каже цілителька. – Ніколи не знала, що таке жадібність, але через кілька днів мого перебування там відчула, що моє єство хоче збагатитися. На восьмий день відчула запах грошей і зрозуміла – зі мною щось не те. Тримала гроші в руках, вдихала гарний аромат, а на дотик вони були – як оксамит. Тоді полишила все, поїхала додому та пішла до сповіді. А коли приймала святе причастя, якась сила відвертала від нього, але, споживши Боже Тіло, відчула, як із мене вийшло щось нечисте – гріх. Потім кажу священикові: „Дайте мені потримати гроші, хочу на них подивитись“. Подивилася, потримала в руках – звичайні папірці…

– Коли молюся, то бачу, як від людини відходить вся чорнота, – розповідає Надія Петрівна. – Бачу людину й одразу відчуваю – добра вона чи зла. До мене приходить багато невіруючих людей, але я допомагаю усім.

Перших три роки пані Надія не приймала вагітних жінок, боялася нашкодити майбутній дитині. Бо не знала, чи той дар від Бога, чи від нечистого. Тоді почала ще більше молитися і запитувала у Бога: „Хто я, якою силою я лікую?“. Молитви були вислухані, і якось почула голос, котрий мовив до неї: „Надіє, не бійся, це – Бог. А ти – посередник між мною і людьми“. Лише тоді заспокоїлася і зрозуміла свою місію на Землі.

Вона не пророкує, лише лікує людей. Та якось прийшла згорьована мати, котра оповіла, що донька поїхала до Італії і нема від неї жодної вістки. Пані Надія почала ревно молитися за цю дівчину. А через півроку знову прийшла та жінка і розповіла, що донька знайшлася. З’ясувалося, вона потрапила в аварію і втратила пам’ять, але добрі люди повідомили матір, що з донькою усе гаразд. Надія Барщевська каже, що молилася за повернення тієї дівчини, адже молитва залізо ламає.

Юлія БІДА

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *