Богдан Піх: Ми вміємо працювати - „Поступ“, 25 лютого

|

— Пане Піх, визнання “Галицького лицаря” є далеко не першою нагородою, яку отримує Львівська залізниця. Та все-таки чи вважаєте Ви її ще однією перемогою залізничників?

— Насправді, ми ніколи не працюємо за нагороди. Наше завдання працювати так, щоб люди були задоволені. Це і є найвищою нагородою. А визнання державних чи інших структур, звичайно, є приємними, проте не повинні перетворюватися на мету. Наприклад, позитивне відзначення роботи працівників є для них приємною нагородою, крім того, воно ще більш зобов’язує працювати добре.

А що стосується нагороди конкурсу “Галицький лицар”, то до останнього моменту для мене це справді було несподіванкою. І ми вдячні, що експерти вирішили відзначити саме Львівську залізницю. Виглядає, що люди, а також структури, організовані для рейтингового оцінювання, все-таки слідкують за тим, хто і як працює для держави, для людей, для Європи. Звичайно, для нас ця нагорода є приємною, однак хочу наголосити на тому, що ми працюємо не за нагороду. Сьогодні колектив Львівської залізниці користується авторитетом не лише в Галичині, а й в Україні загалом. Міністр транспорту Георгій Кірпа нас завжди підтримує, отже, зрозуміло, що робота колективу має хороші результати. Це головне, а нагороди, звичайно, будуть.

— Чи вважаєте Ви, що нагородження підприємства, яке Ви очолюєте, це насамперед Ваша заслуга як керівника?

— Я сказав би, що відзначено і мою працю. Яким би не був хорошим керівник, він не працює сам, а з колективом, бо, як кажуть, не один у полі воїн. Насамперед це стосується нашого підприємства. А позитивні результати підприємство, на мою думку, має завдяки поєднанню вмілого керівництва і доброї колективної роботи.

— У нагородженні зазначено заслуги Вашого підприємства. Це насамперед європеїзація вокзалів, добудова сихівського шляхопроводу. А щоб Ви назвали найбільшим досягненням у роботі Львівської залізниці?

— Організатори рейтингу відзначили насамперед ті результати, які є найбільш помітними. Це, зрозуміло, важливі досягнення. Проте основна наша робота в транспортній галузі і для держави загалом є непомітною на перший погляд. Переважно це робота, якої не видно взагалі. Скажімо, забезпечення потреб вантажних перевезень. Ніхто цієї роботи не бачить, проте 82 відсотки всіх перевезень України належить залізничним перевезенням. Також ніхто не говорить про труднощі, які мусила подолати залізниця після розпаду Радянського Союзу. До речі, залізничний транспорт на сьогодні є єдиною галуззю, яка вижила, цілком зберегла свою інфраструктуру. До того ж, надалі розвивається та підтримує економіку всієї України, замовляючи підприємствам продукцію, машини, механізми.

Після розпаду Радянського Союзу зникли закони колишньої імперії, а водночас міжнародні угоди, які мав Союз із сусідніми державами. І залізничники завдяки роботі у міжнародному правовому полі фактично створили нове міжнародне транспортне право, підписавши нові угоди. Цього виду діяльності також ніхто не бачить. Але потяги не зупинялися ніколи, позаяк ми зуміли так організувати роботу, що проблеми, які виникали, були непомітними.

Отже, нас нагородили за те, що для людей є видним, оскільки залізницю оцінюють переважно за роботою квиткового касира, провідника, вокзалу та ін. Але це дуже малий сектор нашої діяльності.

Також можна відзначити як заслугу Львівської залізниці допомогу її працівникам та їх сім’ям. Це також має не менш важливе значення як для нашого підприємства, так і для реґіону. Наприклад, будівництво шкіл чи того ж сихівського моста, напевно, не є нашою функцією. Проте з огляду на ситуацію, яка склалася у реґіоні, мусимо запитувати себе: “Хто ще це зробить, якщо ми не зробимо?” Отже, коли маємо найменшу можливість, то намагаємося допомогти — виконуємо прохання і стосовно газифікації, будівництва оздоровчих закладів чи доріг. Люди досить часто звертаються до нас за допомогою. Не знаю, чому вони звертаються саме до Львівської залізниці, мабуть, бачать, що це єдина можливість вирішити свої проблеми.

— Що можете сказати про проведення конкурсу та його переможців?

— Ми брали участь у багатьох конкурсах, зокрема міжнародних. І отримували нагороди за якість роботи, за хорошу роботу у сфері міжнародних перевезень. Практично щороку Львівська залізниця отримує якісь нагороди. Звичайно, найпрестижнішими для нас є офіційні, державні нагороди. Хоча зрозуміло, що будь-яке добре слово, особливо для людини, яка щось робить, завжди є приємним. До того ж, нагороди завжди зобов’язують працювати краще і докладати ще більших зусиль.

Сама ідея відзначати добро є прекрасною. Проте хочу зазначити, що за діяльністю нагороджених стежать не лише експерти “Галицького лицаря”, за нею стежать жителі Галичини. Отже, я можу лише побажати організаторам “Галицького лицаря” намагатися відображати цю оцінку максимально правдиво і об’єктивно. Це дуже важливо. Зрозуміло, що всіх не задовольниш, але люди просто знають, хто заслуговує на нагороду, і якщо організатори припускаються помилки, повага до рейтингу падає. Що стосується власне цього рейтингу, то не можу сказати, що експерти когось неправильно оцінили. Крім того, я не стежив за діяльністю нагороджених і не є експертом у всіх галузях, щоб самому давати оцінки.

Вважаю, що колектив Львівської залізниці заслужив оцінку “Галицького лицаря”. Бо яке інше підприємство на сьогодні робить більше для реґіону, ніж ми? Адже минулого року ми сплатили понад 400 мільйонів гривень податків, а також протягом року надавали благодійну допомогу -– на ремонт доріг, газифікацію, будівництво лікарень, сихівського моста. Тому нам приємно, що нашу працю оцінили. І це зобов’язує.

— Чи стане ця нагорода стимулом для працівників залізниці працювати ще краще? Які плани маєте на цей рік?

— Ми працювали і будемо працювати так, щоб не було соромно за свою роботу і за свій колектив.

А рік буде складним. Мусимо так працювати, щоб розвивалася економіка держави, щоб Україна була стабільною, справді європейською державою. Що стосується нашого підприємства, то мусимо зроби все для того, щоб наші працівники мали роботу, щоб кількість залізничних перевезень, як пасажирських, так і вантажних, зростала, аби розвивалася соціальна інфраструктура і працівники мали більшу зарплату. І якщо кожен працівник робитиме те, що належить, то держава матиме стабільну економіку і належне визнання на світовому рівні. Головне, щоб нам не заважали працювати. Якщо нам не заважатимуть, то ми зробимо багато. Бо працювати ми вміємо.

— Ви розказали про ту частину роботи Львівської залізниці, яка є непомітною, а які плани щодо її видимої частини?

— Стосовно планів, які можуть бути помітними для реґіону, то це, скажімо, капітальне відновлення рухомого складу насамперед приміського пасажирського транспорту. А також введення в експлуатацію нових вагонів та приміських поїздів, яких зараз дуже бракує. Крім цього, плануємо реконструювати вокзали. Насамперед маємо намір до жовтня цього року збудувати новий вокзал в Ужгороді, оскільки це обласне місто, яке розташоване на кордоні, а приміщення вокзалу досить старе, бо було збудоване понад 100 років тому і, зрозуміло, не відповідає нинішнім вимогам щодо обслуговування потрібного обсягу пасажиропотоку. Також плануємо продовжувати реконструкцію оздоровчої бази для залізничників у м. Судаку.

І, звичайно, закінчимо розв’язку сихівського шляхопроводу. Це питання вирішимо вже у найближчі 1,5 місяця. Зараз там працює понад 250 осіб і приблизно така ж кількість техніки.

Розмовляла Марія ШОЛОМИЦЬКА

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.


Загрузка...