Олег Сало: „Я не люблю порожніх клятв” - „Львівська газета“, 11 березня

2 грудня 2003 року полковника міліції Олега Сала наказом міністра МВС України Миколи Рябоконя було призначено начальником УМВС у Львівській області. 13 березня він відсвяткує на цій посаді перших 100 днів. Саме ця кругла дата і стала підставою для зустрічі полковника і репортера “Газети”.

– Олеже Михайловичу, що за цих 100 днів ви б назвали у своїй діяльності найважчим?

– Як не дивно – людський фактор. Важко примусити підлеглих позбутися стереотипів, скажімо, відмовитися від такої поширеної практики, як нереєстрація злочинів. Людям важко повірити, що за зростання відсотків їх не каратимуть.

– А що, спостерігається зростання злочинності?

– Йдеться не про зростання злочинності, а просто про сьогоднішнє приховування від громадськості реального стану справ.

– Моє тверде переконання: укриття злочину працівником міліції – це теж важкий злочин. Нині облікуємо все, і відповідно маємо зростання рівня злочинності на 36 відсотків.

Дехто з моїх підлеглих не сприйняв методу постійного контролю за розслідуванням злочинів – таких керівників довелось усунути. І ще одна проблема, яка особливо відчутна в правоохоронній системі – нестача фінансування.

— МВС України і далі економить на регіонах?

— Коштів, які надходять із міністерства, вистачає лише на виплату зарплати і покриття комунальних послуг. Решту питань мусимо вирішувати з допомогою спонсорів. До речі, з місцевого бюджету міліції теж не дали ні копійки. Богу дякувати, міністр виділив на область вісім УАЗів і 200 тисяч гривень на поточний ремонт приміщень, спецтехніку й оснащення спецпідрозділу “Беркут”. Відновимо базу “Беркута”, в нове приміщення “переїде” УБОЗ, здамо 32-квартирний будинок на Сихові, вже закупили броньований сучасний “Мерседес” для конвоювання засуджених.

— А за яким принципом ви дієте, вирішуючи кадрові питання? Чи вже “ліквідовано “десант”, який висадився на Львівщині з Франківщини за часів Адамчука? Чому пішов досвідчений оперативник, полковник Загарія?

— Звичайно, “кадровий голод” відчутний у правоохоронній системі, як і в інших сферах. Сьогодні знайти людину, яка була б і хорошим організатором, і акуратним виконавцем, і могла контролювати безліч ділянок роботи, залишаючись при цьому ще й дипломатом і адміністратором, вельми непросто. За час моєї роботи було замінено 72-х керівники різних ланок, які, на мою думку не відповідали, деяким із цих критеріїв. Дехто написав рапорти на пенсію. У цьому кварталі на 25% буде скорочено й управлінський апарат області. З моєї ініціативи матеріали щодо двох правоохоронців скеровані в прокуратуру. Слідчого-хабарника з Жидачева затримано, співробітник Радехівського ВБЕЗ, якому довірили охорону конфіскованого спирту, хотів уникнути відповідальності, написавши рапорт на звільнення. Не вийшло. Припускаю, що знову будуть помилки в кадровому підборі, тоді доведеться вибачитися перед міністром і робити зміни. Про “десант”. Ті професіонали з Франківська, які добре працюють, залишились на своїх місцях. Це мій заступник зі слідства Попович, заступник із кадрів, прекрасний фахівець Іваха, в Трускавці начальником райвідділу працює франківець Михайло Грисько. Заміна мого заступника, полковника Дмитра Загарії зумовлена його особистим бажанням: він хворів, а тому щоденні й щонічні навантаження були йому не під силу. На його місце призначив полковника Олександра Сича (я працював з ним на залізниці). Саме під його керівництвом уже розкрито 15 неочевидних убивств, лише за січень 2004 року затримано п’ять груп з ознаками ОЗГ (“організованих злочинних груп”). Активно займаємося і групами автовикрадачів. Затримали одного лідера такої групи на прізвисько “Китик”. Він був у розшуку, дружина “Китика”, намагаючись урятувати його від міліції, перевозила чоловіка в багажнику авто, але ця оригінальна схованка злодієві не допомогла. На цій сфері злочинної діяльності ми сконцентрували увагу тому, що дехто на поверненнях коштів за викрадені автомобілі зробив справжній бізнес – за автовикраденнями Львівщина посідає в Україні одне з перших місць.

— Пане полковнику, розкриття резонансних злочинів із затримання Артура Сушка та групи Сергія Лапінського – це Його Величність Випадок чи спрацювали якісь інші чинники?

