У звіринець — із гостинцями - „Ратуша“, 26 лютого - 4 березня

|

У Львові за всю його історію не було жодного зоопарку. Екзотичних тварин можна було побачити лише у заїжджих звіринцях і на пересувних зоовиставках. Сьогодні юні галичани мають змогу ознайомитися з традиційними і не зовсім представниками фауни у Міському дитячому еколого-натуралістичному центрі.

Вхід вільний

Потрапити на подвір’я центру не становить жодних труднощів: написами на кшталт “у подвір’ї — злі тварини” навіть не пахне. Піднімаючись сходами, над якими влітку буятиме, утворюючи арку, зелень, варто уважно роздивлятися на всі боки, адже за вами стежать допитливі очі тварин.

На подвір’ї відвідувачів першою зустрічає лань, далі у вольєрах мирно сусідують фазани і качки-мандаринки — це ті тварини, що можуть зимувати на вулиці.

Увійшовши до екоцентру, обов’язково треба зачиняти за собою двері, напис на яких красномовно говорить сам про себе: “щоб не мерзли тварини”.

Замість очікуваного чергового, що мав би займати свій “пост”, до мене з обидвох сторін шкірилися дві невеличкі мавпи. Пізніше з’ясувалося, що їх навмисно поселили навпроти, адже кожна хоче привернути до себе якнайбільше уваги. Мавпам та їхнім сусідам це непогано вдається — торік у центрі побувало понад дві з половиною тисячі відвідувачів.

Загалом в екоцентрі живуть представники понад 86 видів і порід тварин: серед них велетенські таргани з острова Мадагаскар, риби соми-пангасіуси, схожі на маленьких акул, крокодиловий кайман, королівські змії та багато інших. А ще ж є понад 30 видів птахів: папуги, канарки, сови.

Будинок, який “облюбували” тварини

Як би це дивно не звучало, але до відкриття зоопарку підштовхнув й сам будинок, у якому сьогодні мешкають тварини. “1989 року, коли переселилися до нового приміщення, побачили, що навколо будинку є подвір’я — близько півгектара, на якому можна було розгорнути невеличкий зоопарк”, — розповідає директор Міського дитячого еколого-натуралістичного центру Ігор Антахович. Пізніше виявилося, що цей будинок — особняк першого професора зоології, видатного та знаного у Європі вченого— Бенедикта Дибовського.

За своє життя він зібрав най-більшу на той час у Європі колекцію рідкісних тварин. Саме ця людина була ініціатором створення на біологічному факультеті Львівського університету музею, у якому й досі є опудала, зроблені Дибовським власноруч.

Дибовський був людиною прогресивних поглядів, за що й поплатився — двічі був засланий царським урядом до Сибіру. Будучи на засланні, працював: збирав колекції, робив опудала. По за-кінченні терміну заслання, привіз колекцію тварин — а це понад сто видів і порід — до Львова.

У 1909 — 1910 роках у Бенедикта Дибовського склалися напружені стосунки з тодішнім керівництвом університету, яке урешті-решт й відправило його на пенсію. Тодішня львівська громада вирішила віддячити за заслуги зоолога у науці, збудувавши дім, у якому вчений продовжував працювати.

Доля — знана пустунка: через сімдесят років у цих стінах знову оселилися люди, яким не байдужі тварини.

Віддам тварину

в добрі руки

Життя тварин, що живуть у зоопарку, складалася по-різному: є історії сумні, трагічні або ж навпаки — веселі.

“Дуже часто до нас потрапляють тварини від львів’ян, також маємо фонд, де обмінюємося тими тваринками, що народилися у нас, з іншими зоопарками”, — розповідає Ігор Антахович. Останнє надбання — довгохвоста сова, занесена до Міжнародної червоної книги. Цей птах не живе на території України, а лише прилітає, аби перезимувати.

Три тижні тому до екоцентру зателефонувала жінка і поінформувала, що підібрала поранену сову. У сови було розбите крило — ветеринари припускають, що це трапилося внаслідок зіткнення з машиною. “Взимку сови полюють поблизу трас, адже дороги — підталі і там найчастіше бувають гризуни. Оскільки сова — нічний хижак, не виключено, що її засліпило світло фар, внаслідок чого вона й потерпіла”, — розмірковує директор екоцентру.

Якщо птахи, яким надавали допомогу в екоцентрі, не розівчилися самостійно добувати корм, їх обов’язково випускають. Напевно, почуття вдячності керувало парою яструбів, які після того, як їх відпустили, оселилися у парку на Снопківський — за двісті метрів від екоцентру.

У пітона, що живе в зоопарку, своя історія. Його купив бізнесмен, а через тиждень його дружина завередувала: “Забирайте пітона з дому!”. Звісно, що у магазині, де купували плазуна, його не прийняли назад. Натомість дали номер телефону до екологічного центру, у стінах якого й оселився плазун.

“У грудні у нашій колекції було ще одне поповнення — самець лані”, — розповів Ігор Антахович. До екоцентру зателефонувала жінка й розповіла, що працює у приватному ресторані, власник якого поблизу тримав пару тварин, яких вони назвали косулями. Пізніше тваринки йому набридли, і він навіть просив попереднього господаря, аби той їх забрав. На щастя, з цього задуму нічого не вийшло, натомість в екологічному центрі жваво взялися за будівництво нового вольєра. Впродовж чо-тирьох тижнів було збудовано житло, та під час зимових свят од-на з тваринок загинула. Сьогодні у зоопарку живе лише дво-річний самець лані, у якого вже прорізаються перші ріжки, і він, напевно, чекає — не дочекається пари.

Інколи у зоопарку трапляються НП — втікають тварини, переважно молоді, невеличкі плазуни. Вони “гуляють” місяць — два у приміщенні екоцентру, не виповзаючи на вулицю. “Плазуни — холоднокровні тварини, що тягнуться до тепла, — пояснює директор екоцентру, — тому ми й ловимо їх також — “на тепло”. Найчастіше змії опиняються під батареями, куди виповзають і, ослаблені, дрімають, адже самостійно можуть піймати хіба якусь мишку, що втекла з віварію.

У подвір’ї екоцентру є й нові вольєри, які сьогодні ще порожні. Якщо мрії здійсняться, то у майбутньому там житимуть єнотоподібні собаки та рись.

Оксана ЛЕВИЦЬКА

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *