Тарас Чорновіл: “Я агітуватиму за Віктора Ющенка тих, хто вагається” - „Львівська газета“, 27 лютого

|

Тарас Чорновіл повернувся з 10-денного відрядження із Австралії, куди він їздив на чолі делегації парламенту України. За його словами, візит був більш, ніж успішним і, не виключено, стане поворотним на шляху співпраці між Україною та Австралією. Про подробиці візиту Тарас Чорновіл розповів в інтерв’ю “Газеті”. Також у розмові ми повернулися до його заяв про призупинення членства у фракції “Наша Україна”.

– Одразу скажу, що рівень зустрічей був дуже високим, за що особлива подяка українському послу Олександру Міщенку. Нам дали чітко зрозуміти, що наш візит розглядають як певний варіант державного візиту, оскільки ті зустрічі, які відбулися, відповідали саме такому рівню.

Нам удалося змінити ставлення до української проблематики як на зустрічах з керівниками комітетів, так і зі спікером парламенту та міністром закордонних справ і торгівлі. Досі Австралія дивилася на Україну очима Росії, тобто, посольства, розташованого в Москві, яке повністю перебрало російський погляд на нас.

Підсумком переговорів став факт визнання пріоритетності відкриття посольства Австралії в Україні, хоча для цього ще потрібно пройти дуже складну бюрократичну систему виділення коштів. Але політичне рішення вже є. Австралія виходить уже, фактично, на сприйняття України як можливого стратегічного партнера. В Європі вона має тільки одного стратегічного партнера – Великобританію.

– Про що безпосередньо йшлося?

– Нам вдалося презентувати структуру українського ринку та вийти до усвідомлення неприйнятності у цей момент торгових відносин між країнами –лише 50 млн. доларів в обох напрямках. Окрім того, міністр серйозно зацікавився договірною базою і визнав, що запропоновані Україною торгові угоди лежать із 1993 року в нього в міністерстві без руху.

Є надія, що ми зможемо поновити договір про наукову й освітню співпрацю, необхідну для того, щоб наші студенти могли навчатися в Австралії. Виходитимемо на підготовку питання про договір щодо пенсійного забезпечення, щоб мешканці континенту українського походження могли повернутися в Україну, але залишити за собою австралійську пенсію.

– Яким був склад української делегації?

– Окрім мене як голови групи Україна-Австралія в парламенті та як керівника делегації, до неї також увійшли Олексій Івченко та Володимир Стретович, колишній голова СБУ Леонід Деркач і Валентин Савицький.

– З огляду на політичні вподобання, делегація була строкатою. Чи не було проблем у спільній роботі в Австралії?

– Ні. Ми працювали як одна команда, і результат – відповідний. Мені було дуже складно як голові делегації, і це була не найлегша робота в моїй практиці, бо одна річ займатися політикою тут, а інша – представляти державу за кордоном. У Австралії добре пам’ятають єдиний український візит у 1992 році, коли без погодження прилітав спікер нашого парламенту з групою депутатів, і Австралія відмовилася їх прийняти. Це і досі згадують як великий мінус у двосторонніх відносинах.

– Зрозумілим є стратегічне партнерство Австралії з США. А чим може бути цікавою їй Україна?

– Ми цікаві як партнер, який може забезпечити торговельну експансію Австралії в Європі – це дуже багато. Зокрема, це може стосуватись яловичини, яку можна переробляти в Україні й експортувати в Росію та інші країни. Їм цікаві наші високі технології, зокрема в космічній сфері. Були розмови про можливу закупівлю озброєння для австралійської армії. Тоді нам доведеться конкурувати зі США, але це засвідчить рівень.

– Окрім економічних чинників, стратегічне партнерство передбачає також якісь спільні зовнішньополітичні погляди тощо…

– Про це теж ішлося на всіх зустрічах. Австралійські політики підкреслили свою участь в антитерористичній кампанії, вони знають про нашу місію в Іраку, а також не проти проводити двосторонні консультації в таких питаннях.

– Що тепер потрібно зробити, щоб закріпити здобутки після візиту?

– Спочатку я звітуватиму перед головою ВР. Далі поінформую про візит міністра закордонних справ, хоча посольство України в Австралії вже надіслало такий звіт. З цими питаннями я підійду також у міністерство економіки. Потім потрібно дуже серйозно підготувати візит австралійського спікера, який займає одну з перших позицій у політичній ієрархії країни, в кінці червня. Наступний етап – підготувати візит спікера України в Австралію, який ми плануємо здійснити до кінця цього року, і домовитися про зустріч нового українського президента на початку 2005 року. Я маю відстежувати підготовку до підписання всіх угод, а крім того, ініціюватиму в Україні підписання низки документів.

– Деталізуйте ваші слова про зацікавленість Австралії продукцією українського ВПК.

– Нам потрібно розвивати політичні контакти з Австралією, щоб вона відмовилася від невигідної з економічної точки зору купівлі зброї в США чи деяких інших країн. Нині українські танки (нічим не гірші, ніж американські) є значно дешевшими. Ця робота може тривати роками, але це вартує того.

– Уже дещо затих скандал, пов’язаний із вашою заявою про призупинення членства в “Нашій Україні”. Що тепер робитиме депутат Чорновіл?