— Випадковість у нашій роботі – це вимогливість до себе і підлеглих, помножена на щоденну копітку роботу і професіоналізм. Сушка всі оперативні служби наполегливо шукали ще до мого приходу на цю посаду, і багато етапів роботи вже було завершено. Так сталося, що саме після мого приходу були жорстко доопрацьовані певні моменти, а деяким з “оперів”, залучених до пошуків, я поставив питання руба: “Хлопці, або працюємо, або переходимо в якусь іншу структуру”. І мене зрозуміли. Створили невелику групу, яка розшукала Сушка, вони доповідали тільки мені, аби уникнути витоку інформації. Доповідали через кожних шість годин удень і вночі. Адже затримати людина, яка розстріляла двох наших товаришів, – це справа честі. Затриманий Сушко в СІЗО вже розповів міліції про понад 15 злочинних епізодів діяльності своєї групи, всі вони підтверджені та задокументовані, тобто важку роботу провели недаремно. Згодом у Марганці Дніпропетровської області місцеві “убозівці” затримали й ватажка його “бригади” (до складу озброєної групи входило 20 осіб) Степана Максиміва. І хоча “брали” його колеги з Дніпропетровська, але саме за нашою оперативною інформацією. Історія з розшуком і затриманням Максиміва взагалі може стати сюжетом окремої книжки, сьогодні лише скажу, що до реалізації я залучив навіть знайомих працівників розвідки.

— Кажуть, під час затримання до Максиміва застосували фізичну силу?

— (Сміється) Не знаю, не знаю, адже це було в Дніпропетровську.

— Після затримання чемпіона світу з боксу Сергія Лапінського на вас не чинили телефонний тиск, аби титулованого спортсмена відпустили?

— Повірте, жодного тиску не було. Всі розмови про те, що міліція підставляє боксера, не витримують жодної критики. Пістолети, кастети й пристрої для вибивання “мультилоків”, які співробітники ДАІ знайшли в салоні “Ауді”, один із затриманих своїми визнає? Визнає. Водії, які переганяли дорогі “джипи” з Закарпаття в Донецьк, Лапінського як учасника розбійного нападу під Олесько упізнали? Упізнали. На квартирі в Лапінського оперативники знайшли такі ж шипи, як і в колесі від “джипа”, що його злочинці не забрали зі собою. Це про щось говорить? Не потрібно деяким газетярам робити з міліції страховисько, яке нібито б’є дошкою по ногах відомих спортсменів, аби вони зізналися в тому, що є й так очевидним! Адвокат слабкість власної позиції підсилює впливом на громадську думку через ЗМІ. Але зіставте факти – і матимете істину.

— Наскільки просунулося слідство у справі розкриття вбивства біля “Міленіуму” ще одного спортсмена, відомого борця Назара Бойка?

— Сьогодні ми вже встановили осіб, які розстріляли Бойка відразу з трьох пістолетів. Їх оголосили в розшук. Робота в цьому напрямку триває. Причина – внутрішні “розбірки” певних угруповань.

— Пане Сало, гріх буде не згадати і “круглий стіл” під орудою голови облради Михайла Сендака, який проігнорували всі представники силових структур Львівщини. Люди вимагають пояснень.

— У світлі всього сказаного ви бачите, що мені було чим відзвітувати про свою роботу. Я був готовий уже на цю нараду йти і мав весь пакет документів, але напередодні газета “Експрес” написала, що “Наша Україна” викликає силовиків на килим”, і я зрозумів, що ділової та конструктивної зустрічі не буде. Бо сьогодні силовиків викликає “Наша Україна”, завтра – “Батьківщина” і, врешті-решт, замість працювати, ми лише бігатимемо на різні політичні акції та вислуховуватимемо, хто і що кричить із новозбудованої барикади.

— Тобто ви не визнаєте, що підняття старих кримінальних справ щодо Дрогобича, де фігурує ім’я пана Сендака, – це політика?

— Стосовно Дрогобича – це справа, пов’язана з АТП. У міліцію звернулися працівники АТП. Мовляв, за акціями не виплачують кошти, і самі акції підроблені. Ми провели експертизу, взяли пояснення у 80 осіб і порушили кримінальну справу за статтею 190, ч. 4 ККУ (шахрайство, вчинене в особливо великих розмірах – “Газета”). Де тут політичне підґрунтя?

— Ініціатива львівської міліції щодо впорядкування маршрутних перевезень отримала, м’яко кажучи, неоднозначну оцінку львів’ян…

— Давайте так: мухи окремо, котлети – окремо. Прийшовши на посаду, я попросив надати мені довідку: скільки разів водії маршруток інформували органи про пасажирів, пограбованих і обікрадених у салонах, чи хоч раз упізнали злодіїв? Відповідь вас здивує: ЖОДНОГО разу! А в міліції є інформація про те, що деякі водії “працюють” у парі з кишеньковими злодіями, попереджаючи останніх про присутність у салоні оперативників. Вони ж агітують пограбованих не писати заяв в міліцію. Якщо доведемо, то негайно такі маршрути ліквідовуватимемо. Про це рішення автоперевізників уже інформували. Вважаю, воно справедливе.

Щодо зменшення кількості пасажирів, які стоять, я бачу вихід у тому, щоб перевізники переходили на більш габаритний транспорт. Можна пустити і ЛАЗи, бо, як свідчить досвід Німеччини та інших країн Європи, там ці маленькі маршрутні таксі вже в минулому. Проблема загазованості, яку нібито вирішують маршрутки, вельми умовна: подумайте, скільки газу випускає ЛАЗ і скільки десятки маршруток, які його замінили.

— У вас є кредо, яким керуєтеся?

— Не люблю, коли хтось каже: “Я вас не підведу”. Натомість відповідаю: “Головне, щоб ти не підвів себе”.

Микола Савельєв