Як уже писала “Газета”, ситуація в містечку Соснівка, де діти хворіли на дивну хворобу флюороз, і надалі викликає занепокоєння. Екологічний стан цієї місцевості досі не можуть однозначно охарактеризувати фахівці, які з перших днів знають про соснівську проблему. Аби їхні судження та версії мали більше розголосу, в редакції “Газети” відбувся “круглий стіл”, на якому обговорювали теперішню ситуацію в Соснівці та причини екологічної проблеми, яка виникла майже 15 років тому.
Участь у “круглому столі” взяли завідувач кафедри дитячої стоматології Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького, голова Асоціації стоматологів Львівщини Ніна Смоляр, доцент кафедри ґрунтознавства та географії ґрунтів географічного факультету ЛНУ ім. Івана Франка Зенон Гамкало, доцент, завідувач лабораторії гамаелектроскопії факультету електроніки ЛНУ ім. Івана Франка Володимир Грабовський.
– У чому полягає проблема в Соснівці? Чи вона вичерпана?
Зенон Гамкало: Як на мене, то питання – відкрите, оскільки я чітко дотримуюсь тої думки, що всі дослідження мають бути системними і проходити в режимі моніторингу. Той, хто займається проблемами ґрунту, розуміє, що це – живе тіло. Наприклад, сьогодні вміст нітратів у ґрунті може бути мінімальним, а при сприятливій погоді може утворитися до 300 кілограмів на гектар. І ніхто їх туди не приносить, просто відбувся процес мінералізації органічної речовини. Оскільки відбувся процес мінералізації, то зрозуміло, що ця органічна речовина не є сама по собі, більшість речовин є в якихось органо-мінеральних комплексах.
Те саме маємо і в повітрі. До чого я веду: ці всі дослідження мали бути моніторинговими, тобто слід було здійснювати безперервне стеження. З точки зору еколога сказати, що питання закрите і там нічого немає, не можна.
Я вважаю, що ставити крапку в цій справі ще зарано. Що таке фтор? Фтор – це окисник, найпотужніший окисник, який сьогодні відомий. Якщо суть не в самому фторі, як такому, а в його дії, тобто як окисника, нам не відомо: чим запалили, чому почалася пожежа. Такий окисник є в рідкопаливних двигунах ракети. Варто з’ясувати, в чому причина – в самому фторі чи в його дії. Якщо його руйнуюча дія в окислювальній здатності, тоді все впирається не лише у фтор, а й в сильні окисники. Мені відомо, що версію з фтором ніби вже “поховали”, бо коливання фтору там спорадичні – то його більше, то менше. Здається, річ не тільки у фторі, бо є ще й інші регіони, де спостерігають підвищений уміст фтору, але таких відхилень як у Соснівці немає.
– Що ж, на вашу думку, стало причиною?
Зенон Гамкало: Вважаю, що потрібно комплексніше глянути на цю зону. Наприклад, події, коли в Польщі випав помаранчевий сніг, сколихнули всі міністерства. Вони, у свою чергу, припускають, що це пилові бурі з Сахари, бо там є ґрунти, в яких багато оксидів заліза. Добре, що Польща так швидко працює.
А в нас є терекони, які є “клондайком” важких металів, токсинів і карцирогенів. І зона там не безвітрена. Крім цього, свого часу, маючи під ногами доступний шлак, мешканці вирішили покрити цим шлаком доріжки на ділянках, подвір’ях. Вважаю, що причина не у фторі, там – комплексна дія. Очевидно є постійне забруднення за рахунок переносу тих дрібних частинок із тереконів.
Ще одне. Шлакове покриття постійно змивається за рахунок поверхневих, ґрунтових вод. Так це чи ні – однозначно стверджувати не можна. Ми не маємо права на версію, яка не перевірена до кінця. Я вважаю, що екологи там ще й не починали працювати. І поки там не організують станції безперервного стеження за станом води, ґрунту та повітря, доти ми не зможемо зробити остаточний висновок: безпечна ситуація чи ні. Ми зупинилися на фторі, але ж не відомо, чи це сам фтор, чи в його окисник.
Володимир Грабовський: Я погоджуюсь із тим, що сказав колега. Додам, що ті терекони, які там є, дозволяють отримати величезну кількість карцирогенів. І в процесі вивітрювання, опадів це все потрапляє до ґрунтових вод. І забезпечення населення питною водою не усуває проблеми, бо всі місцеві продукти харчування “живляться” ґрунтовими водами.
І ще, я не знаю, наскільки це є правдою, але якщо дійсно там були військові ракети, то, можливо, це наслідки, оскільки виявили специфічне паливо.
– Яке відношення має фтор до палива?
Володимир Грабовський: Це не стільки фтор, скільки окислювачі, які використовують в обслуговуванні ракет. В армії практикували показувати щойно призваним солдатам дію окислювача. В окислювач кидали мишу і від неї нічого не залишалося.
– Тобто це є кислотна речовина?
Володимир Грабовський: Кожен окислювач має свій склад. Який був там – мені не відомо. Це слід запитати у військових, але не виключено, що саме ці речовини могли спричинити певні реакції в середовищі.
Зенон Гамкало: В окислювачі маємо мінімум 15 речовин – елементи різної валентності. А що військові давали в окислювачі, це напевно ніхто не скаже. Там робили ставку на швидкість процесу в отриманні високої температури. Якщо окислювач потрапляв у середовище, то окислював усе. Але що утворилося в процесі окислення, які сполуки? Теорія окислення не означає, що якщо окислювач зник, то він не діє. Сьогодні продукти окислення можуть бути більш токсичними і це є органічними речовинами.