– Одразу зазначу: я призупиняю членство у фракції, але не виходив, не виходжу і не виходитиму з блоку “Наша Україна”. Мій крок нічого не змінює в моїх політичних позиціях і поглядах щодо підтримки Віктора Ющенка на президентських виборах. Я сподіваюся, що політичний шум, який піднявся навколо цього всього, дуже швидко спаде, і можна буде працювати нормально без закидів у мій бік. Я дуже вдячний журналістам за те, що не зустрів закидів про те, що Чорновіл продався.

.2 березня у ВР оприлюднили заяву про призупинення мого членства у фракції. Це не є спаленням мостів. Це максимальне збереження контактів і декларування відкритості на зустріч, яке є притаманним для низки чільних представників фракції. Я заявляв і заявляю, що на наступних президентських виборах не бачу іншого кандидата, ніж Віктор Ющенко, і голосуватиму й агітуватиму за нього.

Але повторю: у ситуації, що склалася, не я один у фракції “Наша Україна” не був задоволеним тим, як ведуть роботу. Низка членів фракції обурені відвертим саботажем деяких керівників фракції та відвертими провокаціями з боку інших. Можливо, ті, кому не подобається стан справ у фракції, робитимуть паралельні дії, частина з яких буде в межах фракції, а інші, як у моєму випадку, – поза її межами.

– Що ви маєте на увазі, коли говорите про саботаж і провокації?

– Нині ми маємо таку політичну конфігурацію: з одного боку – дві абсолютно неприйнятні для мене сили – СДПУ(о) та “Регіони”, з іншого – Віктор Ющенко. І ще одна складова – певні політичні групи, які гуртуються навколо таких постатей, як Литвин, Тігіпко, Хорошковський. Вони розуміють, що їм нічого не світить на цих президентських виборах, а їх просто заганяють у глухий кут. І вони шукають мостів із опозицією. У “Нашій Україні” знайшлися провокатори, частина з яких є відверто оплачуваними, які зробили все можливе та неможливе для того, щоб ті мости зруйнувати. Поведінка окремих депутатів фракції під час голосування за політреформу 3 лютого – складова плану, щоб не дати Ющенку можливості набрати жодного відсотка, окрім тих 22, які за нього проголосують у будь-якому випадку. Тому я хочу творити мости між “Нашою Україною” і цими середовищами.

– Люди, яких ви назвали четвертим центром впливу, є доволі тісно пов’язаними з президентом. Наскільки адекватним буде сприйняття одного з представників опозиції, який намагається шукати мостів не з Тимошенко чи Морозом, а з Тігіпком?

– Із Тимошенко та Морозом основне – не спалити мости. Я колись був серед тих, хто їх будував. Думаю, що потрібно просто усунути від прийняття рішення деяких людей із “Нашої України”, які завжди робили все, щоб не було реальної співпраці у форматі “трійки”. Що ж стосується Тігіпка й інших, то це дуже розшарпані та багато в чому неоднорідні середовища, але там є люди, які хочуть прозорих правил гри. Деякі з них уже визріли для співпраці з Ющенком.

– Юлія Тимошенко закликає в середині березня провести акції протесту. Її союзники скептично оцінюють такі плани. Як ви особисто ставитеся до цієї пропозиції?

– Почати акції саме нині – не можливо, бо вони перетворяться на дрібні пікети, які влада давно навчилася ковтати. Вона зуміє їх використати дрібними провокаціями для того, щоб розправитися з деякими політичними опонентами та випустити пару.

– Масові акції можуть розпочатися, якщо під час виборів влада спробує зняти з перегонів Віктора Ющенка…

– Я не думаю, що це буде, адже це повний правовий нігілізм. І полеміка з ПАРЄ засвідчила, що багато хто у владі боїться дуже жорсткої реакції Заходу. Але є інший спосіб – загнати Ющенка у межі 20 % електорату. Це можна зробити і силами “Нашої України”, точніше, окремих її представників, які можуть своїми діями відлякувати виборців. Таких людей я і називаю штатними провокаторами. 30% українців, які вагаються, після ще кількох дебошів депутатів від “Нашої України” просто не прийдуть на вибори. Через тих провокаторів не підуть до Ющенка і депутати, які є у більшості.

– Багато ваших симпатиків сприйняли ваш демарш дуже болісно. Вам доведеться пояснювати свій крок…

– Щойно я почав це пояснювати, в мене відразу ж появилися проблеми з доступом до джерел інформації. Думаю, на старті президентської кампанії все стане зрозумілим, і всі закиди відпадуть, хоча цей час важко буде прожити. Я вже отримую багато листів, у яких люди пишуть, що мене треба каменувати, спалити, називають зрадником… Але прийде час, і вони зрозуміють мій учинок.

Що ж моїх майбутніх кроків, то я працюватиму не на те, щоб переконувати в чомусь симпатиків “Нашої України”. Я агітуватиму за Віктора Ющенка серед тих, хто вагається або не симпатизують йому. Як людина, яка багато критикувала Ющенка, хочу допомогти їм визначитися на його користь.

Розмовляли Олег Базар, Ярема Городчук

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *