“Зеню, давай!” “Хлопці, нас тут троє!” “То пенальті, пенальті!” – чути вигуки депутатів-футболістів. Адже щонеділі частина депутатів міської ради збирається в спортзалі, щоб пограти у футбол.
Однак цього разу, на жаль, кореспонденту “Газети” не пощастило. Того дня на тренуванні були присутні лише двоє депутатів. Андрій Стецьків, депутат міської ради, запевнив, що зазвичай тут збирається повна міні-футбольна команда – 5-6 осіб. Однак і цього разу гра виявилася досить напруженою, хоч і доброзичливою.
Доброзичливими були і трибуни. Підлітки, які в очікуванні свого тренування спостерігали за грою, зауважили: “А отой, у коротких трусах, непогано грає”. Або ж: “Якби я прийшов на тренування в такій “болонці”, як той старенький, то мене вигнали б”. Тренер СДЮШОР “Карпати” Роман Деркач, команда якого власне тренується в залі після депутатської, спостерігаючи гру аматорів, зауважив, що грають вони досить добре.
– Нормально грають. А якщо програють, ну, так то ж не основна їхня робота, – сказав він. – Вони ж, напевно, раз на тиждень знаходять час для цього. Якщо хочуть вигравати, то треба більше тренуватися. Або трохи молодшим бути.
Щодо результатів, то, на думку Андрія Стецьківа, вони – не головне. Депутати вважають, що проблеми їхньої команди криються у незіграності. Пан Стецьків каже, що не рахував кількості голів, забитих під час останнього тренування. (До речі, їх було не менше трьох, – “Газета”). Попри це, футбол для нього – насамперед спорт. “Я приходжу сюди практично щонеділі, – говорить він. – Звісно, бувають винятки. Але для мене це ще й певне тренування сили волі, коли себе мобілізуєш, бо в неділю вранці мусиш прийти сюди”.
У депутатському футболі є кілька неписаних правил – не зважати на регалії та посади й не вигравати на виїзних матчах. “Коли турнір відбувається десь на виїзді, наприклад, міжнародний турнір, то організовують його з нагоди якогось свята – і завжди виграє команда господарів. Це така неписана традиція. От на День Львова, віримо в це, виграємо саме ми”, – розповідає Зеновій Сірик, секретар Львівської міської ради.
Окрім того, на думку Андрія Стецьківа, футбол – це передусім неформальне спілкування: і побігаєш, і проблеми господарки міста обміркуєш.
У Львові є кілька команд, до складу яких входять депутати й чиновники. Особливо активні можуть зустрічатися на спортмайданчику з колегами по три-чотири рази на тиждень. А в неділю о 09.00 чимало з них збираються у спорткомплексі “Будівельник”, що на вул. Зеленій. Також у неділю о 14.00 команда Галицької адміністрації має тренування на Сихові. У середу – на базі в селі Малечковичі, що під Львовом, а в четвер – на відкритому полі поблизу “Кінескопу”.
– Навіщо мені потрібен футбол? Ну подивіться на мій живіт! – говорить Зеновій Сірик. – У першу чергу, щоб підтримувати себе в спортивній формі. Я, крім того, ще й плаваю та на лижах катаюся, але власне футбол – основне фізичне навантаження, бо за тиждень у кріслі так насидишся, не кажучи вже про сесійні дні.
А от найсильнішим гравцем міської ради всі називають Михайла Космину, заступника голови Франківської районної адміністрації. Він і є капітаном команди. Футболістами серед депутатів є також Володимир Губицький, Андрій Панас, Данило Ярема, Володимир Сулипа, Ростислав Пелещишин, Нестор Дацишин, Мирослав Хом’як, Іван Рудницький.
Зеновій Сірик також поділився планами публічної презентації депутатської команди. Можливо, вже цієї середи відбудеться виїзна показова гра для журналістів на базі в селі Малечковичах.
Наталя Онисько
