Вам ціанистий калій з молоком чи без? - „Високий замок“, 11 лютого

|

50 років існує у Львові театр Західного оперативного командування (колись – театр ПрикВО). У 60-70-х роках це був один із найкращих театрів колишнього СРСР. І от над колективом нависла загроза опинитися на вулиці – з 1 липня цього року. 22 січня вийшла директива командування Західного округу про ліквідацію театру Західного оперативного командування, яка рекомендувала звільняти по 2-3 людини кожні два місяці. А вже 29 січня цю директиву було скасовано рішенням міністра оборони України Євгена Марчука.

– Напевно, назва нашого театру зміниться, – сказав кореспондентові “ВЗ” керівник театру, народний артист України Віктор Щербаков. – Ми будемо клопотати про повернення нам назви, яка була три роки тому, – Центральний театр Української армії. Це буде правомірно, адже підпорядковуватимемося Міністерству оборони України. Фінансування йтиме через Київ.

Щоправда, зараз театр у скрутному становищі, адже дев’ятнадцять акторів – це не трупа. Колектив повинен поповнюватися молоддю, а у нас більшість акторів пенсійного віку. У театрі немає вільних ставок і немає квартир для іногородніх. Молодь зараз практична, хоче багато заробляти, а ставки у нас мізерні. Та найважливіше, що театр не закриють. Протягом тижня між рішенням про ліквідацію театру і директивою міністра оборони, яка його відмінила, ми були у шоковому стані. Актори ходили, як сомнамбули, не було жодного бажання працювати. Але Євген Марчук сказав: “Доки існуватиме в Україні хоча б одна військова частина, доти існуватиме ваш театр”. Це вдихнуло в нас життя.

– Над чим тепер працюєте?

– Два місяці працюємо над казкою Андерсена “Принцеса і свинопас”. На виділені кошти пошили костюми, записали музику. Гадаю, до початку весняних шкільних канікул ми цю виставу здамо. Щойно почали роботу над постановкою за п’єсою Анатолія Дяченка “Кому потрібний кілер?”. Це дуже цікавий трагіфарс. У березні плануємо його прем’єру. І ще одну виставу за п’єсою іспанського драматурга Хуана Хосе Алонсо Мільяна “Вам ціанистий калій з молоком чи без?” ставить заслужений артист України Віктор Мельник. Напевно, у квітні завершимо і її.

У плані – “Дерева помирають стоячи” португальського драматурга Олександра Коссона. Це дуже актуальна, тепла, людяна і зворушлива вистава, яка торкається високих морально-етичних проблем. І, щонайважливіше, дуже підходить для нашої неблагополучної трупи. У планах також – Олександр Островський, який уже давно „прописався“ у нашому театрі. Я запропонував колективу його п’єсу “Вовки і вівці” – теж, на мій погляд, дуже актуальну в наш час. Єдина проблема – немає в нас героя-коханця. Я радий, що трупа, нарешті, “входить в колію”. Слава Богу, нашому театру уже 75 років і добре, що його історія не завершиться у 2004 році.

Людмила ПУЛЯЄВА

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.


Загрузка...