Галина Софінська: “Роздільне навчання зменшує ймовірність негативного спілкування” - „Львівська газета“, 17 лютого

Питання роздільного навчання завжди було та залишається дискусійним. В Україні шкільних закладів, де дівчатка навчаються окремо від хлопців, є досить мало. Прихильники такого навчання переконані, що нарізно діти швидше та ґрунтовніше засвоюють шкільну програму.

Щоправда, роздільні класи дещо суперечать тенденції сучасного суспільства до утвердження рівноправності жінок і чоловіків. Власне, саме з таких мотивів у європейських країнах відмовляються від роздільного навчання – воно, мовляв, принижує дівчаток, утискає їхні права на повноцінне навчання. Лише в консервативній Англії не вбачають у цьому жодної дискримінації. Серед 30 найкращих загальноосвітніх навчальних закладів цієї країни майже 70% – школи з роздільним навчанням.

Відомо, що система роздільного навчання в школах була традиційною в Галичині до 1939 року. В радянських закладах освіти спільне навчання утвердилося остаточно, що пояснювалося прагненням подолати відокремленість соціальних груп. Хоча у роки ІІ світової війни знову з’явилися чоловічі та жіночі школи через природні фізіологічні особливості різних статей. Як виявилося, десятирічний період (до 1954 року) існування роздільного навчання приніс неабияку користь, зокрема, зросла успішність учнів, спостерігали кращу поведінку на уроках. Чимало людей, які закінчили чоловічу чи жіночу школу, з приємністю згадують роки навчання та стверджують, що саме воно сприяє успішності педагогічного процесу.

Питання доцільності чи недоцільності “одностатевого” навчання, без сумніву, дискусійне. Для того, аби з’ясувати деякі його нюанси, журналіст “Газети” звернулася до Галини Софінської, директора Львівської української приватної гімназії – єдиного навчального закладу у Львові, де вже вісім років практикують частково роздільне навчання.

– Більшість людей, які мали стосунок до нашої гімназії, були прихильниками роздільного навчання, оскільки така система – традиційна для галицьких гімназій, – розповіла п. Галина Софінська. – Таке навчання давало можливість дітям отримати належне виховання та освіту, тобто в такий спосіб реалізовували й моральні засади, й інтелектуальні.

Коли в нашій гімназії більш-менш укомплектували викладацький і учнівський колектив, ми вирішили розпочати експеримент – роздільне навчання. Таке навчання завжди є більш дорожчим, ніж спільне. Проблема виникає з набором дітей. У нас, наприклад, були такі класи, де навчалися тільки шестеро дівчат, а хлопців було чотирнадцять. А це впливає на навчальний план, на розклад тощо. Тобто ця система тягне за собою певні фінансові витрати. До того ж батьки неоднозначно поставилися: одні оцінили схвально, інші ж заперечували, оскільки боялися якогось, так би мовити, міфічного впливу хлопців один на одного, якщо вони навчатимуться окремо від дівчаток. Ми запропонували вихід: якщо батьки зауважать певні негативні фактори в поведінці дітей, тоді ми скасуємо роздільне навчання.

Досі жодних негативів не виявили. Навпаки, бачимо чимало переваг такого навчання. А це, насамперед, успішність учнів. Під час уроку діти не бояться неправильно висловитися перед учнем протилежної статі, тоді вони є менш замкненими, більше контактують із друзями. Це стосується як дівчат, так і хлопців.

– Вам не здається, що, навчаючись окремо від дівчат, хлопці поступово втрачають інтерес до навчання? Адже виявити себе перед дівчатами можна, продемонструвавши знання якогось предмету…

– Діти до 14 років не потребують утвердження в очах своїх однокласників. Психологія доводить нам, що діти в цьому віці прагнуть показати свої знання виключно перед батьками, у сім’ї. Після 14 років цей авторитет зміщується в бік однокласників, друзів, вулиці.

– У ваших класах на уроках спостерігають кращу поведінку хлопців, аніж та, яку фіксують у спільних класах?

– Безперечно. Адже, скажімо, дітей, які розвинулися швидше, – одиниці. Вони, відповідно, є неадекватними в питаннях дисципліни. А ті, які розвиваються відповідно до свого віку, спокійно спілкуються, наприклад, на теми прочитаних книжок, якихось улюблених ігор. Наша практика показує, що дуже позитивним для хлопців є введення ремесел – виготовлення виробів із дерева, дроту, глини. Таким чином, на перерві вони мають достатньо тем для спілкування, а не байдикування.

– Хто швидше засвоює навчальну програму – дівчатка чи хлопці?

– Знаєте, таке порівняння було б навіть некоректним. У знаннях дівчатка краще засвоюють естетичну сферу, а хлопці – інформаційну, технічну. Якщо на уроці є завдання різного плану, може бути так, що дівчата одне засвоюють краще, а хлопці – інше. Матеріал мав би бути більш орієнтований на формування у дівчат їхньої соціальної ролі, а у хлопців – їхньої. Тобто дівчат потрібно виховувати в такому дусі, аби вони відразу усвідомлювали, що їхнє завдання – бути, насамперед, освіченою жінкою, матір’ю. Хлопці мусять змалечку звикати до думки, що в майбутньому на них лежатиме відповідальність за свою сім’ю, за державу. Тобто кожна стать має виконувати свою соціальну роль.

– А як самі учні ставляться до такого способу навчання? Вони не виявляють бажання вчитися разом?

– Якщо дорослі не нав’язують їм цієї проблеми, не кажуть, що в цьому є щось ненормальне, вони цього навіть не відчувають. Для спілкування дівчаток і хлопців існують спільні позакласні заходи, відбуваються спільні екскурсії. Вони ходять один до одного в гості, разом проводять вільний час. Такі заходи спрямовані на те, щоб привчити їх спілкуватися, гарно поводитися, бути ввічливими одне до одного.

– Пригадую, у школі вчителі з певною метою завжди намагалися розсаджувати учнів парами…

– Я не можу знати, якою була причина того, що дівчаток розсаджували з хлопцями. Мені нині важко це проаналізувати. Але коли ми спостерігаємо поведінку дітей, то кожен із них має свою сферу інтересів, чим і пояснюється те, що вони мало спілкуються між собою. Це спричинене, зокрема, і фізіологічними особливостями. Саме підлітковий вік вважають найскладнішим для налагодження і дисципліни, і навчального процесу. Як на мене, роздільне навчання є дуже позитивним у цей період. Відомо, що дівчатка вчаться більш стабільно, а хлопці починають краще вчитися у 14 років. Відповідно, вчитель може інтенсивніше працювати з дівчатками, більш уважно відпрацьовувати незрозумілий матеріал з хлопцями. У віці 15-16 років ці відмінності у сприйнятті матеріалу зникають. Тоді й можна об’єднувати класи.

– Як ви гадаєте, запровадження в українських школах роздільного навчання вдосконалило б систему освіти в нашій державі?

– Систему освіти, можливо, і вдосконалило б. Та особливо – виховні процеси. Візьмемо для прикладу явище куріння в школах. Дівчатка мають значно менший потяг до нього. Проте коли вони перебувають у товаристві хлопців-однокласників, то йдуть разом із ними курити. Аналогічна ситуація і з уживанням наркотиків. За допомогою цих засобів діти намагаються довести одне одному, що вони – дорослі. Роздільне навчання зменшує ймовірність негативного спілкування, утвердження себе як дорослих. Адже дівчатка одна одній не доводитимуть цього.

Самі діти ще не розуміють необхідності спільного чи роздільного навчання. Є сформований клас – вони сідають і вчаться.

Розмовляла Віра Карпінська