Собаки в ролі рекетирів - „Львівська газета“, 20 лютого

У фіналі книги “Білий Бім – чорне вухо” – відомому творі, який спрямований на захист братів наших менших, – розповідається про те, як нещасний собака, який унаслідок фатальних обставин опинився на вулиці, потрапляє до рук немилосердних гицлів. Ця сцена (і книга загалом) може розчулити й найбільш затверділе серце – настільки тонко автору вдалося змалювати психологію і переживання собаки Біма, який втратив улюбленого господаря.

Однак більшості львів’ян далеко не до сентиментів, коли вони спостерігають, як зграї псів порпаються у смітниках, намагаються знайти собі їжу, гавкають ночами, заважаючи спати цілому мікрорайону, а нерідко й нападають на випадкових перехожих. У такі моменти навіть найгуманніші захисники тварин згадують, що на світі є гицлі (або собаколови), які допоможуть впоратися з цим лихом.

“У місті є дві бригади собаколовів, які знаходяться по вулиці Промисловій, 56, – розповів “Газеті” начальник ветеринарного відділу Львівської міської ради Ігор Угрин. – Вони їздять на “полювання”, керуючись зверненнями мешканців Львова. Для відлову бездомних собак і котів використовують спеціальні зашморги, подаровані Всесвітнім товариством захисту тварин. Потім собак відвозять і утримують у закритому приміщенні ЛКП “Лев”. А раптом знайдеться власник? До речі, впродовж року буває 30 випадків, коли господар забирає свого улюбленця додому. Однак це радше винятки. Більшість собак і котів просто усипляють. Трупи тварин зберігають у контейнерах, а потім спеціальною машиною відвозять на Жовківський ветсанзавод. Там їх переробляють на м’ясо-кісткове борошно, яке використовують як добриво”.

Пан Угрин повідомив, що за минулий рік львівські собаколови приспали 1818 собак і котів. Це на 379 тварин більше, ніж 2002-го. Згідно з даними міської санепідемстанції, минулого року собаки та коти покусали 1276 львів’ян. До речі, зростає агресивність котів – торік було зафіксовано 120 випадків “котячих” укусів. І взагалі, безпритульні тварини стали більш агресивними. “Раніше серед усієї кількості укусів 17-18% належали бездомним тваринам. За минулий рік ця цифра зросла до 43%, – зауважує начальник ветеринарного відділу. – Це вкрай небезпечна ситуація. Якщо людину кусає тварина, яка має власника, то принаймні відомо, чи тварина щеплена від сказу. А в бродячого собаки – весь букет захворювань, особливо сказ, блохи та кліщі. Не важко уявити, наскільки це небезпечно для людського організму”.

Пан Угрин повідомив, що, за приблизними підрахунками, у Львові налічується близько 30 тисяч собак, із них 17 тисяч – безпритульні. “Вуличні собаки часто збираються в занедбаних підвалах, на горищах, пустищах, поблизу смітників, – додає він. – Ведмежу послугу таким тваринам роблять окремі співчутливі громадяни, які вважають себе захисниками тварин. Вони для хвостатих мандрівників стелять килимки в під’їздах і їх годують. Такого не має ніде у світі. Якщо так любиш ту тварину, то забери її додому! До чого призводить така “доброта”? Собака, якого прихистили у під’їзді, приведе на світ в антисанітарних умовах потомство, яке потім розбігається по місту. От і маємо нову пошесть”.

Дуже часто бездомних собак утримують сторожі автостоянок, на підприємствах і будовах із метою охорони. Це ще одне джерело надходження в місто безпритульних тварин. Нерідко самі власники викидають свого чотириногого друга на вулицю, як непотріб, тому що він їм набрид, став занадто злим і “кусючим”. І що з таким псом відбувається? Він уже знає людську психологію і на своєму рівні почувається глибоко ображеним на людей. Такі собаки часто перетворюються на рекетирів. Вони можуть стояти біля шкіл і дитячих садків і не пропустять дитину, доки та не поділиться з нею сніданком.

Упродовж минулого року у львівську службу собаколовів надійшло 860 звернень від громадян із проханнями відловити безпритульних тварин. Справді, людям набридло, що бродячі собаки не пропускають їх у під’їзд, а дітей – у школу без гостинця, вчиняють галас ночами і становлять для них потенційну небезпеку. Тому доводиться їх винищувати. Адже що залишається робити? “На мою думку, в першу чергу, власники собак повинні пильнувати за їхнім потомством, не допускати його розмноження в великій кількості. Щодо бродячих собак – іншого методу, як відлов, наразі в нас немає. В інших державах створено спеціальні притулки, і це частково вирішує проблему. У нас бродячих тварин – тисячі. Хто профінансує утримання таких закладів?” – риторично запитує Ігор Угрин.

Зрештою, велика кількість бродячих тварин і їхня поведінка є своєрідним віддзеркаленням реалій сьогодення: чим гірше економічне становище в державі та бідніше живуть люди, тим більша кількість диких псів. Доволі тривожним сигналом є зростання агресивності диких собак і котів. Чи не є занадто агресивними та жорстокими й ми, люди?

Богдан Мазур