Ніна Смоляр: 1995 року в Соснівці була пожежа. Я спробую прояснити, щоб усе було зрозуміло.
З першого дня, коли з’явилася хвороба, я працюю в Соснівці. Впродовж десяти років медицина не отримала жодного фінансування від держави. Чому на мене випала ця доля? Тому що першим проявом стали зуби. Зуби є індикатором навколишнього середовища. Безперечно, виникло питання, що спровокувало масову захворюваність дітей. Ми не могли дати на це відповіді, бо це патологія, яка не характерна для нашого регіону. Але в Україні вогнища такої патології є в Полтавській, Одеській, Київській, Луганській областях. Чому ця патологія була невідомою для нашого регіону? Ми мали картину, яка була типовою для флюорозу і яку провокує фтор – є дефіцит фтору, оптимальна концентрація фтору та підвищений вміст фтору.
Отож, при дефіциті фтору виникає каріес, а при більшому вмісті фтору виникає флюороз. Чому ми спочатку не ставили цей діагноз, а писали: “гіпоплазія зубів”? Для того, щоб поставити діагноз, санепідемстанція мусила дослідити питну воду та підтвердити високий вміст фтору.
На той час санстанція давала нам оптимальну концентрацію фтору. Ми боролися. Перші дослідження я провела у Швейцарії та Німеччині. Завдяки міжнародним контактам, за допомогою вчених різних країн ми зробили висновки про високий вміст фтору. І лише після цього санепідемстанція зробила висновок, що у воді було майже 4 міліграми фтору на літр.
Річ у тому, що коли здавали в користування водогін, то не вимагали вказувати в ГОСТі вміст фтору у воді. Коли підняли архівні документи про вміст фтору в той час, коли почав роботу водогін (1986 рік), то показники вже тоді були дуже високими. А через 6-7 років використання цієї води все проявилося на наших дітях. Тому і виникло масове захворювання. Лише після іноземної експертизи наші науковці провели дослідження води й обстежили дітей на предмет вмісту фтору. Висновки про наявність у дітей флюорозу дали Полтавська стоматологічна академія та Інститут моря в Одесі. Тому не потрібно спекулювати на тому, що в Соснівці неприродний фтор. Там є фтор природного походження. Вода залягала глибоко, свердловини бурили на великих глибинах, де вже йдуть інші пласти. Бучацький пласт, який тягнеться через Соснівку, Лопатин, Радехів і Топорів, має високий вміст фтору.
Фтор є природного походження і це – основний чинник. 1996 року питну воду почали подавати з іншого водозабору. У дітей згодом виявили навіть різну форму ураження на різних вулицях. Я погоджуюся, що це не лише фтор. Там комбінована, комплексна, сумарна дія низки різних токсичних елементів, надлишок яких є у відстойниках, ставках, пустосховищах. Доведено, що там міститься кадмій, миш’як у 10 разів перевищує допустиму концентрацію, у 7-10 разів більше стронцію. Це також солі важких металів, вони підсилюють дію фтору.
Та клінічна картина, яка є у дітей не тільки з боку зубів, але й загально-соматична, абсолютно пояснюється наявністю фтору та солей важких металів.
Є й інший феномен – дефіцит кальцію та цинку в питній воді. А коли немає кальцію в організмі, що стає на його місце при високому вмісті фтору і свинцю? Високий вміст свинцю і при низькому вмісті кальцію ще більше потенціює дію фтору. Все пов’язано. Не можна говорити лише про один фтор, з цим я безапеляційно погоджуюсь.
А дефіцит цинку – це ще одна клініка, в нас багато низькорослих дітей.
– Якою зараз є ситуація в Соснівці?
Ніна Смоляр: Порівняно з тим, що було раніше, ситуація нормалізувалася і є набагато кращою. Нині у дітей 6-7-річного віку є лише поодинокі випадки захворюваності. Це пов’язано зі зміною водозабору, роботою медиків, які провели величезну санітарно-просвітницьку роботу серед населення.
У будь-якій екологічній ситуації ми повинні боротися за своє здоров’я, за виживання. Залучено швейцарські фонди, організували фонд допомоги дітям із Західної України, допомагає швейцарський професор Роберт Гоц, німецький клуб. Щоправда, не фінансово. Нам ніхто не дав ані копійки. Ми говоримо, що потрібно нашим дітям, а вони постачають нас матеріалами. Тому сьогодні з медичної точки зору Соснівка вже не є проблемою. Нині це – як звичайна проблема регіону.
Безперечно, там потрібно працювати, але так потрібно працювати в будь-якому регіоні.
Зенон Гамкало: Є інформація, що там, окрім проблеми з зубами, спостерігають невропатію. Це правда?
Ніна Смоляр: Немає там такої проблеми. Захворюваність така ж, як і в інших регіонах. От, наприклад, у Новояворівську є беззубі трирічні діти. Це проблема, а у Соснівці ще жодна дитина не потребує протезу. При флюорозі є проблема у тих дітей, яким сьогодні 17-18 років, вони відчувають свою неповноцінність.
– А як із твердженнями людей, що це все через військові захоронення?
Ніна Смоляр: Подейкували, що в селі були радіоактивні захоронення військових, були ніби очевидці, показували нам місце на цвинтарі, що нібито саме там є захоронення. Створили комісію на базі державного підприємства “Західукргеологія”, зробили свердловини. Я сама була свідком, як копали у тих місцях, де показували очевидці. Але ніхто нічого не знайшов.
Володимир Грабовський: А нічого і не могли знайти, боєголовка є герметичною, в ній – чистий уран. Період розпаду урану – 800 мільйонів років. Там не може бути радіації, там можуть бути хімічні збудники. Уран органічно не засвоюється.
Розмовляла Валентина Люля
