Любителів “травки” виганятимуть зі школи - „Львівська газета“, 2 березня

|

Тепер юним наркоманам нічого робити у Львівській середній школі №63. Інші школярі, які належать до учнівського парламенту, нещодавно прийняли свій закон про заборону наркотиків у цьому навчальному закладі. Тих, хто любить покурити “травку”, прийняти “колеса” чи вколотися, відраховуватимуть із учнівського колективу. Шкільний закон набув чинності від учора.

Учнівський парламент… Це словосполучення звучить. Однак у цій школі насправді чотири роки поспіль діє така структура на чолі з президентом, віце-президентом, верхньою та нижньою палатами. У парламенті – 25 школярів, обраних учнями 5-11 класів. Звідси й поділ на палати: молодші класи – нижня, а старші – верхня. З кожного класу шляхом голосування обирають депутата. Однак до складу парламенту може потрапити кожен бажаючий, якщо він захоче цим займатися. Сюди дорога відкрита для всіх…

Заступник директора з виховної роботи Марія Лукашкевич розповіла “Газеті”, що склад учнівського парламенту змінюють. “На початку навчального року закритим голосуванням у кожному класі обирають потенційного кандидата в президенти. Він пише свою програму, де зазначає, що хоче змінити в школі, розказує про себе. До речі, будь-який школяр може висунути власну кандидатуру на посаду президента, якщо він добре уявляє себе в цій ролі. Цього нікому не забороняють”, – наголошує пані Лукашкевич.

Кілька років тому учні-парламентарії зустрічалися із тодішнім мером Львова Василем Куйбідою. “Ми зайшли до нього в кабінет і вийшли через 2,5 години, – згадує заступник директора. – Було надзвичайно цікаво слухати, як діти ставили запитання мерові. Такого не почуєш навіть від депутатів. Потім мер дозволив дітям посидіти у своєму кріслі, зателефонувати з його телефону. Ото було радості! Тому я вважаю, що великий позитивний вплив учнівського самоврядування в тому, що діти навчаються займати активну життєву позицію”.

“Мене звати Оля Щепак. Я є президентом шкільного парламенту, – розповіла симпатична дівчина, яка навчається в 10-Б класі. – Чому обрали саме мене? Мабуть, про це треба запитати виборців. Моя передвиборна платформа була спрямована на те, щоб усі побажання учнів розглядали на засіданні парламенту, яке відбувається щоп’ятниці”.

Віце-президент Наталя Побуцька (11-В клас) додала, що у школі активно борються й проти куріння учнів. “На минулорічній дискотеці проводили урочисте спалювання цигарок. Уперше пачки цигарок купували не для того, щоб курити, а для того, щоб спалити. Встановили навіть спеціальну урну, куди наші курці могли за бажанням викинути свої цигарки. Для них це стало чудовою нагодою кинути курити”.

Є в цій школі й така “цікавинка”. Раз на рік учні випробовують свої педагогічні здібності: вони самі навчають своїх однолітків. Щоправда, справжні вчителі все ж присутні на уроці. Інакше, мабуть, клас стояв би на голові. А що поганого в цій нагоді для охочих відчути себе вчителем? Президент учнівського парламенту Оля Щепак автоматично стає директором.

“Учні повністю керують тоді школою. Коли зателефонував завідувач райвно, то дуже здивувався, що потрапив на “директора” Олю, яка навчається в десятому класі. Це був найцікавіший момент, – згадує пані Лукашкевич. – Тоді відбувається педрада з оголошенням доган і подяк. Усе так, як у дорослому житті…”

“Минулого року я була делегатом до міського учнівського парламенту, – додала Наталя Побуцька. – Там на досить високому рівні обговорювали проблеми всіх львівських шкіл. Відбувалися сесії в міській раді за участю депутатів, де розмовляли про суттєві суспільні проблеми, зокрема, про СНІД і наркотики. До речі, ті чи інші форми самоврядування є в кожній школі. У деяких існує навіть Кабінет Міністрів. А ми вирішили створити парламент”.

За словами співрозмовниць, у цій шкільній “Верховній Раді” немає поділу парламентаріїв на молодших і старших. Усі мають однакове право голосу.

Репортер “Газети” поспілкувався з колишнім президентом шкільного парламенту, а нині студентом-медиком Мартою Чикайло. “Я з приємністю згадую нашу школу, – сказала Марта. – Тут завжди було весело. Ми поєднували науку з розвагами, організовували різні конкурси та вечірки. Це було так захоплююче!”

Що б нині не говорили про зубожіння освіти й нахабність школярів, які не хочуть учитися, добре, коли навчальний заклад стає другою домівкою для дитини, а шкільні роки залишають світлі та приємні спогади…

Богдан Мазур

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *