“Ми боротимемося до кінця” - „Львівська газета“, 25 лютого

Учора мешканцям гуртожитку, що розташований по вул. Угорській, 2 і належить ВО “Полярон”, увірвався терпець. Людям украй набридли відсутність гарячої води та тепла в помешканнях, а також часте вимкнення світла.

До того ж, поширилася чутка, що гуртожиток продадуть, а його мешканців виселять. Отож близько трьох десятків осіб зібралися в холі цієї споруди і поділилися з репортером “Газети” своїми проблемами. До речі, на цьому міні-мітингу були й “поляронівці” з двох інших гуртожитків, які також належать заводу. Вони прийшли підтримати своїх колег.

“Я мешкаю тут з 1987 року, – розповів Михайло Островський. – Нині директор “Полярону” хоче цей гуртожиток продати буцім із метою капітального ремонту. Люди мерзнуть, їм вимикають світло, в кімнаті замерзає вода. Ми звертаємося до різних начальників, але нас ніхто не слухає. Пан Буняк надсилає відписки, мовляв, мерія цим не займається. І на цьому все закінчується”.

“Нам постійно нагадують про борги, – додає інший мешканець гуртожитку Орест Корпан. – Однак не впевнені в тому, чи завтра матимемо дах над головою. Переконайте нас, і 95% мешканці готові повністю розрахуватися. Ми живемо, як на “курячих лапках”! Ніхто ж не знає, за що він платить: ані води, ні тепла, ні світла!”

Пані Галина Куйбіда розповіла, що впродовж трьох днів, доки в помешканнях не було опалення та світла, її дитина захворіла. “Ми маємо намір перекрити залізницю і зупинити поїзд. Іншого виходу немає”, – переконана жінка.

А ось Осипа Солтисяк взагалі не могла стримати сліз. “Я працювала 30 років на заводі. Мені дуже прикро, що пенсіонери не мають нині жодних прав. Усі ці роки живемо в “курнику”, у великій тісняві, стоїмо у квартирній черзі. Сьогодні нас усіх тероризують, заявляють, що всіх пенсіонерів здадуть у дім для перестарілих, а людей середнього віку виставлять на вулицю. Це, мовляв, відомче житло. Ми зверталися навіть у Верховну Раду. Ми боротимемося до кінця, і ніхто не піде звідси”.

“У борги нас загнали, незаконно відімкнули від газопостачання, – додає Люба Коваль. – Їжу готуємо – хто на чому, в основному на електроплитці”.

Інші жінки звинувачували в ситуації директора “Полярону”. Мовляв, він вважає, що “керує всією Україною”.

Директор “Полярону” пан Олександр Чаус, якого згадували “незлим тихим словом”, цими днями перебуває на лікарняному. Тому всю енергію присутні спрямували на його помічника з побуту Олександра Куцого, якого не врятувало те, що він – нова людина на цій посаді. Пан Куций довго сперечався з розгніваними людьми, щось їм доводив, але натовп не перекричиш. Вочевидь, спокійне спілкування з журналістами, які розмовляли з ним кілька хвилин на вулиці, стали перепочинком.

“У цьому гуртожитку часто вимикають світло й опалення, – розповів пан Куций. – З цією проблемою ми неодноразово зверталися у “Львівтеплоенерго”. Просили, щоб дали тепло. Надіслали їм гарантійний лист, в якому зазначали, що в лютому оплатимо борг. Однак “Львівтеплоенерго” не реагує, і люди знову залишилися без тепла. Завод, у свою чергу, чекає на кошти від міністерства з Києва. Ми ж не можемо заплатити за тепло, якщо немає грошей. А те, що зібралися люди… Гуртожитки завжди були болючими питаннями. Але окремі проблеми можна вирішити в робочому порядку. Навіщо створювати весь цей ажіотаж?”

Олександр Куций запевнив, що людей із гуртожитку ніхто не виселяє. “Ми плануємо здійснити капітальний ремонт, тому хочемо людей тимчасово переселити у вільні кімнати по вул. Карбишева (там розташований інший гуртожиток від “Полярону” – “Газета”)”, – додав він.

Проте серед мешканців уперто ширилася чутка, що гуртожиток мають намір продати внаслідок банкрутства заводу, тож їх виселятимуть. “Це все розмови, – переконаний помічник директора “Полярону”. – Ніхто питання про виселення не порушував. Ідеться лише про капітальний ремонт. Думаю, що хтось свідомо нагнітає цю проблему”.

Богдан Мазур